Глава 17. Ех, навчання

Знайомство з хлопцями минуло добре. Анрок одразу пригрозив, щоб вони навіть не думали до мене залицятися.

— Нам наше життя дороге, — сказав один із хлопців. — Карен же за свою дружину будь-кому голову відкрутить.

— Тоді спрацюєтеся. До того ж Кіра й сама іноді може похуліганити, — усміхнувся Анрок.

Я лише усміхнулася, згадавши, як ганяла Іллю. А після таверни зайшла додому по Єву й знову вирушила до бібліотеки. Там я пригледіла книжку про зілля. І її цілком можна було брати додому. Бабуся говорила про якісь зілля, які допоможуть мені покращити пам’ять, щоб я запам’ятовувала все, що вчитиму.

Читати та шукати інгредієнти я пішла до Арена й Аліси. Арен побіжно переглянув книжку й попросив, якщо зможу, приготувати йому снодійне та заспокійливе. Бо відвари їм уже не допомагали.

Наступного дня після роботи я спокійно зайшла до таверни Анрока почитати й попрактикуватися. Потім зрозуміла, що це якось нелогічно, але йти не хотілося. Щоправда, поки читала, виникло видіння. І я на деякий час випала з реальності.

— Страшно на неї дивитися, коли вона така, — сказав один зі студентів Кірку.

— Нічого страшного. У неї просто видіння, і, судячи з того, як очі налилися синявою, сила добре розкривається.

Кірк не став одразу підходити, а пішов робити замовлення.

— Вам не подобається кухня у вашому трактирі? — запитав Анрок.

— Подобається. Просто тут затишніше.

Після видіння залишився якийсь «післясмак». Наче я невидимо відчуваю алхіміка. Не бачу, але відчуваю. От тільки знати б, що це означає! Та й саме видіння було ні про що. Відкрила книгу про зілля й почала готувати зілля для покращення пам’яті.

— Ну ти подивися, що вона витворяє! — сказав один зі студентів. — Ставлю срібний, що в неї воно вибухне.

— Не вибухне, — сказав Кірк своїм студентам. — Вона сильна магиня.

У розмову втрутився Наян.

— Сила — це ще не все, потрібна майстерність.

— Думаю, якщо вона просто в повітрі готує зілля, то явно знає більше за вас. Судячи з усього, у неї немає ні казанка, ні інструментів. Але вона вміло використовує свої навички телекинезу й доступні знання з магії, щоб підготувати інгредієнти, змішати їх у повітряному казанку та нагріти до потрібної температури.

— Хочеш сказати, вона зараз примудряється ще й заклинання промовляти, і правильно помішувати? — здивовано запитав Елоїн.

— Піди сам подивися. І, судячи з того, що я бачу, це зілля для покращення пам’яті.

Готове зілля я перелила у великий флакончик і замислилася: як би його випробувати й на кому? Помітила в кутку невеликого щура й упіймала його телекинезом.

— Кинь цю гидоту! — мало не заверещав Анрок. — Негайно викинь гризуна на вулицю!

— Чого ви так нервуєте?

— Я стільки боровся, щоб їх вивести! А вони знову тут!

— Я хотіла на ньому випробувати зілля.

— Не муч тварину! І навіщо на неї хороші зілля переводити? — сказав Кірк. — Давай я спробую.

— Не боїтеся отруїтися?

— Думаю, ти ж мене й вилікуєш, — усміхнувся чоловік.

— А якщо я не встигну?

Усмішка на обличчі Кірка згасла.

— Гаразд, давай показуй. Я все ж кілька років поспіль викладав зіллєваріння, заміняв викладача, якого звільнили.

Я дістала йому три флакончики. Він одразу понюхав снодійне й кивнув, потім понюхав і навіть скуштував заспокійливе. А тоді спробував і зілля для пам’яті.

— Була б студенткою — поставив би відмінно! Я його лише понюхав, а мене вже звіряче хилить на сон. Зроби ще бадьорильного до колекції.

— Ну, парочку я не для себе.

До зали саме зайшов Арен із моєю донечкою. Я швидко прибрала зілля до скриньки з інгредієнтами. І очистила стіл від найменших крапель зілля. Хлопець передав мені мою крихітку й присів поруч. Вигляд у нього був дуже сонний.

— Вийшло?

— Так.

— От йому б бадьорильного зілля, — вказав Кірк на Арена.

— Ні! Мені з дружиною — снодійного! І нормально виспатися нарешті. Дітей віддали дідусеві, тепер хоч поспимо. А то без зілля, навіть із відваром, здригаємося й прокидаємося щогодини.

— Юсі ж можна й частіше дітей залишати, — нагадала я.

— Мені сестра запропонувала приносити їх до неї, її старший малюк уже підріс, догляне. Тож залишилося тільки виспатися. Яке дозування?

— Вам по дві краплі на язик, бажано вже лежачи в ліжку. Заснете за пів хвилини.

— Дякую! З мене будь-які трави, тільки скажи.

Арена, забравши зілля, пішов. Кірк подивився йому вслід і запитав:

— Що було у видінні?

— Нічого путнього. Воно перекреслює попереднє. Так узагалі буває?

— Майбутнє мінливе. Тож що там було?

— Знаю лише, що ви зі студентами живими й здоровими зможете повернутися до своєї академії. І, до речі, скільки у вас ще практика?

— Ще місяць. А потім поїдемо в інше місце. Хоча можуть і продовжити.

— Я бачила, що ви ближче до кінця літа поїхали. Ще й моїх братів прихопили до нової академії.

Маг усміхнувся.

— Ти так і не відповіла на запитання. Що ти бачила?

— Як ви їдете. І те, що алхімік спостерігає за мною, а я — за ним. Він вичікує, коли моя сила повністю розкриється. А це станеться ще не так скоро...

— Пам’ятаю, твоя бабуся щось говорила про дочок.

— Ще одна донька — і я повністю ввійду в силу... Що буде потім — поки не знаю.

— То ти зараз вагітна?! — здивувався маг.

— Так.

Я відзначила, що зараз спілкуюся з ним по-дружньому й на «ти». І він до мене якось по-особливому ставиться. До зали ввалилися мої брати. Арсеній з Аркашею знову не захотіли поступатися один одному й спробували зайти водночас. І мало не впали на підлогу. Але це їх лише веселило — їхнє своєрідне суперництво. Головне, що беззлобне.

Помітивши мене й Кірка, брати підійшли до нас і сіли за стіл. Гришко одразу забрав у мене Єву на руки й почав сюсюкати з нею.

— Кірку, розкажіть, як вступити до академії? Які іспити потрібно скласти?