Розділ 6

Санел був з тих драконів, що не дуже сильно гналися за всім тими модними віяннями, що витали у особливо популярних містах королівства. Хоча б банально тому, що жив у замку, який зупинявся собі відлюдькувато за кілька добрячих кілометрів від найближчого міста. Тут хочеш чи не хочеш, а йти набридне. Літати ж для Санела було дорогим задоволенням. Хоч і драконом він був, але таким вже непутящим…

Змалку драконенят навчали чотирьом всім звичним речам — говорити, любити їсти усіляку зелень, перевтілюватися й переміщуватися. Останнє, ясна річ, означало не лише на своїх двох. Та й в принципі, байдуже. Літати Санел вмів та любив. Але от з перевтіленням була біда. Чи то він був настільки ліньком, чи то просто це йому було не дано, але в нього цей процес займав кілька днів.

А як ви розумієте, для поважного бізнесмена це халепа-халепська. Уявіть собі, щоб ви подумали, коли на зустріч стосовно закупівлі вашим магазином продукції — прилетоприйшов сам власник чудесної трикотажної компанії. О так, ви навіть не подумали б, яка це честь, що Санел явився власною персоною. Погляд, разом з усією увагою так і повертався б до тонюсінького невеличкого крила, що теліпатиметься за спиною, самотнього ікла, що псуватиме вкрай вродливе, злегка поцятковане ластовинням обличчя. Але найбільше око цієї особи чіплятиметься за тоненьку довжелезну борідку, злегка посріблену зеленкавістю магії. Ну от. Ніяких переговорів тоді так і не вийде.

У Санела таке було кожнісінького разу. Точніше, мова не про переговори — два невдалих випадки зустрічей навчили тямовитого бізнесмена, що не варто перевтілюватися перед чимось важливим. Але от змінювати свою іпостась так просто, як більшість його раси, той так і не зміг.

Хоча Санел тренувався так багато, як ніхто інший… Робив це як тільки випадала вільна хвилинка. І все одно досяг лише того, що при перевтіленні в дракона було трішечки простіше. Магія просто деформувала його одяг, аби той був зручний для власника у його не людському вигляді. Уявляєте собі драконцьо в діловому костюмі й сонячних окулярах на застібці?

Ой, сміхота ще та. Ваша невловима спостерігачка не раз за живота хапалася й думала, як би то не пропустити нічого важливого через той дикий регіт. І було тільки одне, що могло це вгамувати — перевтілення Санела назад до людської іпостасі.

Воно давалося нашому славному дракону ще гірше, ніж попереднє. І не тільки тому, що костюм вже ніколи не сідав так гарно, як раніше. Проте ох, скільки ж шедеврів, ескізи яких сам і створив, зіпсував Санел… Хоча, після кількох таких перевтілень підряд вони в «Арконпрайс» відкрили лінійку оверсайзних костюмів, що мали навдивовижу високий попит. Тож все на благо, як то кажуть.

От тільки коли Санел викликався допомогти Каявіні й притягнув візка, щоб підняти її у ньому глибоко ввись, у нього геть з голови вилетіло, що це далеко не проста справа. Та й виглядати в очах нової знайомої хотілося якнайкраще. А тягнути людесу та її дружка, що вже встиг примоститися поруч з нею під гірку — сумнівне задоволення. Хоч Каявіна й виглядала чудово, все ж у людській іпостасі Санел був далеко не найсильнішим. Він і сам, йдучи пішки, шалено втомився б, а тут ще й неждана ноша…

— То ми збираємося кудись їхати чи… — Каявіна, якій вже було вкрай мулько в тому маленькому дерев’яному возику, завозилася на своєму місці. Ніби й недовго сиділа, а так одне місце відсиділа, що навіть не відчувала зраненої ноги. Поки хоч якась користь з цього «чудесного» транспорту.

— Зараз, — кинув Санел та врешті вирішив все ж перевтілюватися.

Все одно нічого страшного не буде й загрози для його нової знайомої немає. А його вигляд… Ну посміється трохи, то й що. Головне — картинка, яку вона зможе побачити. Ще першого разу, коли Санел поглянув на свій щойнопридбаний замок — закохався в нього по вуха, як той маленький дракончик.

Кожного свого польоту, коли він здіймався ввись і різке та водночас таке ніжне повітря підхоплювало його в свої обійми, поглядом Санел Астра-Кельт знову й знову знаходив свій рідний дім. Його високі башти, що сіріли ніжною блакиттю на фоні високих сліпучо-білих стін. Червоний флагшток з таким же тлом та надписом «Арконпрайс». Численні ходи та малесенькі прибудови…

Кожнісінька найменшенька деталь його володінь була для Санела безцінною. І чомусь саме цим він найбільше хотів поділитися з Каявіною, яка покищо була ніким. У його ж амбітних думках людеса вже керувала кількома проектами, демонструючи свій унікальний стиль та смак. Проте спершу нехай просто попрацює поруч з їх кращими спеціалістами, а тоді тільки вперед. Він ніколи нікого не зупиняв…

— Ахахаха… — заливався лепрекон, дивлячись на Санела, що й сам незчувся, як перевтілився в повноцінного дракона. — Такий джентльмен…хахахах…в костюмі….ахахахах…

Санел фиркнув і зло насупився. Була б у нього можливість розмовляти — сказав би тому лепрекону все, що про нього взагалі думає. Та й взагалі…

— Ваз! — гарикнула Каявіна на свого друга й той миттю замовк. Дівчина була налаштована вкрай рішуче. А в такі моменти він обирав за краще її не злити. — Вибачайся!

— Пробач мені…кхм…пробачте мені за цей прояв нечуваної з мого боку поведінки, —  ти бач, як заговорив лепреконюся. А ваша спостерігачка такого за ним ніколи й не чула.

Санел також здивовано завмер. Але кивнув, не зводячи прискіпливого погляду своїх  очей від лепрекона й поважно схилив голову, чітко вказуючи вмоститися зручно. Коли ж обоє його пасажирів були готові, той, обережно взявши візок до своїх лап — полетів вперед до свого коханого замку.