Розділ 26

Портал був дійсно дивовижної сили. Він не просто переніс їх у просторі, а ніби розірвав саму тканину реальності, змушуючи пропливти в їх головах останні кілька тижнів буття в цікавому мерехтінні довкола. Якщо для Каявіни це була втрата дому, пошуки роботи та радісні миті в новому амплуа, то дракони мали свої власні спогади.

Сумніви та вагання Санела, що планував таки незабаром полишити свою роботу — дуже різко контрастували з радісними хмарками спогадів Аркадса. Останній взагалі в цьому житті обирав бачити лише позитив і зациклюватися на дурницях не мав ані найменшого бажання. Особливо тоді, коли в нього є його улюблена робота й невеличкі цікавенькі підробітки та друзі поруч. Ось би ще дівчину… Власне, тому він і напросився на бал. Може, його доля буде саме тут?

Але навряд чи нею була літня жінка середнього зросту з розкішним чорним волоссям до самого поясу. Воно дуже контрастувало з приталеною сукнею персикового кольору, що була розшита дорогоцінними каменями. Не надміру, а так — достатньо. Густе й блискуче під променями ранкового сонця — волосся успішно заплуталося об святковий сюртук з нашивками Аркадса, якого чомусь порталом аж виштовхнуло на неї. І кожним новим рухом обох — вони не сприяли своєму звільненню.

— Не рухайтеся, зараз допоможемо, — Каявіна підбігла з одного боку, а Санел і собі взявся до роботи з іншого. — І не таке бувало. Зараз швидесенько… Це сюди, а це сюди… Готово.

Дівчина, задоволена сама собою, задоволено смикнула головою. Досить сильний вітер, що чомусь сьогодні геть розгулявся, одразу вирішив погратися з волоссям самої Каявіни, вплутуючи їх об той же сюртук.

— Аркадсе, ну як так? — не стримала розчаровано-обуреного вигуку Каявіна, сяк-так викрутившись та поглянула на друга.

— Справді унікальна магія, — дуже тепло посміхнулася жінка та перша ж кинулася допомагати людесі вибратися з цієї «бідоньки».

Каявіна ніяково тупцяла на місці, чекаючи, коли нарешті зможе виплутатися з цієї халепи. А в голові було лиш одне — якщо портал такої сили, то й королева змогла б його відчути. Та й взагалі навіть такі недо-маги як вона сама — з легкістю помічають подібні магічні коливання. Тож було питанням часу, коли їх взагалі вийдуть зустрічати й чи не встигнуть застати її у такому жахливому вигляді.

Але на щастя, муки тривали недовго. Спритні пальчики жінки з легкістю витали над волоссям Каявіни, бережно й швиденько вивільняючи пасма та навіть надаючи волоссю якогось свого особливого сяяння. А по завершенню «операції з порятунку» навіть ваша славна спостерігачка зазначила про себе, що тепер людеса виглядала значно краще, ніж раніше й це без жодних перебільшень.

— Дуже вам вдячна, пані…— посміхнулася Каявіна, чомусь протягуючи руку до жіночки для потиску.

— Рісанда, — мило всміхнулася жінка, яка також якраз приводила себе до ладу, прогладжуючи свою ніжно-персикову сукню з оксамиту.

— О, вас звуть так само, як нашу королеву. Це ж така честь! — промовив одразу ж Аркадс, підходячи ближче, але Санел одразу ж його спинив. Мовляв, постій подалі від людського волосся.

— Я і є королева Рісанда, — господарка замку з білого каменя, яким якраз замилувалася Каявіна, на додачу до всього ще й схилила голову в легкому поклоні. — А ви наші гості, так?

Королева підійшла до приголомшеної Каявіни, що тепер норовила поправити своє волосся, ще краще його вклавши та м’яко доторкнувшись до її рук — злегка їх потисла.

— Ви чудова, — радше шепнула людесі, ніж промовила до всіх. — Головне не те, як виглядаєте ви перед кимось, а те, як ви бачите самі себе.

Каявіна вдячно кивнула, розуміючи, що вже полюбила цю чудову жіночку з вкрай милими рисами обличчя. Широкі щічки, що розтягувалися в посмішці мало не щосекунди — робили її якоюсь своєю. Ніби вона не була королевою. Але звідки ж їм було знати, які вони — правителі.

— Санеле, вірно? — королева Рісанда пройшла трішки далі та потисла руку дракону, що все ще схилився в поклоні. — Для мене велика честь познайомитися з моїм ідолом у сфері моди. Але не забувайте, що в житті є ще й інші важливі речі, окрім роботи.

— Та ну що, королево Рісандо, — аж зашарівся Санел, проте не збирався відмовлятися від такого титулу, адже знав, що працює стільки часу не просто так. Як і те, що потрібно вже взяти собі повноцінний спочинок. — Дякую!

Жінка мудро поглянула на Аркадса й кількома вправними рухами зібрала волосся та підійшла до Аркадса. Той все ще винно накидав на свій сюртук якісь заклинання, щоб волосся від нього відлітало чи що. Навіть Санел не міг ніяк розібрати, чим саме займається його друг.

— Мабуть, портал вирішив з вами пограти, — мудро промовила королева, посміхаючись. — Він у мене жартівничок ще той. Якщо в людини все райдужно в житті — вирішує йому підкинути трішки проблем, щоб веселіше було. Ви мене вже пробачте — таке часом буває. Але це не надовго. Максимум до кінця дня.

— Вибачте мене, мав би сам бути уважнішим, — Аркадс ніяк не хотів зустрітися поглядом з королевою.

— Ніколи не вибачайтеся за не свої провини. Просто більше радійте життю та уникайте одноманіття, — звучало як ще одна дорогоцінна порада з вуст вкрай мудрої жінки.

Королева підняла свої мудрі зеленкаві очі й ще раз окинула поглядом усію трійцю.

— Дуже рада бачити вас та вашого друга в стінах нашого замку. Запрошую вас на частування з нагоди вашого приїзду. Все вже повинно бути готово, — жінка, що виглядала просто розкішно елегантно й велично — ласкавим жестом запросила всіх пройти за нею й цим ще більше викликала нашу приязнь до себе, даючи зрозуміти, за що її полюбило все королівство.