Розділ 10. Забіг.

Вранці відправилась до Анрока. Мене зустрів радісний Кузя вже з повними кошиками і списком.

— За два дні багато замовлень назбиралось, ходімо.

— Ходімо, ласунку.

Коли вийшли з бару його батька, вирішила запитати про брата:

— Як Олексій?

— Трохи присоромлений. Батько з ним майже не розмовляє і досі злиться. А Льошка навіть вибачитися не спромігся.

Усі цукерки розіслали спокійно, без неприємностей. Тільки біля останнього будинку відчула, як напружився Кузьма.

— Що не так?

— Може, я сам цукерки віднесу, а то мало чи як Сергій на тебе відреагує.

Я навіть завмерла, почувши знайоме ім'я. Кузя, прийнявши мовчання за згоду, пішов сам до будинку. Йому відчинив молодий чоловік, усміхнувся, побачивши мене.

— Що, побоялась підійти, мисливице, — сказав він з викликом.

— Ні, — сказала я спокійно, розуміючи, що дарма напружилась і що це інший Сергій.

Небезпеки від нього я не відчувала, тому спокійно підійшла і передала цукерки. Чоловік принюхався, і мені здалося, що облизнувся, я відчула його бажання близькості. Зробила крок назад. Сергій усміхнувся і кинув монетки в кошик.

— Кузьку, давай мені цукерки, що залишились, а то твоя подружка мене боїться.

— Не боюся, — тихо сказала я, але ближче не підійшла.

— То сама й давай.

— Ні, Кузьмо, віддай цукерки Сергієві, будь ласка, і отримай гроші. Тобі однаково незабаром робити це одному.

— Угу, — сказав Сергій, виходячи з будинку і підходячи до мене, — бо незабаром ця молода особа сидітиме вдома і доглядатиме мої діти.

Він схопив мене за волосся на потилиці і притис поцілунком. Одразу розгубилась, а потім смикнулась, стала виривалась.

— Відпусти її! — скрикнув Кузя, — Я татові розкажу!

— Ябеда маленький, і чого тебе татко тільки пустив солодощі розносити? Ти ж їх любиш більше за всіх у поселенні.

— Привчає до роботи, відпусти її, а то без цукерок залишишся!

Сергій мене відпустив, я швидко відійшла від нього і намагалась заспокоїтись, бо паніка накотила із запізненням. Швидко витерла губи, але Карен однаково вчує чужий запах. Чого мені так страшно, це ж не моя вина.

— Ходімо, Кузьмо. Цукерки можеш забрати всі і гроші повернути.

Відчула, як розгубився Сергій.

— Ми так не домовлялися.

— Ми з вами взагалі ні про що не домовлялися! — сказала я різко, страх змінила злість і бажання відшвирнути його за допомогою магії.

«Ірко, заспокойся, він просто зарозумілий нахаба», — кажу подумки сама собі.

— Хлопче, зачекай, ось візьми гроші, тільки залиш цукерки.

Я пішла геть, не стала чекати, чим у них справа закінчиться. Наздогнав мене Кузьма через пару хвилин.

— Продав йому?

— Угу.

— Ходімо до твого батька. І до нього я більше не піду.

— Карен буде шаленіти, від тебе тепер ним пахне.

— Я в курсі, а мене дергає злість.

Анрок одразу вловив, що щось трапилося. А потім вловив запах і у нього обличчя одразу змінилося.

— Іди вмийся з милом і бажано не один раз. Попрошу хлопців приготувати щось швиденько з прянощами, щоб запах перебити. А то вбивства нам не минути.

Анрок швидко зайшов на кухню, дав розпорядження синам і повернувся до залу. Я вже пішла вмиватись. На всякий випадок навіть зуби і губи добре милом помила. Смак, звичайно, жахливий, потім довго від мила відмивалась і відплювалась.

— Тату, жарке готове, — крикнув один із хлопців з кухні.

— Кір, іди на кухню і там поїж. Заодно пропахнеш їжею трохи. Повір мені, я знаю, що роблю, після цього Карен нічого не вчує. А то якщо він почує цей запах, то розлютиться і дуже сильно. Тебе-то він не зачепить, ти тут ні до чого, інший аромат був би. А от Сергієві голову скрутить на раз.

Я мовчки зайшла на кухню. Олексій щось смажив на сковороді у великій кількості олії. Я мовчки сіла їсти приготовлене мені м'ясо і овочі. Було, м'яко кажучи, дуже гостро, я не звикла таке їсти. Поряд стояв сік, яким можна було запити і вгамувати печіння.

Олексій, повертаючись зі сковородою, посковзнувся і перекинув її на себе. Я злякалась і думала, що він закричить, а він просто впав і не ворушився. Швидко підбігла до нього. Хлопець був без свідомості. Судячи з усього, отримав сковородою по голові. Магічно відсунула сковороду на підлогу подалі від нього. А самого Олексія перемістила на суху чисту підлогу. Зняла з руки браслет і намотала на ліву руку. На жаль, він не застібався і мені довелося тримати його двома пальцями. Промовила заклинання. Хлопець миттю опритомнів і почав хапати ротом повітря. Судячи з витрішкуватих очей, йому було дуже боляче. Помітила, як сильно обгоріла шкіра стала змінювати вигляд і ставати дедалі здоровішою. Хлопець дивився на мене широко відкритими очима.

— Краще мовчи, а то пальці розіжму і все буде марно.

Він мовчки лежав, поки не завершилось зцілення. На щастя, це зайняло від сили годину.

— Дякую, — сказав він щиро і з вдячністю, — якби не ти, я б помер.

— Куди олію зібрати?

Він подивився навколо і показав на порожнє відро. Зосередилась і зібрала розлиту олію. Підлога стала абсолютно чистою. Забрала з руки Олексія свій браслет, одягла знову на себе і повернулась до другого сніданку.

— Кіро, вибач мій вчинок, — сказав він щиро. Незвично відчувати від нього каяття. — Я більше так не вчиню з тобою.

Я лише ледь помітно усміхнулась. Кумедно це все. Дракони розуміють силу. Варто їх добряче вдарити — і тебе починають поважати. Але б'є моїх кривдників поки що тільки чоловік. Я драконів поки що тільки рятую, і, судячи з усього, це теж добре на них впливає. Сподіваюся, він більше не буде мене вбивати. А от що робити із Сергієм — не знаю. І звуть же його саме Сергій.

— Кіро, ти що, досі їси? — здивувався Анрок. — Я думав, ти вже пішла.

— Трохи затрималась.

Анрок подивився на сина і на сковороду, що стояла на підлозі.

— Що тут трапилось? — запитав він суворо. — І чому олія у відрі і сковорода на підлозі?