59. Неспокій

Севастьян 

День здачі польотів був виснажливим. Тішило хіба що те, що це останній екзамен у цьому семестрі. На щастя здав його я бездоганно в перших рядах, та довелося затриматися на полігоні.

Серце рвалося до моєї Вогняночки. Як тільки зринала у думках норовлива дівчина, так на вустах проступала задоволена посмішка. Все ж таки усі мої численні зусилля не пройшли даремно - дівчина відповіла взаємністю.

Ще б пак! Не дарма навчався готувати їжу у нашої кухарки, та не даремно спалив не один шмат соковитого м'яса, про каструлі взагалі мовчу... Напевно після моїх уроків довелося увесь домашній кухонний інвентар замінити.

Та все ж таки, я намагався вразити Улю своїми здобутками у цій сфері діяльності. Готував на постійній основі вечерю. Намагався організувати проведення часу наодинці, щоб краще пізнати один одного.

Розумів, що самого магічного єднання та визначення істинності не достатньо. Такий зв'язок, без розуміння партнера, не протягне довго. Так, згоден фізичному потягу важко протистояти, та і магія всередині нас сама закликала об'єднатися. Але ж все таки життя штука чудернацька. Якщо немає взаєморозуміння усе може розвалитися в одночасі, як картковий будиночок, і жодна магія нічого не вдіє.

Тож хто б так що не говорив, але у мене була ціль пізнати свою дівчину з різних сторін, і щоб вона пізнала мене також. Щоб зрозуміла, що який я є насправді, які цінності у мене в пріоритеті.

Був приємно вражений що у багатьох аспектах життя ми поділяли ідентичні думки та погляди. І це неймовірно тішило. Адже цей факт давав надію на справді щасливе життя разом у парі. Чого дуже хотілося, тим більше маючи чудовий приклад батьків.

Коли ж Уляна повністю відповіла мені взаємністю і сама проявила ініціативу скріпити наші мітки, то щасливішого дракона на континенті годі було і відшукати. Напевно у мене усе моє щастя було написано на фізіономії, оскільки друзі тільки доброзичливо посміювалися з мого задоволеного вигляду.

Життя налагоджувалося. І я хотів на цих канікулах відвідати родину Уляни. Звичайно попередньо попередити дівчину, інакше боюся довелося б мені бігати з обвугленою зад... хм, хвостом. Що поробиш, гаряча та вогняна у мене обраниця. Та мені її запал імпонує.

З такими думками та мріями направлявся до нашого будинку в академії. Уже на підході запідозрив недобре, та і дракон всередині уже певний час вів себе неспокійно. Надто вже все йшло гладко останнім часом, і нас ніхто не зачіпав, набридливі відьми не турбували, наче хто врідрізав в одну мить.

Намагався втихомирити свій неспокій, але вдавалося слабо. Щей олії до вогню підливала відсутність Уляни на місці, вона вже б мала повернутися додому, а її все не було.

Коли ж до будинку прийшла уся наша дружна компанія, а Уляна так і не з'явилася уже не тільки я, а й дівчата почали бити на сполох. Адже була домовленість відразу йти до будинку збирати валізи і їхати по домам.

Не могла головна затійниця та генератор цієї ідеї так спаскудити свій план дій. Хто завгодно, тільки не Уляна.

Щось схоже сталося, та ще так що ніхто ні сном ні духом про пригоди Вогняночки.

Та щоб його той зв'язок! Чому я не можу відшукати її поблизу? Не могла ж вона нікому нічого не сказавши чкурнути додому, та і речі усі на місці не чіпані, як залишала зрання так і лежать.

- Севастьяне, де твоя Уляна? - без привітання вдерся в наш будинок Орест з порога ошелешивши своїм питанням.

- Сам не проти дізнатися, - буркнув невдоволено, - її ніхто після екзамену не бачив. І я як на зло не можу відчути її, ніби хтось заважає.

- От трясця, - вилаявся дядечко запустивши п'ятірню в свою шевелюру, - все ж таки викрали дівчат, паскудство.

- Незрозумів, ти це про що зараз? - примруживши очі кинувся до нього.

- Я не хотів зарання тебе турбувати, та і надіялися ми що ви швидко заберетеся з академії... - пробурчав Орест собі під ніс.

- Оресте! Якого біса? Відповідай! - втрачаючи усю витримку проричав.

- Тут така справа, ми з ректором академії розслідували кілька інцидентів, та викрили один злочин. Хотіли уже заарештовувати зловмисників, та вони вчасно втекли прихопивши кілька адептів...

На цьому етапі розповіді мені хотілося звернути шию своєму діяльному родичеві. Якщо він щось підозрював, то чому завчасно мене не попередив, я б нізащо не залишив Улю без нагляду.