Розділ 16. Починаю працювати на кухні та будувати будинок.

Вранці Агор попросив мене допомогти в кафе. Карен подивився на батька здивовано і питально водночас.

— Чого ти так на мене дивишся? Вона ж не може весь час сидіти вдома! А ти став паніком.

— Тато, ти забув, що казали ті два типи перед поркою.

— Мало що вони казали. А навіть якщо й правда, то там вона буде не сама і під наглядом. Гірше, якщо вона вдома одна буде і до нас додому вломляться.

Поки слухала їх, пригадувала, чи бачила я ввечері Антона.

— Мамо, а Антон приходив додому?

— Пізно ввечері, судячи із запаху, з дівчиною гуляв, — сказала мама з усмішкою.

Я всміхнулась. Сподіваюся, що це була Тая.

— Знаєш, з ким? — одразу вхопилася мама.

— Здогадуюся, з Таєю. Він прямо завмер, побачивши її.

— Це та травниця? — здається, мама скривилася від огиди. — Особисто проти неї нічого не маю, але сімейка в них — нікому не побажаю такої. Матусю її шкода: стільки витерпіла, поки померла! На щастя, батько пропав пів року тому, може, тепер хоч у дівчини життя налагодиться.

— А Альфред уже пішов?

— Так, разом із Катею ще годину тому, вони навіть не снідали.

Годину тому вдома в Анрока:

— Кузю, ти ж розумієш, що вона дівчинка? — запитав у хлопця батько.

— І що з того? З нею дружити тепер не можна? — запитав хлопець зухвало.

— Можна. Ти ж знаєш, чим дівчатка від хлопчиків відрізняються?

— Льошка не так давно докладно і в деталях пояснив. І так, я знаю, як і звідки беруться діти.

Анрок почервонів, наче варений рак, і подивився на Олексія, той миттю зник на вулицю.

— Наскільки докладно?

— Дуже, — сказав Кузя з хитрою усмішкою, — він показав, що ви з мамою в спальні робите.

— Що?! — вигукнув батько і вискочив на вулицю за Олексієм. — А ну повернися, паршивцю! Олексій одразу дав драла. Побачивши на дорозі Альфреда з Катею, Анрок швидко повернувся в дім.

— Так, те, що брат зробив — це підло і підглядати за батьками неправильно.

— Угу, я зрозумів, я йому так і сказав. Але було дуже пізнавально, а то на пальцях я не зрозумів, — сказав Кузя із задоволеною усмішкою.

— Брата сьогодні на роботі швидше за все не буде, але однаково я його спіймаю і висіку дуже сильно. А ти постарайся поводитися пристойно з Катею.

— Тобто те, що ви з мамою робите — це непристойно?

— Це можна тільки одруженим і у себе в спальні. А по-іншому це вже непристойно і неправильно. Зрозумів?

— Угу. Але її ж не доженеш, ту рись маленьку. Вона чуть що — раз — і на дереві.

— Бігайте скільки завгодно, головне — не робіть того, що роблять дорослі одружені пари. Зрозумів?

— Угу, тобто мені можна її поцілувати?

— Якщо дівчина буде згодна.

— Тату, а його скоро відпустять?

— Не знаю, рідна. Почекай іще трохи.

— Мені здається, його вже перестали сварити.

На вулицю вийшов Анрок із сином.

— Доброго ранку. Я трохи затримаюся, спіймаю одного базікала і прийду пізніше. Анна вже в барі, готує піч зі старшими дітьми. Кузю, ти все запам'ятав?

— Угу, за волосся не смикати, — сказав хлопець з хитрою усмішкою.

— Я про інше!

— Запам'ятав, — відмахнувся Кузя і підійшов до Каті, — ну що, куди підемо?

— Ти обіцяв з іншими дітьми познайомити.

— Наввипередки?

— Давай, — задоволено сказала дівчинка.

Хлопці побігли, а Альфред запитав в Анрока:

— Щось трапилось?

— Льошка перейшов усі допустимі межі пристойності. Сьогодні спробував поговорити з сином про дівчаток. Він видав, що брат йому вже все розказав і показав, — Альфред змінився в обличчі, — на прикладі батьків. Спіймаю — поб'ю гаденяша.

— Знаєте, краще на прикладі батьків, ніж на огидному прикладі. До того ж заодно і пояснили, що це неправильно — підглядати.

— Ага, але одного я однаково висічу.

Олексій виявився на роботі. Анрок сердито подивився на нього. Анна перехопила чоловіка і дуже тихо сказала:

— Потім висічеш.

— Ти вже знаєш?

— Звичайно знаю. Тому що доведеться всіх висікти. Я тобі потім покажу, через яку дірку вони підглядали. Хлопці мене не побачили, і Льошка розбовтав братам, що попався на тому, що Кузі розказав і показав, як ми дещо робили. Міша ще й перепитав, не через дірку чи за картиною.

Батько подивився на синів і сказав їм:

— Сподіваюся, коли у вас будуть діти, вони вчинять з вами так само, як ви з нами. Тому що це свинство з вашого боку.

— Добрий день, — сказали ми дружно з Танею та Сергієм. — А мене до вас відправили, — додала я.

— Думаю, вам іще одні руки сьогодні не завадять, — сказав Анрок.

— Особливо ті, що вміють готувати, — сказав Альфред, — тому що від Сергія користі нуль, хіба що дрова колоти.

— А я і не прошуся на кухню, — буркнув хлопець.

— Іди спи, — сказав йому Альфред, — прийдеш через пару-трійку годин.

— Дякую.

Я подивилася на подругу, вона була трохи збентежена, а я відчувала, що вона чимось дуже задоволена. Нас двох відправили робити торт. Я відгородила нас заклинанням тиші і запитала:

— Судячи з тебе, ніч пройшла добре.

Таня тільки задоволено кивнула.

— Тільки ми не виспалися, а Сережка через це злий з ранку.

Я прибрала заклинання тиші і вдала, що нічого і не питала в подруги. Трохи пізніше прийшов виспаний Антон, теж став готувати, тільки вже шоколадки. Альфред з Анроком готували шоколадні цукерки. Анроку дуже подобалося вчитися роботі з шоколадом.

Ще через годину прийшли перші відвідувачі, стали замовляти тортик і цукерки. Альфред подивився на нас з Танею і схвально кивнув.

— Трохи більше години і торт буде готовий.

Ми з Танею якраз прибирали коржі в піч.

— Хлопці, замовлень дуже багато, — сказала Анна, що зайшла, — я не знаю, що відповідати.

— Цукерки будуть увечері, — сказав Альфред, — шоколад після обіду. Торт через півтори години.

— Ви так спокійно кажете! Ви б бачили цей натовп у залі! І всі хочуть зараз.