Розділ 21

Каявіна мовчала кілька секунд, ніби обмірковуючи пропозицію дракона. Подумки вона вже сто разів промовила «так, так, так», але не готова була так швидко видавати своїх радісних почуттів. Миттєва згода завжди грала значно менше ваги за обдумане рішення й людеса планувала грати максимально довго. Не погоджуватиметься рівно стільки часу, скільки втерпить.

Санел помітив, як вона ледь помітно закусила губу, і це змусило його серце битися ще швидше. Невже вона справді погодиться? Чи зволікання означає, що вона зовсім не бажає цього? Не хоче не просто побувати на балу, а ще й створити ескізи для кількох десятків суконь для вершків суспільства. Це дійство могло обернутися визнанням на увесь світ, або згубою для компнанії, проте він чомусь готовий був дати новенькій шанс. Ось так просто і без жодних умов. Хоча ні… Одна таки була.

— Бал, кажеш? — нарешті промовила Каявіна, її голос звучав задумливо. — І ти хочеш, щоб я тебе… переконала піти?

— Саме так, — підтвердив Санел, намагаючись зберегти незворушний вираз обличчя. — Я вважаю, що це може бути… цікавим завданням для тебе.

Він ледь помітно посміхнувся, сподіваючись, що його слова прозвучали достатньо недбало. Насправді ж, Санел покладав на цю пропозицію великі надії. Він не міг пояснити собі, чому йому так важливо, щоб Каявіна була причетною до цього. Без досвіду. Та він і жодного ескізу її не бачив…

— Хм, — протягнула Каявіна, знову замислившись. — І що це мені дасть?

Санел здивовано підняв брови. Він не очікував, що людеса буде торгуватися. Та вона й сама також. Слова самі зірвалися з її вуст, перш ніж вона встигла їх осмислити. Бо це ж що виходить? Їй дали гарне житло, роботу, а вона ще й викидає стіл у небуття та торгується… Працівниця року просто!

— Що ти хочеш?

Каявіна посміхнулася, а Санел відчув, як його серце знову починає битися швидше. Її посмішка була чарівною, і він не міг відірвати від неї погляд. Здавалося, вона змінила й так прекрасне обличчя людеси, загостривши підборіддя, підкресливши акуратний носик та чітко окреслюючи гарненькі ямки на щоках.

— Я хочу… — вона зробила паузу, ніби навмисно створюючи інтригу, — щоб ти розповів мені про себе щось таке, чого я ще не знаю.

Санел здивовано кліпнув очима. Він очікував чого завгодно, але не цього.

— Про себе? Може щось про роботу? Замок? В мене стільки історій про «Арконпрайс»…

— Ні, мені б хотілося почути щось про тебе. Пізнати тебе краще…як керівника, звісно, — підтвердила Каявіна. — Щось особисте. Щось, що покаже мені, який ти насправді.

Санел замислився. Він не звик ділитися особистими подробицями свого життя, особливо з практично незнайомими людьми. Але з іншого боку, це була цікава пропозиція. З Каявіною він дійсно був зовсім іншим. За те, що вона встигла скоїти за своє недовге перебування в замку, він би давним-давно вигнав Джімілінку геть. Але чорнява незнайомка зовсім не викликала тієї, м’яко кажучи, відрази. Навпаки, хотілося підтримувати кожен її найдурніший вчинок, аби лишень дівчина була поруч.

— Гаразд, — нарешті погодився Санел, але все ж вирішив поставити свою умову. — Якщо ти переконаєш мене піти на бал, я розповім тобі щось про себе. Але…ти теж маєш розповісти щось про себе.

— І що ж тебе цікавить?

— Якась деталь. Можливо, лиш абзацик про неї, але змістовний, — відповів Санел. — Мені б хотілося дізнатися те, про що не знає ніхто.

— Ну що ж домовились, — промовила Каявіна з найяснішою посмішкою на вустах.

Санел також не втримався від посмішки. Своєю драконячою душею він відчував — тут щось не чисто. Надто вже легко Каявіна погодилася. Хоча поки він зовсім її не знав.

— Отже, — промовила Каявіна, потиснувши руку Санела, — почнемо з того, чому ти не хочеш йти на бал?

Санел знову посміхнувся. Каявіна виявилася значно хитрішою, ніж він думав. Умова, яку мав виконати він насправді була відповіддю на одну з тих умов, що мала виконати вона. Як же це виявилося тонко…

— Ну що ж, гарна гра, — дракон схилив голову у легкому поклоні, на що Каявіна зробила кніксен переможниці. — Насправді відповідь дуже проста — бали — це нудно. Забагато формальностей, забагато лицемірства й показовості. Я просто не бачу в них жодного сенсу.

— Але ж це найбільш грандіозна подія десятиліття, — одразу втрутилася Каявіна, процитувавши драконові ж слова. — Там буде вся еліта суспільства. Можна зав’язати стільки корисних знайомств…

— Мені вони й не потрібні, — скривив губи в легкій посмішці Санел. — «Арконпрайс» дає навіть більше, ніж можна побажати.

— Впевнений?

— Атож. Я навіть не маю часу, щоб просто жити, настільки в мене завантажений графік. Так хочеться знову відчути себе безтурботньою дитиною й займатися дурницями разом з Аркадсом, творити, дарувати людям емоції й бачити їх, насичуватися ними…

Санел замовк. Він  сам прекрасно розумів, що прекрасно відповів на питання, яке сам же й задав. Відпочинок. Дурощі. Розваги. Улюблена справа. Гарна компанія. Ось що йому зараз було дійсно потрібно й бал міг дати це все водночас. Тим паче, ідея піти на бал з Каявіною здавалася йому набагато привабливішою, ніж сидіти вдома на самоті за робочим столом і вичитувати нудні звіти.

— Можливо, ти й права, — нарешті промовив дракон. — Але це все одно не змінює того факту, що бали – це нудно.

— Тоді ми зробимо все, щоб це було навпаки, — багатообіцяюче промовила Каявіна, підморгнувши й щось це Санелу не надто сподобалося. Здається, знову варто чекати біди.