Глава 25. Розкриття сили.

Брати зі своїми одногрупниками пробули в селищі рівно два тижні. Хлопці щодня приходили погратися з Євою та трійнятами. Після того, як вони поїхали, я знову почала ходити на роботу в таверну. Тільки брала з собою Надію та Єву. Єва навідріз відмовлялася залишатися вдома з бабусею без сестрички. А в таверні їй вдавалося самостійно грати поруч із сестрою й розважати малечу своїм белькотінням і іграшками. Надя плакала лише тоді, коли хотіла їсти або треба було змінити пелюшки. А весь інший час або спала, або спостерігала за сестрою.

Як я і передбачала, весна почалася раніше календарної. Але я дуже чітко відчувала, що більше холодів не буде і буде помірно прохолодна погода. Карен поступово почав хвилюватися. Він розумів, що буде після зачаття третьої дитини, і це його нервувало. Щойно настала календарна весна, він поговорив з Євою і якось переконав її, що вона вирушає в гості разом із трійнятами до двоюрідної бабусі, дідуся та дядьків. Донька, мабуть, просто відчувала, що ми переживаємо.

Карен попросив мене налаштуватися на алхіміка і перевірити, чи є він у нашому світі. На щастя, мені вдалося його побачити. Зараз він був у якомусь барі і, судячи з його сусідів за барною стійкою, явно не в нашому селищі і, скоріше за все, не в нашому світі.

— Добре, — сказав чоловік, — значить, сьогодні ж летимо. Я вже попередив тітку і братів. Хлопці з дядьком прилетять сьогодні. Тільки треба якось посадити дітей на драконів.

— Я думала над цим. Згадала, як з Олександром перший раз літали. Він тоді магією нас фіксував. Думаю попросити його, щоб він усіх малюків зафіксував. І щоб потім, коли прилетять, їх змогли зняти зі спини. Треба буде, щоб він когось проінструктував.

— Скоріше за все Алісу, вона теж летить. Якраз пригляне за дітьми, і Єва її знає. Так буде менше стресу для неї.

За годину в нас удома вже були Аліса з трійнятами й Ареном, а також Карім із синами, Ангріхом і Макнеєм. Також прийшов Олександр. Дітей вирішили посадити на спину Алісі, бо малюки не хотіли від неї відходити, навіть коли вона обернулася. Єва з захопленням дивилася на дорослого дракона, і її посадили одразу після братів. Олександр фіксував дітей так, щоб ніхто з них не впав під час польоту та посадки. І пояснив Каріму, як їх потім зняти.

Карен мене обійняв, щоб я менше нервувала. Хоч я відчувала, що він і сам не хоче відпускати Єву без нас. Але розуміє, що це життєва необхідність і так вона буде в більшій безпеці, ніж удома.

— Не переживайте, — сказав Макней, — за малими доглянемо.

— Тим більше Аліса буде, вона нікому нудьгувати не дасть, — з усмішкою сказав Ангріх.

— Сподіваюся, це ненадовго, місяць або півтора, не більше, — сказала я з хвилюванням.

Родичі, не затримуючись, полетіли. Арен полетів з Алісою, але пообіцяв до вечора повернутися. І потім буде навідуватися.

— Ми ж теж можемо до них літати, — сказав Карен.

— Можемо. Але так ми викличемо підозру. Виникне питання — куди це ми літаємо? Треба швидше розібратися з алхіміком і тоді заберемо дітей додому.

Повернулися в дім. Одразу перевірила Надію — малеча спокійно спала. Дивне відчуття від розуміння, що молодшу доньку мені простіше захистити, ніж старшу. Бо вона весь час при мені і ще не ходить і навіть не повзає. Олександр навчив мене робити якісну ілюзію, і за бажання я могла накрити дитину силовим щитом і зверху ілюзією. Але щось підказувало, що краще не використовувати для цього магію, бо її легше відстежити. Краще я попрошу землю про укриття для малечі. Тепер, коли вже все починає зеленіти.

— Прогуляємося? — запитала у чоловіка.

— Куди?

— Хотіла до річки пройтися.

— Краще за кілька днів, коли земля вбере воду і підсохне. Зараз у багнюці загрузнемо.

Карен мене обійняв і ніжно поцілував у лоб.

— Ми обов’язково впораємося! І ти, і Єва будете живі.

Я ледь усміхнулася і теж його обійняла.

— Піду тоді в таверну, відволічуся трохи.

— Угу, у мене теж справи. Але як тільки підсохне, ми прогуляємося.

За роботою змогла відволіктися. Сьогодні була в другій таверні в Іллі, і коли вже виносила торти, зрозуміла, що Марти немає.

— Ілля, а де Марта?

— Дома з чоловіком. Вихідний у неї.

— Я явно щось пропустила. Коли вона встигла вийти заміж?

— Та нещодавно, ще до того, як ти на роботу вийшла. Не хвилюйся, роботу вона не кинула. Просто на відміну від тебе у вихідний захотіла залишитися вдома. А ти чого прийшла?

— Та просто, відволіктися.

— Знову сумуєш?

— Єву з трійнятами й Алісою відправили в гості, — сумно сказала я.

— Зрозуміло. Можу тобі ще роботи підкинути.

— Е ні, — сказав Карен. — Я дружину вже додому заберу.

— Я тебе не помітила.

— Ілюзію або відвід очей застосував? — спитав Ілля.

— Відвід очей. Надя з тобою?

— Так, Люся з нею зараз грається.

Увесь наступний тиждень видався напрочуд сонячним і теплим. У суботу вранці Карен обійняв мене і сказав:

— Ну що, підемо гуляти?

— До річки? — він кивнув. — Підемо. Надю візьмемо з собою, тепле покривало і пару ковдр.

— Кхм, навіщо?

— А полежати? Я, звісно, можу наколдувати, і тоді буде тепло лежати. Тоді хоча б одне покривало. А Надюша буде в кошику.

— Може, ви її з нами залишите? — спитав Агор.

— Ні.

— Тоді обережно там, — дав настанову Агор.

Біля річки я показала чоловікові, як у мене виходить працювати з водою, землею й повітрям.

— А вогонь пробувала?

— Так, з Олександром на уроці.

Розкрила долоню — на ній з’явився вогонь. З боку здавалося, ніби горить вся рука.

— Зможеш перехопити? — запитала у чоловіка.

Він усміхнувся і поклав свою долоню над моєю, і вогник на руці набув форми квітки. А потім перестрибнув до нього на руку, і Карен уже почав робити інші фігури.

— У тебе вже повністю сила розкрилася? — запитав чоловік із подихом.