Розділ 30. Підготовка до свята.

Вранці за сніданком я ледве впізнала батька Карена, бо він збрив бороду, а вона в нього закривала майже все обличчя. Старійшина моя реакція розвеселила.

— Що, не впізнала? — запитав він весело, я лише кивнула. — А що, так справді краще. Вже й забув, що так простіше відмитися.

Сама для себе зазначила, що виглядає він дуже молодо, приблизно так само, як і мій дядько. Анрок стежить за бородою, акуратно заплітаючи її в косичку. Цікаво, як він виглядатиме без бороди? Карен підійшов, обійняв мене ззаду.

— Тату, тобі так набагато краще. Виглядаєш молодше.

— Твоїй матері теж сподобалось.

— Звичайно, шкіра м'якенька, цілуватися приємніше. А не постійно волосся виплівувати.

Ми з Кареном весело посміхнулися. Сашко, зайшовши на кухню, теж з цікавістю подивився на Агора.

— Сашку, ти ж теж підеш за одягом? — запитала мама.

Брат лише кивнув.

— Сподобалось у нас? — запитав Агор.

— Вже виганяєте? — прямо запитав брат.

— Ні, — трохи здивувався старійшина, — я тебе вже як молодшого сина сприймаю. Якщо хочеш, залишайся назавжди, справи для тебе завжди знайдуться.

Сашко лише кивнув.

— Я тоді замість сестри знову цукерки розношу.

— Так, спочатку одяг, потім ваша робота. А то у Кіри лише одна сукня залишилася.

— Дві.

— Не важливо, спочатку обновки.

Карен пішов з нами, щоб «схвалити» мої обновки. Я на нього подивилася трохи похмуро, носити ж це мені. Сперечатися не стала і до майстерні ми йшли мовчки.

— Добрий ранок, Раєчко! — сказала Юся.

— Добрий ранок, — зраділа молода жінка. — Не знала, що у вас з Агором ще діти є.

Юся лише посміхнулася.

— Допоможи Кірі і Сашку підібрати одяг. Хлопчику щось тепліше, легкі штани і футболки він у сестри вже відібрав. А у Кіри лише дві сукні залишилося, а скоро похолодає і фігурка у нашої дорогої матусі зміниться.

Я лише тихо фиркнула на це зауваження. Матуся, я — матуся! Дожити ще треба до цієї знаменної події і, бажано, нам двом. А то з моїм везінням можна не лише дитину, але й життя втратити. Юся подивилась на мене суворо, мабуть, відчула зміну настрою і намагалась зрозуміти, що трапилось.

Сашку швидко видали купу теплих штанів і светрів і відправили міряти. А мене Рая стала з цікавістю роздивлятися.

— Тоненька, як тростиночка, схожа на підлітка.

— У підлітків груди менші, — сказала тихо Юся Раї.

— Себе згадай у підлітковому віці, у тебе не те що груди більші були, але й попа апетитна. Хлопці так і в'юнилися.

Карен почервонів, як варений рак, і пішов до виходу.

— Покличте, — сказав він.

Щойно він вийшов на вулицю, мене миттю роздягли до трусиків і почали міряти різну білизну. Ніколи нічого такого не бачила. Все з найніжнішого мережива — ліф, пеньюар, трусики, панчішки. Матінко, куди я це все маю надягати? Власне, це питання я і озвучила. Жінки весело засміялися і Рая замкнула Сашка у примірювальній на ключ.

— Вдома, у спальні. Можеш під сукню мереживну білизну надягати. Карену сподобається потім тебе роздягати. Ти ж гарна дівчина, а чоловіків потрібно постійно радувати, дивувати і збуджувати. Якщо хочеш, щоб він спав лише з тобою, то радуй його частіше і виснажуй у ліжку. Так, щоб на інших у нього сил не залишалось.

— Це він скоріше мене виснажує.

— Значить просто спокушай його частіше. А для цього ми тобі пошиємо багато спокусливих речей. Юся, їй потрібна буде своя шафа, а то знаю я цю молодь: виділить дружині полички у себе в шафі і годі. А речі для спокушання потрібно тримати окремо і так, щоб чоловік не бачив, а то ніякої інтриги.

— Організую. Сашку, ти все переміряв?

— Майже.

— Те, що чув, нікому не кажи. Але запам'ятовуй на майбутнє сімейне життя.

— Добре, — тихо сказав брат з примірювальної.

Встигла переміряти з десяток мереживних речей, поки брат міряв теплі речі. Потім мене сховали за ширмою, а брата виставили на вулицю до Карена. Я переміряла ще купу мереживного мотлоху. Ось не могла нічого з собою вдіяти! І назвати це мереживне безладдя зручними речами поки не могла.

— Кіро, воно на тобі буде від сили хвилину, а потім чоловік швидко тебе визволить і потягне в ліжко для бурхливої ночі. Так що розслабся і отримуй задоволення від примірки.

Лише через годину цієї мереживної катування перейшли до примірки суконь. Тепер уже впустили Карена, щоб він міг подивитись.

— А до цього ви що міряли?

— Білизну, — сказала мама, — якби ти тут залишився, то збентежив би свою дружину.

— Швидше він би її потягнув до моєї комірчини на годинку-другу, — анітрохи не червоніючи, сказала Раїса.

Ох, відчуваю, ці жінки дружать уже давно, судячи з їх розмови, від якої я постійно червонію. А Карен лише задоволено посміхнувся, але, уважно подивившись на моє невдоволене обличчя, одразу став серйозним.

— Тобі не сподобалась білизна? — запитав чоловік.

— Сподобалась, просто вже втомилась від примірок.

— Так, пришвидшуємося, а то дівчинка скоро втече в першій-ліпшій сукні.

Рая ще раз подивилась на мене в моїй сукні і вибрала ще кілька. У всіх довжина спідниці була трохи нижче коліна. Одна була темно-коричнева, вовняна з довгим рукавом і м'яким високим коміром.

— Це коли похолодає, можна буде носити.

— Раю, до холодів уже животик буде і вона в неї не влізе.

— Влізе, воно добре розтягується. Іншого все одно немає.

— Тоді пошийте, будь ласка. Кіро, одягни це, я їй покажу дещо.

Пішла за ширми, швидко переодяглася. Сукня сіла ідеально. Вийшла з-за ширми.

— Ось дивись, вона сіла ідеально по фігурі, — Юся тримала невеличку подушку в руках, підійшла до мене з нею, — Кіро, я запхну її тобі під сукню.

Карен навіть у обличчі змінився, дивився так трепетно, а я з цікавістю дивилася на себе з «животиком».

— І добре потяглось. Ну не може вона носити мішкуваті сукні. Цей матеріал дуже м'який і добре тягнеться. Вона зможе навіть на великому терміні в ній ходити. Повір, я знаю, що кажу, у мене з хлопчиками таке саме було і тяглось воно дуже сильно. А після прання поверталось до початкового розміру.