Розділ 28. Згадати все.

Наступні кілька тижнів він старанно намагався згадати, що між нами сталося. Чому його так тягне до мене, а я зі сльозами весь час намагаюся відійти подалі. Його дуже дратувало, що я уникаю його. І щойно він починав злитися на мене, я починала плакати й іти до «своєї кімнати». Батько з матір'ю спеціально нічого не казали йому про те, що сталося, вважали, що він сам мусить усе згадати.

Вранці після сніданку я швидко тікала від нього, бо мені боляче було перебувати поруч з ним. Карена дратувало те, що він не міг згадати, а мене це зачіпало. Я дуже старалася закриватися від його емоцій, але повністю це не виходило. А я дуже хотіла зберегти любов до нього і не втратити почуттів. А поруч із роздратованим і злим чоловіком це було зробити дуже складно. І ці два тижні Анрок мене відпоював чаєм і допомагав заспокоїтися, щоб я не ревіла цілий день.

— Я люблю його і мені боляче, що він нічого не пам'ятає і злиться. Мені боляче, що я не можу йому допомогти. Я дуже хочу йому допомогти.

Це була щоденна моя майже мантра, яку я промовляла Анроку за чаєм. Він гладив мене по голові своєю широкою долонею і казав:

— Все налагодиться, ви придумаєте, як усе виправити.

І так кожного дня. Лише після цього я заспокоювалася і могла бути адекватною та готувати солодощі.

Сьогодні Карен прийшов з Емітом, поки я ще пила чай. На щастя, я вже не ревіла. Зате тепер я здивувалася, побачивши їх.

— Кіра, твій чоловік придумав, як усе згадати. Потрібна твоя допомога.

— Ось бачиш — все налагодиться, — лагідно сказав Анрок і поступився місцем Еміту.

Карен сів навпроти мене, Еміт на місце Анрока. Анрок залишився поруч.

— Що ти придумав? — запитала я тихо, щоб голос не тремтів.

— Ти вміємо передавати образи і свої спогади? — запитав Карен. — Бо в мене останніми днями чітке відчуття, що ти це вмієш.

— Вмію.

— Ти можеш допомогти мені згадати. Покажи мені, — він зам'явся і подивився на друга.

— Покажи йому, як ви познайомилися, як ти це бачила і що відчувала. Покажи і дай відчути, як пройшло весілля і що було далі. Дай йому відчути те, що відчувала ти і що відчувала від нього.

— Це буде складно і може багато часу зайняти. І я не впевнена, що мені сил вистачить.

— Я допоможу.

— Ти справді цього хочеш? — запитала я у Карена.

— Дуже сильно.

Я взяла його за руки, на наші руки Еміт зверху поклав свою. Я закрила очі й почала передавати йому свої спогади. Те, що відчувала від нього і іноді те, що відчувала я. Відчула, що Карен взяв мене за руку трохи міцніше. Коли показувала події після весілля, почала відчувати, як нас обох огортає якась тепла, світла енергія. Наче Карен розправив крила і укутав нас ними. Я відчула, як від нього йде дуже тепла енергія, я ніби розчинялася в ній. Це давало сили показувати йому далі. Показала все, аж до вечора перед злощасним ранком.

— Покажи, що було далі. Я хочу згадати все.

Я, не відкриваючи очі, показала те, що бачила і те, що відчула від нього. Відчула, як чоловік здригнувся, наче від ляпаса, відкрила очі. Він дивився на мене переляканим поглядом. Наче не вірячи, що це сталося. Я показала весь місяць.

— Це все, — сказала я. — Ти як?

— Я люблю тебе.

Відчула, як самотня сльоза потекла по щоці. Карен лагідно стер її долонею. Я притулилася до неї. Еміт тихо встав з-за столу, залишаючи нас одних.

А я відчуваю, що люблю його і водночас боюся, що знову можу відчути від нього ту ненависть, що була. Карен встав з-за столу і допоміг мені підвестися. Я теж встала. Він обійняв мене, уткнувся носом у моє волосся.

— Я скучив.

— Я теж.

— Ідіть у комору воркувати. І прошу: тільки не переходьте меж пристойності, — сказав Анрок.

Карен відвів мене до комори і знову обійняв. Потім запитав:

— Чому ти мене боїшся?

— Я боюся знову відчути ту ненависть, яку ти тоді виплеснув на мене.

— Кіра, я обіцяю, що більше такого ніколи не станеться. Не знаю як, але я придумаю, щоб на мене так більше не могли впливати.

— У твого брата був амулет, що захищає від магічного впливу. Не знаю, чи можливо вважати любовне зілля магічним впливом і чи зможе такий амулет захистити.

— Дізнаємося у магів, які приїдуть повторно від кентаврів, вони можуть знати. Вони мали кілька тижнів тому приїхати, але чогось затрималися. Може, будуть цими днями.

Карен нахилився, поцілував мене. А я завмерла, прислухаючись до нього і до того, що він відчуває. Він, здається, знову став колишнім, але в ньому відчувалися якісь зміни.

— Про що ти думаєш під час поцілунку? — здивовано запитав чоловік.

— Ти ніби трохи змінився, став чуточку іншим. Що ти відчуваєш?

— Це щось погане? — обережно запитав Карен.

— Ні. Просто коли передавала тобі спогади, було відчуття, що ти розправив крила і обійняв мене.

— Мабуть моя магія пробуджується.

Я відійшла від чоловіка на пару кроків і подивилася на його енергетику.

— Так, ти став сильнішим. Потоки трохи змінилися. Тут стало яскравіше і тепліше, ніж раніше.

Я показала на його духовне серце. Чоловік сів на ліжко, що тут стояло, і посадив мене до себе на коліна. Мені довелося розстебнути штани.

— Кіра, дядько просив нас поводитися пристойно.

— Я ні на що не натякаю, просто штани стали замалі. Доводиться розстібати, коли сідаю.

Він поклав руку на живіт і здивовано сказав:

— Я б не сказав, що у тебе з'явився живіт.

Я встала, застебнула штани і показала йому.

— Раніше були вільніші, зараз я їх насилу застібаю. Мама з Мішком трохи відгодували.

— Справді? Я думаю, тут інші зміни у фігурі, — сказав він з усмішкою. — Ти мене вже не боїшся?

Я прислухалася до себе.

— Ні, але цей місяць наклав свій неприємний відбиток, який тепер потрібно перекрити новими приємними спогадами.

— Зрозумів, — сказав чоловік і підійшов до мене, поцілував, я відірвалася від нього, — не лише це!