Розділ 17. Розставляємо всі крапки.

Вранці мене одразу попросили допомогти на кухні з тортами. Я тільки через пару годин змогла піти. Вже підходячи до майбутнього будинку друзів, побачила, як Сергій з кимось розмовляє. Говорили вони досить тихо, але я дуже сильно відчувала злість і роздратування від обох. Здивувалась, що Сергій зараз взагалі сам. А потім тільки зрозуміла, що зараз лише десята година. А він тут з 7 ранку.

— У вас все гаразд? — спитала я, підходячи ближче.

Дракон визирнув з-за Сергія і зло сказав:

— Не твоя справа, — і зі злістю подивився на Сергія.

— Ще щось хочеш сказати? — запитав Сергій і зручніше перехопив лопату.

— Сергій, — сказала я суворо.

Почула нутряне гарчання дракона. Зосередилась і перенесла Сергія на протилежний край ями. Він подивився на мене здивовано. А дракон підійшов до мене впритул і втягнув носом повітря. І сказав самими губами, що я продажна жінка і вже голосніше сказав:

— Ще побачимося, лялечко, я із задоволенням розважусь з тобою. Не тільки ж хлопцям з кухні з тобою гратися.

Я аж задихнулась від обурення, він легенько погладив мене рукою по щоці і швидко пішов. А я з трудом стримувала сльози образи. Витираючи очі, зробила крок і відчула, як нога їде в яму, і почала махати руками.

— Кіра! — почула я крик Карена.

— Іра! — крикнув Сергій, і зістрибнувши в яму, побіг до мене, поки я не впала.

Я несподівано відчула під своєю ногою держак лопати і змогла спертися на нього і не рухнути в яму. Карен підбіг до мене і схопив за руку, відтягнув від ями, міцно притис до себе, поцілував у лоб і погладив по голові.

— Малюко, не лякай мене так, я ж мало сивим не став, — побачивши застиглі сльози в очах, запитав, — Сильно злякалась?

Я тільки кивнула. А сама зрозуміла, що злякатися-то як слід і не встигла, а сльози були від образи на слова того чоловіка.

— Ти прийшов мене провідати? — спитала я, витираючи сльози.

— Не зовсім, — сказав Карен і поцілував мене в губи, — мене батько прислав допомогти яму закінчити. Потім ми з хлопцями ще колодязь будемо копати. Ти ж нам допоможеш?

Я тільки кивнула і злегка усміхнулась.

— Кіра, що тебе так засмутило?

Сергій відвернувся і пішов до сходів, щоб вилізти з ями.

— Все гаразд.

— Кіра, — сказав чоловік суворо.

— Я не хочу це зараз обговорювати, вдома поговоримо.

— Добре, кохана.

Тільки зараз помітила хлопців, які прийшли працювати. Власне всі ті ж, що й учора, тільки Карен додався.

Через пару годин яма під фундамент була закінчена.

— А що далі? — запитала я у хлопців.

— Буду фундамент каменем викладати, — сказав Сергій.

— А ми підемо колодязь копати.

— Вам допомагати чи самі впораєтесь?

— Кіра, — благав чоловік і весело додав, — звичайно допомагати, ми ж так швидше впораємось.

— Ну ви починайте, я поки додому збігаю.

Карен швидко вибрався з ями і підійшов, обійняв мене.

— Навіщо?

— Треба, дуже треба.

— Давай я тебе тут відведу, швидше буде.

Зробила рух рукою, виставляючи закляття тиші.

— Мені якось не хочеться голим задом світити.

— Тебе ніхто не побачить, я прослідкую. Ходімо.

Прибрала закляття, Карен сказав друзям.

— Ми повернемося хвилин через п'ять — десять.

— Швидко ви, — сказав Річард.

Карен тільки тихо гарикнув і нічого більше не відповів. А мене взяв за руку, повів у бік лісу. Вже на зворотному шляху сказала:

— Їсти хочу, може все ж я додому?

— У мене з собою все є. Зараз сядеш, поїси, а ми з хлопцями продовжимо працювати.

— Чого тебе батько сюди прислав?

— Щоб допоміг Сергію і прослідкував за ним. Тато переживає, що може зчепитися з кимось. І, здається, сьогодні він мало не зчепився. Що тобі Меріг сказав?

— Ти бачив нашу розмову? — здивувалась я.

— Я бачив, як ти розвела його з Сергієм. Отже, що він такого сказав, що ти так образилась?

— Не важливо, — тихо сказала я, а образа знову кольнула всередині.

— Кіра! Поки нас не чують, скажи.

— Щоб ти ще психував?!

— Я якщо і буду психувати, то не при тобі і буду бити по його пиці.

— Він сказав, що я падша жінка, тільки одним словом. І припустив, що я була з хлопцями з бару. Я ж сьогодні допомагала на кухні, випадково зіткнулась майже з усіма, хто на кухні був.

— Ось…, — Карен подивився на мене і не закінчив речення, — навигадував собі, гад. Я йому скажу, щоб навіть не думав до тебе наближатися. Ти ж у мене красуня і тепер багато хто на тебе поклав оком.

— Що, перебісилися з бажанням убити, тепер хочуть переспати?

— Так, — сказав він збентежено, а потім різко, — кастрирую кожного, хто сунеться.

Збентежено усміхнулась і поцілувала його в губи. Карен міцно обійняв руками за талію і продовжив поцілунок. Відчула, що він дуже хоче продовжити, так що одразу відірвалась від чоловіка і нагадала:

— Не тут і не зараз.

— Добре, кохана, але зате вдома я тебе довго з кімнати не випущу.

— Ходімо до хлопців. Мені насправді просто нудно. Може, я за книжкою схожу і своєю скринькою?

— Я сам схожу, а ти допоможи хлопцям і поїж, я нам на двох склав.

Карен залишив мене з хлопцями, а сам швидко пішов у напрямку будинку. Я подивилась, що хлопці вже почали копати колодязь. Перенесла собі покривало і зручніше влаштувалась. Їсти було трохи незручно зараз. Тож я просто сиділа, дивилась, як вони копають. Коли відходили, я прибирала землю, поки що створювала одну спільну купу, вирішивши, що потім з Сергієм розрівняємо. Він якраз відправився на інший край поселення за каменями для фундаменту.

— Чого ти не їси? — запитав Карен. — Давай їж, не соромся.

— Якось незручно — ви працюєте, а я буду сидіти жувати.

— Жуй, — сказав суворо Карен і поклав поряд зі мною мою сумку зі скринькою і книгою по травах. Приніс мені бутерброди і видав два просто величезних бутерброди з м'ясом.