Розділ 11

Ще кілька хвилин зірка подіуму з червонючими губами тепер був звичайним Аркадсом Уірмо. Єдиним діючим лікарем даного замку та тією самою людиною, що не вміє до кінця змивати сліди косметики. Так він і сидів — насторожений, весь напружений, готовий слухати насмішки як від друга, так і від незнайомки. Остання, до речі, ще більше не сприяла його позитивному настрою — до Санела з його почасти недоречними жартиками він вже давно звик, а от чого було йому чекати від неї…

— Я Каявіна. Тут Санел… Допоможіть, будь ласка, — першою промовила Каявіна і хотіла було самостійно пройти до першого ж стільця, але не змогла.

Дівчина миттю похитнулася, зціпивши зуби від болю. А два бевзі спершу й не допетрали, що й до чого. Обидва досі в голові прокручували історію з подіумом. І це ще один з них лікар, що повинен бачити пацієнтів як на долоні…

— Нога? — в Аркадса пішла довга хвилина й вже тоді, не очікуючи на відповідь, той присів перед пацієнткою, обережно звільняючи хворе місце, щоб оглянути.

Коротке волосся Аркадса Уірмо, зім’яте капелюхом та наелектризоване вуаллю, виглядало м’яко кажучи не дуже. Всі волосинки ніби зчепилися в батлі, де й не могло бути переможця. Та й сам лікар виглядав без макіяжу геть не дуже. Зім’ятий, як і волосся. Темні кола під очима й трішки почервонілі білки очей свідчили про те, що зі сном у лікаря не дуже. А потріскані тонкі смужки губ говорили, з чим це пов’язано. Запрацювався бідненький і геть забув про себе.

А сам же такий красень — блакитноокий блондинчик, що й за статурою ніби нічого собі. Не бував у дракозалі, але й не мусить. Якщо й мав недосконалості, то це вдало ховав одяг і підкреслював його сильні риси. А ще по його початковому образу було чітко видно — знається той на моді. Не дарма його друг — власник та керівник чи не найкращої текстильної компанії. В Людоконі так точно.

— Отже, вивих… — задумливо промовив Аркадс Уірмо вже за кілька хвилинок та знову поспішив назад за ті ж самі двері, звідки зовсім нещодавно виринув у своєму нормальному образі.

Каявіна лише вражено застигла на своєму місці. Не чекала, що це може бути настільки швидко. Хоча як могло бути інакше? Досвідчені фахівці знаються на своїй справі. Але чого Санел всівся поруч та гордовито випнув груди — Каявіна таки не розуміла. Друг, але все ж таки… це просто констатація факту. З ногою поки була та сама біда, але вона просто знала їй назву.

— Каявіно…— випурхнув лікар у чомусь пір’яному, схожому на костюм птаха та водночас звичайнісінький фрак. А на його обличчі взагалі було щось таке чудернацьке…

Людеса просто зависла, стежачи за вкрай дивною картинкою птаха, що то пурхав до землі, то відскакував до стелажів, то знову повертався до неї. Картинка була схожа чи то на якусь виставу, чи то гру… І Каявіна задивилася, не в змозі відірвати свого погляду від Аркадса. Та й ваша спостерігачка також, якщо чесно. Ну і Санел зараз, що також не чекав від свого друга такої різноплановості, сподіваюсь. Картинка ж була дійсно вкрай предивнючою.

І тут…

—Приймайте роботу, — посміхнувся Аркадс такою теплою посмішкою, що серце Каявіни готове було розтопитися від цього щирого добра, що линуло від нього.

— Що? Я… — Каявіна замнулася, спершу не розуміючи, що до чого, а потім з подивом помічаючи, що болю немає.

— Я, звісно, не такий майстерний спеціаліст як Санел, що вже встиг надати першу допомогу…кхм…неправильно, — Аркадс схилився до свого друга, щоб ніхто більше не чув, але кімнатка ж то крихітна… — Але все легко виправити. Проте все ж не рекомендую жодних навантажень кілька днів. Хай краще все прийде до норми, а тоді вже набігаєтеся, згода?

—Згод а, але я…тут не живу. Санел… — почала було Каявіна, але не встигла не те, що завершити, а хоча б сформулювати свою думку.

—Вла сне, про це я й хотів поговорити. Звісно, це розмова не для сторонніх, — Санел м’яко натякнув Аркадсу, що його присутність тут вже більше непотрібна, на що той красномовно натякнув, що він тут взагалі-то живе. Тому обидва дракони залишилися на місці. — Ще з першої миті нашої зустрічі мене просто не відпускає нав’язлива думка…

— Що я красива? — Каявіна мало не пирхнула зі сміху, але все ж вирішила зобразити сумну пичку. Дужечко вже була їй цікавою реакція дракона.

— Та зовсім ні, — одразу поспішив заперечити Санел. — Точніше… я не це мав на увазі. Звісно, ви красива. Ще й дуже.

— О так, згодний, — підтакнув Аркадс, що одразу спіймав на собі гнівний погляд.

— Я хотів сказати, що мені надзвичайно подобається ваш стиль і думаю вам знайдеться місце у «Арконпрайсі». А саме — на посаді мого помічника.

— Щооо? — Каявіна промовила це однотипно та ще й водночас з Аркадсом. І якщо перша банально не чекала, що їй навіть прохати про роботу не потрібно буде, то другий прекрасно знав, що це було геть не схоже на його друга.

— То як, ви згодні?

— Лише за однієї умови.

— Кажіть.

— Ми повинні бути рівними й не більше, — просто посміхнулася Каявіна та її вкрай радісне обличчя раптом стало серйозним.

— Але ж він власник компанії, а… — втрутився Аркадс, проте Санел вчасно його спинив.

— А це навіть звучить якось дивно.

— Ой, ви не зрозуміли. Я мала на увазі нас. Звертатися до мене можна й на ти. І я сподіваюся, що решта працівників буде не проти моєї присутності тут.