Розділ 24

Решту часу перебування у замку Санела, вся трійця працювала, не покладаючи рук. Перш за все над виглядом дівчини, бо те лахміття, що Каявіна притягнула з собою — явно не вартувало тягнути в палац. Навіть якби Каявіна була звичайнісіньким килимом — об неї ніхто б не захотів витерти багно з черевиків. Так, ось наскільки все було запущено.

Тому замість роздавання настанов — Санел швиденько пробігся по всьому разом з Вазом і відпустивши того, покликав щебетунку Лею. Білявка з’явилася вже зовсім скоро, помахавши Каявіні крильцями та зайшла до кабінету Санела. Про що вони могли шушукатися було ясно чи не всім. Бо якоїсь миті увесь замок здійнявся на ноги. Термінові замовлення мали бути виконані в крайні терміни. А що це було? Десятки суконь для уже виходить лиця компанії. Бо наречена її власника не може ходити в якомусь дранті.

Санел схилився над своїми ескізами, вимальовуючи щось загадкове. Його рука невтомно виводила якісь лінії й чим частіше Каявіна відволікалася від власних малюнків та піднімала погляд на Санела — тим важче їй було працювати. Адже дракон у своїй людській іпостасі був таким чарівним. Особливо його невтомні кучерики, що так і норовили завадити славному маестро виконувати свою роботу.

Раптом Санел підняв голову і зустрівся з її поглядом своїми зеленкавими очима. Каявіна миттєво схилилася над власним новеньким столом, який доставили зовсім нещодавно, відчуваючи, як її щоки вкриваються рум'янцем. Вона намагалася зосередитися, але серце билося так сильно, що це було майже неможливо.

Санел ледь помітно посміхнувся, помітивши її збентеження. Проте вже й сам постійно повертався поглядом до неї, намагаючись за густою копною волосся відшукати те саме обличчя, в яке, здається, закохався.  

— Знаєш, Каявіно, — Санел таки не втримався та зазирнув до кабінету дівчини, думаючи, що вона так само досі витає у своїх думках. — Я радий, що все склалося саме так.

Каявіна підняла голову, здивована його словами. Насправді дівчина таки повернулася до роботи й немов занурилася у свій ескіз, тож поки взагалі не розуміла, про що там говорить її керівник.

— Я… я теж рада, — пробурмотіла вона, задля чогось. Хоча насправді в кімнаті витало якесь напруження й вона намагалася нівелювати його, почавши розмову. Не надто успішно, адже тепер замовкли обоє.

Санел трішки пом’явся на своєму місці, а потім напевне згадав, що в нього ж є привід підійти ближче до дівчини й таки це зробив. М’яко витягнув клапті паперу з рук дівчини та уважно роздивлявся її ескізи.  

— Я знав, що недарма беру тебе на роботу, але навіть не уявляв, що ти настільки великий талант, — сказав він, вказуючи на один з ескізів. — У тебе чудовий смак.

Каявіна знову почервоніла, але цього разу вона не відвела погляд.

— Дякую, — промовила дівчина. — Але зараз щось трішки не малюється. Думки так і линуть геть від роботи.

— Підготовка до балу — це завжди хвилююче, — посміхнувся Санел, перебираючи в руках решту ескізів. — Особливо, коли потрібно створити стільки суконь за такий короткий термін.

— Але ж Лея обіцяла допомогти. Можливо, я її й не знаю, але є в ній щось таке, чому довіряєш.

— Скажи, — Санел немов засяяв, кидаючи погляд на те місце, де зовсім нещодавно була білява фея. — Вона ніби давно втрачена сестра, з якою ви нарешті знову зустрілися. Здається, їй можна довіряти. А ще…вона дуже тонко відчуває стиль й гарна кравчиня. І я хочу, щоб ти виглядала на балу… неперевершено. Ти заслуговуєш на найкраще.

Каявіна раптом зрозуміла, що вони з Санелом знаходяться надто близько. Її серце починало битися ще швидше. Але глибоко в душі вона досі сумнівалася, чи його слова це звичайна ввічливість, чи щось значно більше й глибоке. Наприклад, почуття, що трішки заважали дівчині мислити тверезо.

— Ось і я! — до кабінету раптово ввірвалася Лея з оберемком різних тканин та радісно замахала крильцями. — Я принесла все необхідне!

Санел швидко відсторонився від Каявіни, і вона відчула легке розчарування. І хоч як це не смішно, навіть стояти поруч з драконом хотілося якомога довше. Без сторонніх. І нічого більше. Хоча вона була б ой як не проти опинитися в його палахкотливих обіймах. Чи злитися з ним у поцілунку. Але навряд чи він дозволить собі подібне в офісі, коли раптово можуть забігти ось такі от непосидючі працівнички.

Лея почала розкладати тканини на столі, і незабаром весь кабінет був заповнений різними кольорами та текстурами. Підготовка до балу була в самому розпалі, і Каявіна знала, що попереду їх чекає багато роботи. Але зараз, у своєму псевдо новому статусі, вона відчувала, що готова до будь-яких випробувань. Адже дівчина знала, що на балу її чекає щось особливе.