55. Переселення

Уляна 

Як я не пручалася щодо переселення до Севастьяна, але мені довелося це зробити. І якби не обставини що склалися, я б на такий крок навряд чи пішла добровільно.

А все сталося після дивного випадку. У вечері того ж дня, після нашого "цікавого" пробудження в одному ліжку після вечірки.

Усе пішло шкереберть після тієї вечірки.

Так ось, ішли ми з дівчатами до своїх кімнат у гуртожитку, але так і не дісталися місця призначення. Подруги, як виявилося, також ночували в тому ж будинку що і я з лускатиком. Ми навіть не встигли поділитися яким чином там опинилися, коли нас ошелешили новиною про неприпустимість проживання в нашому корпусі гуртожитку. Нас банально не пустили туди.

Виявилося що хтось з адептів експерименти проводив у себе в кімнаті. Додумалися ж після вечірки з веселковими напоями втілити в життя "геніальну" ідею.

І щось пішло не за планом... Хм, нам аж дивно стало, що ж могло піти не так.

Через такі експерименти постраждали кілька поверхів будівлі доволі відчутно. І тому щоб забезпечити безпеку адептів прийняли єдино правильне у цьому випадку рішення - звільнити приміщення до повної очистки наслідків експерименту.

Тому усіх хто проживав у цих приміщеннях добровільно-примусово розселяли, по можливості до інших кімнат. Точніше туди куди приймали, адже вільних кімнат і не дуже то й було. А які були, то хто спритніший, той і встиг. Ми ж надто пізно допленталися, і на той час сусідній корпус був забитий під зав'язку.

Мене ж аніскілечки не здивувало, що лускатик запропонував оселитися у його будинку. Щей, хитрий ящір, аргументував усе тим, що місця у ньому вдосталь, і ми далеко не чужі люди. А чутки про наші стосунки та істинність уже благополучно ширилася академією.

Ніколи раніше не думала, що буду фігурувати у плітках мало не новиною номер один.

Так що нас тільки раді були здихатися, і уповноважені з розселення адептів на жодні наші нарікання не звернули уваги. Навіть пригрозили, що залишать нас на вулиці проживати, якщо будемо перебирати харчами. Ач які, невдячні, не усім же так щастить. А заздрісні погляди дівчат, яким так не фартонуло просто муляли фізично. Тож довелося змиритися.

Наші речі дістати не було змоги самостійно. Задимлення приміщення було таким, що заледве свою витягнуту руку можна було уздріти. Відповідно, що могли розраховувати лише на те, що змогли дістати завдяки допомозі працівників академії.

І на тому спасибі, інакше довелося б скрутно. Особливо з навчанням могли виникнути проблеми, адже зимова сесія була на носі. Маю сумнів щодо поблажливого ставлення зі сторони викладачів, їх наші неочікувані проблеми не цікавили, ми мали знати матеріал для здачі екзаменів. І ніяк інакше.

Уже в будинку драконів ми стикнулися ще з однією несподіванкою. Кімнат вільних то було не так і багато, а нас переселених було трішки більше. Адже Маркіян з Теодором уже встигли прихистити кілька своїх родичів.

У всьому тому каламбурі, який коївся доки ми розмістилися, я і не відразу зрозуміла куди мене заселили. А коли допетрала де маю жити, то мало не вибухнула від обурення.

Мене тихенько розмістив у себе в кімнаті Севастьян. І не мала ж куди подітися, тому що у всіх кімнатах було по двоє, а то і по троє людей заселено. До дівчат своїх не могла поткнутися, вони і так утрьох тулилися.

Ах ти ж... лускатий... ящір...

Не пошкодуй пізніше, що так зі мною підступно вчинив.