Розділ 33. Навчання.

Алексан повернувся додому ближче до вечора дуже задоволений і трохи пом'ятий. Агор понюхав повітря і добродушно посміхнувся. Ще трьох магів йому довелося зустрічати самостійно. Зараз вони відпочивали з дороги на гостьовому поверсі, він же горище.

— Бачу, з Анісою ви порозумілися, — сказав Агор, пригубивши гарячий чай.

— Чудова жінка. Знає, чого хоче, — сказав маг мрійливо. — Я поряд із нею себе хлопчиськом відчув, давно так добре на душі не було.

— Думаю, ми вас поженимо через місяць-другий, — сказав Агор.

Потім помітив, що мага на кухні вже й немає.

— Спритний який.

Почув шум кроків і за хвилину на кухню спустилися четверо магів.

«Треба знайти для них якийсь порожній будинок і впорядкувати. А то не будинок, а прохідний двір якийсь»

— Ми вам не завадимо? — запитав Алексан.

— Ні. Сідайте, я вже піду.

Будинок знайшовся швидко. Допомогла все та ж Аніса, вона просто запропонувала розмістити магів у будинку свого батька. А Алексана вона збиралася забрати до себе.

— А якщо відбрикуватися буде?

— Не буде, він такий лапочка. Агоре, це правда, що йому більше ста?

— Так. Взагалі-то 210.

— У самому розквіті сил, — ще дужче зраділа жінка.

— Аніса, май на увазі, що він не дракон, він маг. А скільки маги живуть — я не знаю.

— Я зрозуміла. Загалом, хай решта йдуть жити до будинку мого батька, заразом будуть підтримувати його в порядку. З продуктами я їм допоможу.

— Зараз приведу до тебе.

— Буду чекати з нетерпінням, — сказала мрійливо Анісія.

Маги спокійно відреагували на те, що їм пропонують переселитися до порожнього будинку. Швидко зібрали свої речі й пішли за старійшиною.

— Було б дивно жити у вас, — сказав Шаіїг Мірен, — у вас усе-таки велика сім'я.

— Анісія допоможе вам із продуктами, а там — як домовитеся. Алексане, ви їй дуже сподобалися, і вона чекає вас до себе в гості.

Маг збентежився, почервонів під поглядами колег, кивнув.

— Коли ви плануєте почати навчання?

— Завтра, — сказав Алексан. — Як сказала Анісія, навчання у дітей тільки через місяць. Тож за цей місяць спробуємо з дорослими. А дітям просто буде ще пара уроків щодня. Я завтра продовжу займатися з Кірою та Александром, потім з Алісою. Вона точно не використовувала магію?

— Не знаю про таке. Але вона дуже колюча на язик і може грубіянити. Характер у неї часом скверний.

Зранку першим ділом Алексан зайнявся Алісою, неподалік був ще один маг. Треба було дізнатися, як їх звуть, бо з тих, хто приїхав, я впізнала тільки одного Шаіїга. Алексан спокійно розповідав Алісі, як медитувати. З нею він вирішив почати з медитації. В Аліси навіть вийшло все з першого разу. Щойно вона увійшла в глибоку медитацію, маг почав робити якісь паси руками.

Чесно кажучи, я напружилася. Другий маг показав мені на очі. Я здогадалася, що варто дивитися по-іншому. Алексан щось робив із потоками Аліси. А ось коли дівчина спалахнула, злякалися обидва маги, а я мало не відскочила на метр.

— Аліса, зроби глибокий вдих і підкори свою магію, сховай вогонь.

— Вибачте, я просто відчула магію, як ви казали.

— Це добре. Відчуй магію всередині себе, як вона тече в тобі, але поки не випускай назовні. Ось так, молодець.

Алексан, подивившись на мене, махнув рукою, щоб я не маячила тут і йшла додому. З Алісою він займався ще годину. А потім узявся за нас із братом. Наприкінці заняття я вже мало не пожалкувала про своє бажання вчитися. За його словами, я постійно роблю щось не так і неправильно, а це дратує і дуже сильно.

— Що ви хотіли, Кіро, — він різко перейшов на «ви», — щоб усе вийшло з першого разу?

— Ну хоча б із десятого!

— Часом потрібні сотні й тисячі повторень однієї й тієї ж дії.

— І я не безнадійна?

— Ніхто не безнадійний. Головне, щоб ви, Кіро, не впадали у відчай і не ставили на собі хрест. Тому що у вас хороша база як для самоука. І мені тут розповіли, як ви впоралися з чорною вдовою, потім ще як чоловіку свому допомогли. Це не завжди може зробити навіть досвідчений маг.

Натягнуто посміхнулася такому компліменту, зараз почувалася як побита. Хоча ми відпрацьовували елементарні заклинання.

— Займіться медитацією, через пару годин вам полегшає, — сказав він настановливо.

— Чому ви почали говорити зі мною на «ви»?

— Я завжди так спілкуюся зі студентами, щоб не змішувати робочі та особисті взаємини.

— Зрозуміло, дякую. Піду до себе медитувати.

Братик підхопив мене під руку й допоміг дійти до кімнати. Він виглядав набагато бадьоріше за мене. Мені навіть трохи заздрісно було, що я так стомилася, а він бадьорий.

— Медитуй, мені старійшина якусь роботу знайшов у селищі.

— Угу.

Я чесно сіла на ліжко і почала медитувати, а потім просто-напросто заснула і проспала аж до обіду. Власне мене розбудив Анрок.

— Кірочко, я ж переживаю! З тобою все гаразд?

— Заснула, мала помедитувати пару годин, — я подивилася на годинник, проспала я майже три години. — Зараз іду до вас.

— Іди поїж і підемо, Юся приготувала смачну юшку.

Поки їла, Юся з Анроком уважно дивилися на мене, мені навіть ніяково стало.

— Щось не так?

— Ти бліда, залишайся вдома, відпочивай. Думаю, ми самі якось упораємося, а то твій чоловік мені не пробачить, якщо ти на роботі знепритомнієш.

— Я просто трохи стомилася, нічого страшного.

— Спробуй підняти порожню каструлю, — Юся показала на велику каструлю.

Раніше я могла підняти її навіть повну води магічно. Зараз вона нервово сіпнулася, трохи піднялася й упала на підлогу.

— Вдома залишаєшся, — суворо сказав Анрок, — медитуй або що ти маєш робити в такому стані.

— Угу, — сказала я, дивлячись на каструлю на підлозі.

Після їжі пішла чесно помедитувала, енергетично відновилася. Вдома мені не сиділося, пішла в сад. Знайшла маму на городі, вона прибирала врожай, вирішила їй допомогти. Юся намагалася переконати мене просто посидіти, а я не могла сидіти без діла. Тож вона показала, що складати в кошики і куди нести.