60. Тільки б встигнути

Усі пояснення, чому і як так склалося, ми відклали на потім. Звичайно ж, Орест просто так від мене не відбудеться, я йому ще влаштую веселе життя. Та зараз головне тільки б встигнути!

На збір команди порятунку особливо не розігнатися, адже і часу катма, і більшість адептів уже встигли роз'їхатися по домівках. Але як то кажуть, чим багаті тим і раді.

Маркіян з Теодором та навіть Кирило без лишніх пояснень приєдналися до мене з Орестом. На рахунок істинної пари у всіх драконів немає нічого ціннішого, ніж обрана двома сутностями дівчина.

На місці де все сталося нас вже очікували ректор та більшість викладачів з охороною. Все ж таки викладацький склад у нас сильний не лише науково, але і в плані готовності захищати ввірених їм людей. Служба безпеки не спала, хоча б зараз, прочісували навколишню місцевість. Далеко портативними порталами переміститися викрадачі зі здобиччю не могли, не такий і сильний залишковий слід.

Як ці браві охоронники проморгали викрадення адепток? Відкрите питання. Хоча у мене є нехороші припущення, що це було скоєно навмисно, щоб викрити максимально більше зловмисників, притлумивши їхню пильність.

На мої припущення мій дракон загрозливо загарчав, погрожуючи рознести на друзки усе та всіх навколо, якщо з нашою Вогняночкою щось погане трапиться. Принаймні гірше, ніж викрадення з-під мого носа. Дурень я! Ну як можна було проґавити таке неподобство?

Усе, відшукаю свою пропажу і узаконимо наші стосунки на усіх рівнях. Хоча, якщо прислухатися до своїх внутрішніх відчуттів, то ми і так майже чоловік і дружина. Наше об'єднання у подружню пару на магічному рівні майже завершено.

Для себе то я і так уже усе давно вирішив, лише очікував коли моя норовлива дівчина погодиться. А вона ще той впертюх, бачив що не байдужий їй, але ж не цікаво, коли усе просто. От і довелося вибрики показати, хоча я й сам гарний, дров добряче нарубав.

Добре, що про таку "малесеньку дрібничку", але дуже важливу у нашому єднанні, ніхто не знає, навіть найближчі. Та що там, Уляна напевно взагалі не допетрала, що мені тієї ночі пообіцяла і у чому я їй поклявся. Сам не очікував, що наші обітниці промовленні в пориві пристрасті настільки сильно вплинуть.

Зараз же я намагався відшукати її за нашим зв'язком, та щось мені постійно спотворювало сприйняття напрямку куди саме рухатися. Хоча б здогадалася, моя люба, зараз потягнутися усім єством до мене, тоді вже питання б усі відпали і наші душі поєдналися навіки, та і знайти її мені б тоді ніхто не завадив.

В якийсь момент мої численні молитви, до усіх летючих ящірок, були почуті. Уляна сама потягнулася думками до мене. Як наяву почув її благання почути і віднайти її.

Мало на місці не підстрибнув від емоційного сплеску. Про магію, яку наче збіснувалася, взагалі мовчу. Мене накрило хвилею жару, аж вогняні язики пройшлися по моїх зап'ястях та долонях.

- Севастьяне! Що з тобою коїться? - вигукнув Орест ошелешено лупаючи на мене очиськами.

- Усе... Гаразд... - ледве зміг прогарчати, так як перебував у частковому обороті.

- Та яке гаразд? Ти б себе бачив, у тебе вогонь на руках, а має бути з пащеки, - ніяк не міг вгомонитися дядечко.

Інші ж стояли не менше отетеріло витріщаючись на мене. Напевно цікаве видовище було, шкода мені їх відволікати, але я вже натрапив на слід своєї згуби, і не мав наміру стояти та роз'яснення сипати, най самі собі придумують що хочуть.

У мене важливіше завдання зараз - тільки б встигнути, інакше боюся і думати що буде. Адже паніка в поклику Уляни мене самого жахала.

- За мною, я знаю де вони! - тільки що зміг вимовити.

Не очікуючи ні на кого повністю перекинувся драконом та пірнув у небо. Орест не забарився, все ж таки він швидко приходить до тями, щоб не сталося. Невдовзі почув лязкання ще кількох пар крил позаду.

Коли залишалося всього небагато шляху, крик Уляни у мене в голові роздирав мені серце. Я уже гарчав не стримуючись. Роздеру на клапті тих хто її насмілився чіпати.

Зібравшись послав їй свою впевненість у тому що буде все гаразд. Та попрохав того чого боявся б попрохати раніше, але у цій ситуації це єдине правильне рішення, інакше ніяк.

- Випусти свій вогонь на волю, моя Вогняна Пташко. Не бійся, твій вогонь тебе не зачепить, але захистить до того часу, доки я до тебе прилечу. Я уже близько!