Розділ 4

Санел Астра-Кельт вже майже втратив надію. Місто за містом, а підходящих кандидатів все не було й не було. Він вже навіть був готовий взяти просто першу ліпшу істоту з вулиці й навчити її чи його усього. Але знову ж таки…все було йому не те. Ні до кого не лежала душа, скажімо так.

От минула кандидатка на перший погляд була нівроку. Дракониця з таким чудесним довгим волоссям. Ех…вогняним, як і вона сама. Запальна це була дівчина, Джімілінка. Але десь глибоко в підсвідомості Санел відчував, що з нею щось не те. Ніби не вона це взагалі. Хоча розкрити якось її обман так і не зміг, тому довго не думаючи, таки взяв драконицю на роботу.

Але як же швидко Санел пошкодував про свій вчинок. Чесно кажучи ще з самісінького початку працювала Джмілінка геть нікудишньо. Робила помилку на помилці та й іншим заважала все справно виконувати. Але він списував це на те, що вона просто звичайнісінький новачок і що це абсолютно нормально. Та й умови незвичні — мандрівний замок будь-кого злякав би. Навіть він сам часто шкодував, що обрав собі таке життя, але звик.

Тому Санел думав, що й Джімілінка буде такою ж. Швиденько звикне й як почне працювати... Гори зверне. Але не так сталося як гадалося. Попри те, що дракониця пропрацювала майже рік, вона замість роботи тільки те й робила, що підбирала одяг покоротше та на самого Санела замірялася. Але ніяк не могла зрозуміти, чому ж під її вплив потрапляли тільки його працівники.

А Санел міг. Бо й сам застигав на довгі секунди, супроводжуючи ходу Джімілінки довгим протяжним поглядом. Але якщо для нього це була секундна мана, то для деяких дракониця була чимось далеко більшим і це часом випливало у не надто приємні ситуації.

Один якось задивився на Джімілінку, замріявся й випадково відправив клієнту магічне повідомлення, з усіма його не надто доречними і вкрай пікантними помислами. Новенький механізм, поєднаний із заклинанням зчитування думок, абсолютно не зіграв на руку компанії «Арконпрайс». Після чого Санелу доводилося їздити по офісах всієї країни і виправляти «сказане».

Ох і надивувався він, що тільки його колегам не лізе в голову, бо передавали йому ці повідомлення далеко не раз. Але й гарний з нього був керівник. Реакцію мав чудову. Та й викручуватися вмів напрочуд добре. Правда, з брехнею у Санела не дуже ладналося — вигадку він мав одну на всі випадки життя: «Це все конкуренти». Коротко й не посперечаєшся, як то кажуть. Та й факти були Санелові тільки на руку. Конкуренти в «Арконпрайса» були справді вкрай вигадливими та про це навіть чутки по всій країні розійшлися. Тому вигадку сприймали без проблем.

Але Санел розумів, що далі так тривати не може. Хоча і не звільниш же працівника. Всі такі були. Дракони чи дракониці — не важливо. Тільки людаги чи людеси могли спокійно працювати далі, але й то це було порівняно, адже викручували голови в сторону, з якої доносився солодкаво-персиковий парфум помічниці Санела, всі без винятку.

Проте все ж особливо дісталося компанії «Арконпрайс» від одного дракона, що якось, оцінивши вкрай коротку сукню Джімілінки, так присвиснув, що аж вогнем кашлянув. Ох, добряче ж це було, навіть сам замок задвигтів. Але будівлі було все одно — звикла вже до постійних натужних чихань самих машканців замку. А документам не дуже то й пощастило. Це був якраз той момент, коли робили річну звітність й все за цей термін з архівів попіднімали. Ну ви зрозуміли, що вони робили наступні кілька місяців.

Санел не лютував. Зовсім ні. А ця подійка…ну…буває. В даних випадках все можна виправити. А працівники дійсно були хороші й вкрай віддані. Вони вже давно стали однією великою дружньою текстильною компанією, адже не тільки працювали в цьому замку, а й відпочивали та власне жили зі своїми родинами там же.

Одна лиш Джімілінка не вписувалася. Вона тільки до Санела й лащилася, всі очі перепопідморгувала, перекрутилася так, що кістки собі мало не переламала, а ні з ким так і не заприятелювала. От ніхто їй і не допомагав. А робота, яка була дракониці байдужою, виконувалася все гірше й гірше. І якщо новачку можна було пробачити, то не досвідченій працівниці точно.

От і вигнав її Санел без жодного сумніву чи докору. Їх йому вистачило від працівників, особливо тужливих поглядів туди, де ще нещодавно сиділа чи не богиня краси місцевого розливу. Але за годину, як і будь-яка просто красива іграшка, Джімілінка забулася, а робота в компанії стала такою ж, як і раніше.

Не пощастило одному лише Санелу, в безпосередньому підпорядкуванні якого й була вражаюча дракониця. Ніби звичайнісінька помічниця, що виконувала дріб’язкові завдання, але насправді вона робила щось значно більше. Не відволікаючись, він міг не просто вести за собою компанію, а й думати про нові перспективи та створювати унікальні дизайни, що підкорювали серця найбільш прискіпливих модниць. Тепер же, виконуючи щось геть неважливе самотужки, Санел морочив голову над чимось настільки незначущим, що це вбивало всю його творчу жилку. Не давало банально рости.

І він не витримав. Запрошення на співбесіди розсилалися повсюди. Але якщо й знаходилися гідні кандидати — ніхто не був готовим жити в мандрівному замку, що переміщувався до того міста, в якому назначалися переговори, разом з усіма його мешканцями. Для сімей, що жили в ньому — це навпаки було чудово й цікаво, але от новеньким було геть тяжко прощатися з друзями та рідними. Санел же це розумів. Маючи в цьому житті одного лиш друга —Аркадса, він би не хотів з ним попрощатися через якусь там роботу й цінував такі якості.

Проте що для нього було ще важливішим — те саме унікальне відчуття стилю, яке було непритаманним більшості працівників, що були в «Арконпрайсі». І тут, просто ходячи вулицями Людокона, він зустрів її. А заразом той самий стиль, який вже давненько шукав. Проста сукня, здавалося б з сяк-так перекрученими мотузочками легкого корсету, ідеально пасувала її власниці. Колись біла, а тепер вже злегка кремово-сіра матерія була навіть власноруч вишитою по краях, але водночас такою до елегантності простою, як він і хотів. До того ж, чарівній незнайомці вдалося підкреслити вбрання чудовим пояском з китичкою та далеко не легким клунком. І що найдивніше — останній елемент пасував до цього вбрання просто надзвичайно.