56. Де твоя совість?

Уляна

- Ти маєш совість? - обурення так і плескалося через край.

- Так, я взагалі дуже відповідальний і наполегливий дракон, - як ні в чому не бувало з відчуттям власної гідності відповів лускатий наречений.

- Відповідальний, значить. І наполегливий, говориш? - примруживши очі перепитала, а руки самі собою вперлися войовничо в боки, надаючи мені загрозливого вигляду. По крайній мірі я так собі думала.

- Звичайно, а що не так? - не міг ніяк збагнути своєї прогалини без п'яти хвилин жертовний дракон.

- А яке, до усіх летючих ящірок, тут має приплентатися совість? Га? Я у тебе, ящірка відповідальна, питаю! Поясниш? Чи мені самій придумати?

Чесне слово, я зовсім не хотіла вести себе як глибоко і давненько одружена пара, воно якось саме собою виходило. У цей момент мені пригадалася моя матінка у точно такій самій позиції, та ще і зі схожими питаннями до мого батечка, себто її чоловіка. Бідолашний, грізний і кремезний вояка, гроза усього нашого містечка, боявся лише свою тендітну дружину. А у схожих ситуаціях намагався вгамувати гарячий норов своєї відьмочки. Так би мовити від гріха подалі.

- Ну так ... Якось то так і вийшло... що вони між собою поєдналися, - невпевнено і з певною пересторогою почав пояснювати мій лускатий наречений.

- Якщо ти такий вже совісний, тоді навіщо зжер останній шматок торта вночі? - зірвалася на цього ненажеру. - Тобі що мало було того що на вечерю зжер? Так ні, потрібно і на той шматок спокуситися, котрий я залишила.

Знаю, що по-дитячому ображатися за якийсь там шматок торта, але сьогодні мені так того тортика кортіло. А він, ненажеру луската, вночі заточив його, а мені тепер що робити зі своєю незадоволеною потребою у глюкози?

- Вибач, кохана, я не хотів тебе образити, - почав помаленьку наближатися до мене, а моя злість випарувалася поступившись місцем плаксивості, - іди до мене моя Вогняночко, хочеш ми зараз підемо тобі купимо тортика?

- Угу, хочу, - шморгнула носом погоджуючись.

Севастьян все ж таки наважився підійти до мене та обійняти, правда з пересторогою, мало що я можу вчудити.

Ми уже разом проживаємо майже місяць з того моменту, як нас розселили після інциденту у гуртожитку. І за цей час я прив'язалася до Севастьяна, можна сказати прикипіла душею.

Спочатку ставилася до усіх змін у житті з певною пересторогою, та все шукала якогось підступу зі сторони дракона. Але час ішов, а підступів не було. Були лише щира турбота, піклування і безмежне обожнювання.

Тож зовсім не дивно, що одного вечора я погодилася на одруження, і ми навіть закріпили наш зв'язок. Такого роду відчуттів я ще не переживала, як у той вечір. У нас в якийсь момент просто зірвало усі запобіжники, і не зчулася як ми уже об'єднали наші долі закріпивши наш зв'язок.

Було неймовірно бентежно комусь зізнаватися у подібних речах. Я розумію що ми усі тут дорослі люди, але все ж таки інтимні стосунки я бажала тримати під сімома замками.

Севастьян бачачи мою невпевненість та страх перед змінами, які увірвалися у наше життя, тактовно підтримав мене у не розголошенні моєї повної згоди стати його дружиною. Хоча я прекрасно бачила, як йому хочеться кричати на увесь світ від радості. І це гріло душу.

Сьогодні ж мене очікував важкий екзамен з історії магії. Нерви зашкалювали і зібрати думки до купи ніяк не вдавалося, а тут щей тортик зник, точніше його нахабним чином зжерли, і ніхто інший як лускатий наречений.

Також після підтвердження істинності пари мене час від часу кидало то в жар, то в холод, теж саме було з моїми емоціями. Як мені пояснив Севастьян, у мене іде магічне переналаштування. А коли сьогодні я спитала чому тільки у мене такі перепади, а у нього їх немає, то отримала доволі непедбачувану відповідь.

- Мене, Вогняночко, так не колошкає магічне переналаштування, тому що я уже давно прийняв той факт, що ми істинна пара і я тебе кохаю. Тим більше я сильніший за тебе у плані регенерації та захисту, тож зараз передаю тобі частину свого вміння, щоб ти була у безпеці. От тому-то тебе так і колошкає від магічного переналаштунку.

Ні, звісно це було не перше зізнання у коханні, але чути, що тебе кохають уже давно дуже приємно.

І от як мені тепер зібратися і здати, ту кляту, історію магії?