Будівництво Академії почалося швидкими темпами за кілька місяців, причому ми могли спостерігати, як працюють маги. Агору доводилося нагадувати, щоб кожен займався своєю справою, а не стояв і дивився, як удалині щось миготить. Дехто обзавівся підзорними трубами й спостерігав за роботою магів-будівельників.
— Там каміння саме по собі літає! — захоплено сказав Антуан нам із Кареном.
— Не саме по собі, його магією спрямовують, — сказала я, — ви ж учили телекінез!
— Тільки не всі можуть ним користуватися.
— Мені більше цікаво, де взяли стільки сильних магів для будівництва?
— Кіро, там усе простіше, — втрутився в наш діалог Алексан, — там працюють артефактами, інакше це був би необдуманий і надто великий витрат особистої енергії.
— А що, артефактами менше енергії витрачається?
— Звісно, теж багато, просто більш дозовано й без особистого виснаження.
Маг погладив Єву по голівці й запитав:
— Де я можу знайти Агора? Не хочеться до нього застосовувати заклинання пошуку, вони його дратують.
— Удома, — сказав Карен.
Маг пішов до будинку.
— Кіро, я сьогодні в обхід іду.
— На всю ніч, — здогадалася я.
— Так.
— Будь обережний. А то після того, що сказала мама, мені тривожно.
— Вона ж сказала: у нас є ще рік. Ми з хлопцями посилено тренуємося як у магії, так і фізично.
— Так-так, я знаю, і штудіюєте бестіарій твого прадіда з магами. Я його вже майже напам’ять знаю.
Чоловік здивовано подивився на мене.
— Що? У мене бувають безсонні ночі, точніше, вони бувають у Єви. І я читаю їй усе, що знайду. Останнім часом читаю бестіарій, їй, по суті, байдуже, що я читаю, головне — монотонно, тоді читання її присипляє. У Алексана треба випросити книги про те, як упоратися з цими тварюками.
— Є в нього така книга, він нам показував.
— Товста?
— Так.
— Буде чим уночі зайнятися.
— Спати треба, рідна, — сказав Карен із усмішкою.
— Ти це своїй доньці скажи. У мене вона не хоче засинати, тільки гуляти й їсти, і все.
— Я вкладатиму її сьогодні на ніч.
— Максимум на три години вистачить, потім їсти проситиме.
— Я відчуваю, тебе теж треба вкласти спати. Хоча б на ці три години.
Карен попрощався з другом і завів мене до будинку. Маг розмовляв з Агором, а той хмурився.
— Щось сталося? — запитав Карен.
— Ні, просто до нас приїде Його Величність.
— Навіщо?
— Подивитися, як справи на кордоні. А ще прибуде його почет і спадковий принц.
— У мене нагальне питання: де вони зупиняться? Чи вони на кілька годин?
— Я запропонував облаштувати один із будинків. Я писав Його Величності, що тут немає споруд, які відповідають його статусу, і ми можемо надати лише звичайний сільський будинок.
— Алексане, як же мені хочеться скрутити твою худу шию! — сердито сказав Агор.
— За що?! — щиро здивувався маг.
— За те, що ведеш ці переговори без мого відома! — рикнув Агор і спробував схопити мага, але той спритно відскочив.
— Усе на благо вашого поселення! Уявіть, який розвиток інфраструктури почнеться, приплив нових людей, торгівля налагодиться. Можна побудувати кілька готелів, думаю, найближчим часом вони будуть дуже популярні. І ще не одну нову таверну. Думаю, ваш брат зможе розширити свою справу.
Агор тихо загарчав. Я вручила йому онучку, він одразу стих і притиснув до себе крихітку.
— Дякую, — сказав маг, — ти мене врятувала.
— Просто розумію — те, що ти заварив, ти й будеш розгрібати. І стрілки переводитимуть на тебе, якщо що. Коли король приїде?
— За тиждень прилетить.
Єва на руках у дідуся швидко заснула. Карен показав мені на це, я тільки зітхнула засмучено.
— Не переймайся, я її вкладатиму, — сказав Агор.
— От би вночі її хтось укладав! До речі, Алексане, кажуть, у вас є цікава книга про протидію тварюкам із розриву?
— Є така.
— Дасте почитати?
— Навіщо тобі? Займайся собі малечею й не забивай голову цією чортівнею.
— Я як би бестіарій уже майже напам’ять знаю, хочу далі розібратися, як із ними справлятися.
— Вона мені й не тільки мені потрібна.
— А якщо на ніч будете мені залишати? У мене все одно такого поняття, як ніч, зараз не існує.
— Гаразд, — неохоче погодився маг, — принесу за годину.
Маг пішов, а мене разом із донькою вклали спати. Через деякий час Карен теж ліг спати, щоб уночі бути бадьорим. Прокинулася я, як і розраховувала, — за три години від кректання Єви.
— Бери її до нас і ще полежиш.
Не стала сперечатися й нагадувати йому, що Єва не любить спати в спільному ліжку і що їй подобається вільно смикати ручками й ніжками. Або коли її тримають на руках. Загалом, донька, наївшись, відірвалася від грудей і почала вередувати. Карен лежав надто близько до неї, і, смикаючи ручками, вона його зачіпала.
— Що знову не так? — сонно запитав чоловік.
— Тісно їй, перекладу її в ліжечко.
— Лежи, я відсунуся.
Нам навіть удалося ще поспати втрьох. Ми з Кареном спали по краях ліжка, а малеча — посередині. Прокинулася я від того, що зайшла Юся й забрала Єву в нас.
— Час вставати. Карене, тобі час збиратися. Кіро, тобі книгу принесли.
— Угу, дякую.
— Іди вечеряти, я погуляю з маленькою. Моя маленька дівчинка, така крихіточка! Алісина Катя вже більша за Єву.
— Так вона ж старша на місяць.
— У неї їх троє народилося, такі ж дрібні були, як Єва зараз. Я просто досі дивуюся, яка вона крихітка.
— Думаю, ще встигне вирости, ну або буде мініатюрна, як я.
Мама тільки сумно зітхнула й пішла з онучкою надвір. Ми з Кареном привели себе до ладу. Я пішла вечеряти, а Карен спочатку збиратися, потім теж приєднався до мене на кухні.
— Постарайся поспати вночі.
— Я сплю, просто не всю ніч.
Після відходу Карена я сіла читати книгу, залишену мені магом. Якщо перша була просто коротким описом істот із малюнками, то ця вже містила докладний опис кожної істоти, усіх їхніх небезпечних властивостей і нечисленних вразливих місць. М-да, погарячкувала я читати це на ніч, тепер за всього бажання не засну.