Розділ 26. Злощасні цукерки.

Вранці нас розбудила мама, вона покликала мене на кухню допомагати готувати й накривати на стіл. Карен з батьком приєдналися до нас через півгодини, попутно розбудивши мого брата. Знову помітила на братові свої штани. Посміхнулася сама до себе: як зручно, що штани в нас одного розміру. Брат же прийшов до нас без своїх речей. І штани бере мої, інші речі йому звідкись мама Карена дістала. Здається, це були дитячі речі Карена з Ареном.

Карен підійшов, ніжно обійняв і поцілував у губи. Я теж обійняла його за шию й продовжила поцілунок. А після сніданку він сказав:

— Дякую за цукерки в маленькій коробочці. Справді незвичний смак був.

— Які цукерки? — здивувалася я.

Чоловік змінився в обличчі й уже дивився на мене здивовано. Було ще щось дивне, що з'явилося в ньому.

— Я додому вважаю за краще приносити велику коробку цукерок.

— Хочеш сказати, це не твоя записка була в коробочці «від коханої»?

У мені все похолоділо. Я лише заперечливо похитала головою. А далі сталося те, що я могла уявити тільки в страшному сні. Карен схопив мене за горло й потяг по кухні, потім ударив спиною об стіну. Від нього йшла така хвиля ненависті до мене, що було страшно навіть не від того, що він щойно зробив. Мене налякало те, як різко змінилися його почуття.

— Ненавиджу тебе! — гарикнув він. — Якщо не ти моя кохана, я піду й знайду її!

Він відпустив мене й вибіг з дому. А я сповзла по стінці на підлогу, розплакалася. Батьки з братом отямилися тільки зараз. Мама з моїм братом підбігли до мене. Агор побіг за сином. А в мене просто почалася істерика, я не розуміла, що сталося з моїм лагідним і таким ніжним Кареном. Звідки в ньому з'явилося стільки ненависті?!

Агор наздогнав сина неподалік від центру села.

— Карен, стояти! — наказав він.

Той підкорився.

— Я забороняю тобі покидати село!

— Інакше що, вижинеш мене?! — різко запитав Карен.

— Задушу власноруч! Повернися й вибачся перед дружиною!

Він швидко пішов у бік дому. Мама на той час відвела мене до нашої з Кареном кімнати й намагалася переконати, що все буде добре. І що Карен отямиться й вибачиться і ми вдвох розберемося, що сталося.

Карен влетів до кімнати, витяг мою сумку зі шафи й кинув до моїх ніг.

— Збирай речі й прибирайся з моєї кімнати, не хочу тебе тут бачити. Щоб до вечора жодної твоєї ганчірки тут не було!

— Карен, синку, що на тебе найшло? Ти ж так любив Кіру!

— Я її ненавиджу! — сказав він різко, а потім мрійливо додав. — А десь ходить та, яка робить мені подарунки й любить мене.

Я закрила обличчя руками й знову розплакалася. Мати підійшла до нього й дала ляпаса. Карен подивився на неї здивовано й зло.

— Мамо, не смійте так робити.

— А ти не смій так говорити про свою законну дружину. Яку ти так довго домагався. І яка носить твою дитину!

— Ой, мою чи ні?!

— Іди! — не витримала я. — Дай мені час зібратися!

Мама уважно подивилася на мене: мене трясло дрібним тремтінням. До нас у кімнату зазирнув Агор. Карен якраз хотів вийти.

— Іди на горище й щоб навіть не намагався з нього зійти й покинути дім, — зло сказав батько.

Мама бережно обійняла мене й намагалася заспокоїти.

— Юся, що він ще зробив?

— Не зробив, сказав. Їм краще поки не перетинатися.

— Сашку! — гарикнув Агор. — Не підходь до нього, він несамовитий. Не знаю, що на нього найшло, але це не наш Карен. Збігай за Георгом.

Я ніяк не могла вгамувати сльози, але пішла збирати свої речі в сумку. Мама без охоти мені допомагала. Я відчувала, що їй це не подобається. Але зараз вона вважала, що мені безпечніше побути подалі від Карена.

— Ми знайдемо вихід, — сказала вона.

На той час, як прийшов Георг, я зібрала свої нечисленні речі й, про всяк випадок, забрала зароблені гроші.

— Агоре, що сталося? — запитав маг стурбовано.

— На жаль, зараз ти єдиний досвідчений маг у селі. Кентаври вчора пішли до себе. І прийдуть через пару тижнів. А у нас тут чорт зна що відбувається. Карен наче з глузду з'їхав.

Георг подивився на моє обличчя й на те, що я весь час плачу, сльози просто течуть по обличчю.

— Він на горищі.

— То через що все почалося?

— Він вранці з'їв якісь цукерки. Вирішив, що це йому Кіра подарувала, там була записка «від коханої». Кіра тільки здивувалася й сказала, що нічого такого не дарувала. І тут він наче з ланцюга зірвався. Мало не вбив її, я його таким скаженим ніколи не бачив. Почав говорити, що десь є кохана, яка його чекає. Мені довелося під загрозою смерті заборонити йому відлітати з села.

— Любовна магія, але я про неї тільки чув, — задумливо сказав Георг, — ніколи не мав із нею справи.

Агор із Георгом піднялися на другий поверх. Карен спокійно сидів на ліжку й дивився у вікно.

— Вже вирішили, що зі мною робити? — запитав він роздратовано.

— Встань, будь ласка, й постій мовчки, — різко сказав Георг.

Маг кілька хвилин просто дивився на Карена, потім сказав:

— Ходімо, Агоре, є розмова.

— А мені що робити? — трохи здивовано запитав Карен.

— Тут сиди й ні кроку з горища.

— А як же туалет?

— Я тобі відро принесу.

Чоловіки пішли на кухню. Мама відпоювала мене чаєм і допомагала заспокоїтися.

— Що вдалося дізнатися? — запитала я.

— Виглядає так, наче його чимось отруїли. Тільки я не знаю чим.

— Я знайшла на столі, — сказала мама й поклала на стіл маленьку довгасту коробочку та записку. Все виглядало дуже мило: рожевий папір, всередині м'ятий рожевий папір і записка «від коханої». У мене знову покотилися сльози.

Георг обережно взяв коробочку, понюхав.

— На цукерки капнули якимось зіллям. Я візьму її, спробую з Ареном відтворити склад. А потім зрозуміти, як його нейтралізувати.

— А мені що робити? — запитала я.

— Не підходь до нього, він поки що не при тямі. Йому краще взагалі поки посидіти під замком. Зачиніть його в кімнаті, а ти поживеш окремо від нього, цілішою будеш і морально, і фізично.