Розділ 22

Ні Каявіна, ні Санел, не збиралися гаяти часу — кинулися до власних столів так, що аж скляні двері забряжчали, лунко вдарившись об опору. Якщо можна було вірити чуткам, то бал мав бути всього лишень за два тижні й якщо брати в ньому участь, то готуватися потрібно було ще «на вчора».

Каявіна не встигала гортати свій вказівничок стосовно роботи її, як помічниці керівника підприємства, коли на неї посипалися дзвінки. Вона розмовляла з одним драконом, в той час як ще п’ять кілець на мушлі вказували на кількість людей, що планували з нею зв’язатися й дівчина вже банально не могла їх всіх прийняти.

Ну а як можна було завалити свій перший робочий день на такій чудовій посаді? Ще й з керівником, від якого відставати не хотілося. Ось і спало дівчині на думку одне простісіньке заклинаннячко. Звісно, то так думала тільки вона, адже клонування себе-надзвичайної й робить копії, але одну одної блідіші. Тільки з мушлею заклинання й спрацювало нормально, а от решта…

Каявіна швиденько наклала на скло міраж, ніби вона просто розмовляє по мушлі, а сама кинулася створювати імпровізовану шумоізоляцію. Заклинання туди, заклинання сюди. Ніби все йшло досить гладко.

— Доброго дня, вас вітає «Арконпрайс». Чи погодилися ми стати офіційним постачальником вбрань для балу? Ну звісно, ще й питаєте, — говорила Каявіна-один в одному кінці, незабаром покрита прозорим заклинанням.

— Ви також про це чули? Ой, ми з нетерпінням чекаємо, — розливалася в радісному щебетанні Каявіна-два.

— Та звісно, для всіх-всіх учасниць ми готові створити по одній одиниці дизайнерського вбрання. Готові підписати контракт з організаторами просто зараз, — розливалася соловейком Каявіна-три.

— Ох, ваша донька, королево Рісандо, буде найчарівнішою на цьому балу. Та вона у вас і так перша красуня. Звісно, після вас, — навіть вашій спостерігачці було забагато солодкавості у словах Каявіни-четвертої.

Знаєте, шановний читачу, я стежила за усім цим дійством з певною насторогою. Ну не вірилося моїй досвідченій душі, що з Каявіною може пройти все так просто. Та вона ж навіть на свята не чаклувала, про яку практику взагалі може бути мова? Колись вбила собі в голову, що нездара, то так і притихла. В магічному плані, звісно. А тут на неї адреналін найшов чи що…

Довго мені чекати не довелося. Буквально ще кілька дзвінків й розмови в імпровізованих будках все більше набирали обертів. Каявіни, всі, як одна, розщебеталися про «Арконпрайс». І що може сказати людина про компанію в якій працює у свій перший робочий день? А її клон?

— Знаєте, Санел…він такий чудовий…

— Відтоді, як він вперше підхопив мене на руки…

— Я почуваюся дійсно на своєму місці…

— Вперше відчуваю таку турботу…

— Він подарував мені те, що я так довго шукала…

— Він став тим, про кого мріяла…

Каявіна так нічого й не чула, з задоволеним лицем походжаючи між прозорими волокнами магії, що розділяли всі копії. Ох, такого щирого та захопленого свого ж обличчя вона ще ніколи не бачила й це було так приємно. Аж в самої на душі розливалося приємне тепло, що бадьорило її самотню душу.

— Як ти могла?! — несподівано до кабінету Каявіни влетів Вазунчик, на обличчі й в голосі якого читалося стільки болю, ніби людеса в нього забрала мало не все, що той мав.

Дівчина аж перелякалася від несподіванки. Магічні ниточки посипалися, нівелюючи дію всіх заклять Каявіни. Але тільки і їх, а не дії, що ті виконували. Бо як з’ясувалося зовсім незабаром, наговорити клони встигли чимало…

— Друг, значить? — наступав лепрекон так наполегливо й потужно, що здавалося, ніби вже це вона невеликого зросту — непокірна дитина, яку відчитують дорослі. — Як ти могла не розповісти мені? Ну хоча б натякнути могла! Чому найближчі повинні дізнаватися від якихось модельок? Та ще й чого? Спіднього, Каявіно, спіднього! А я, до твого відома, поважна модель дитячого одягу! І від кого вислуховую? Від спіднього!

Каявіна стояла німо й лиш кліпала, здивовано дивлячись на Ваза. Ну от скільки вони були знайомі, а ніколи від нього такої експресивності не бачила. А тут взагалі незрозуміло через що його так понесло. І це ще більше ставило в ступор.

— А я тобі казав тоді, що ви були б чудовою парою! Ось і зараз повторюсь — воно того варте. Ох ваші діточки, — залетів в кабінет радісний Аркадс мало не під руку з Санелом.

— Я сказав тобі досить! Я не повторюватиму більше — вона мені ніхто!

— Ах ніхто значить! — підскочив Ваз до Санела та як вдарить його під коліно. В очах Санела аж зірочки замерехтіли. — Якщо вже все королівство говорить про те, що ви заручені, то ви будете зарученими! І не смій мені підставляти подругу — ти маєш зіграти цю роль, наречененький. Тьфу, знайшовся тут мені. Спершу звабив, а тепер відкручується.

— То ви… теє…— Аркадс здивовано обвів всіх поглядом. — Санеле, ну після такого… Брате, не чекав. Я думав, ти кращий, а виявилося такий як всі…

— Ану замовкли! — верескнула Каявіна, присідаючи до Санела. — А тепер по черзі пояснили мені всі негайно, що відбувається?

— Та ніби ви не знаєте, — протягнув Вазунчик під замислений погляд Аркадса. Санел же досі був поглинений думками про свою ногу. Що-що, а носаки в чобітках Ваза були з металу й удар був досить таки непоганим. Ще й від фаната драболу.

— Ану викладайте всі карти! — Каявіна одразу заткнула всіх і уважно втупилася поглядом в здивованого лепрекона, що ніби трохи та й вгамувався.

Його довго тягнути за язик не знадобилося. Лепрекони може й закритий народ, але як починають бовкати щось, то вже й не замовкають. Особливо, якщо це мова про заручини подруги, чутка про які розлетілася всім королівством менш, ніж за п’ять хвилин.

Як ви вже здогадалися, почалося все з того, що Каявіна взялася за магію. Робила вона це вкрай рідко й незграбно, проте напрочуд потужно. Магії вистачило на всіх клонів, але коли вона їх створювала, то була на таких щемких і ніжних емоціях, що вони звернули трішки не в той бік й будь-яка похвала Санела зводилася до мало не обожнювання дракона. І звісно, що одним з найперших дзвінків була розмова з журналісткою, що вирішила перевірити інсайдерську інформацію, яку отримала прямо на чаюванні в королівському палаці. Ох, яка ж вона була рада, коли почула підтвердження чуток від самої нареченої, себто її клона. Але ж хто про це знав?