47. У цю гру можна грати удвох

- Уммм... - ледве змусив себе відірватися від таких бажаних вуст. - Я був би неймовірно щасливий, якби ти, Пташко, кожного разу так мене вітала.

На обличчі Улі грала надто вже бешкетна усмішка. Що ти моя мила вже замислила? Ось щось мені підказує наші пригоди на сьогоднішній вечір тільки розпочинаються.

Так щей грайливо провела своїми тендітними долоньками мені по грудях вверх. Оповила ніжно шию і закрилася не менш грайливими пальчиками у моїй шевелюрі. При цьому всьому ваблячи своїми відьомськими зеленими очима і припухлими від поцілунку губами.

Грррр... Завурчав мій дракон.

Та він був готовий вирватися з-під мого контролю, взяти в оберемок нашу звабу і понести у свою "печеру", щоб доводити Вогняночці як не обачно гратися з вогняним драконом. Адже я також не сталевий і можу зірвати усі запобіжники.

- А я можу й вітати, - промуркотіла мені на вухо не забувши додати звабливий видих. - Тільки ж ти іншій посмішки роздаєш.

Опісля ще раз поцілувала, зовсім отетерівшого, мене. Розвернулася і від бедра попливла до своїх подруг у глибину танцюючого натовпу.

І як це, усі літаючі ящірки, розуміти?!

Улько, мила, ти що мене приревнувала?

І смішно, і грішно. Але не варто тут стояти із роззявленою пащекою. Підбираємо щелепу з підлоги і дуємо навздогін за своєю Пташечкою, а то у такому то грайливому стані вона не тільки мене може спробувати звабити.

Не дуже хочеться псувати комусь вечір начищенням фізіономії до блиску, не горю щось бажанням, от від слова зовсім. Краще зосередити усю свою і її увагу на налагодження наших стосунків. Диви і до чогось хорошого і домовимося.

Пробираючись через натовп танцюючих напоровся на перекошене обличчя Марини, що за емоції змішалися там не мав жодного бажання розбиратися. Не до її переживань і так намагався делікатно розрулити, але до неї чи то не доходило, чи то вона робила вигляд.

Марина напевно стала свідком нещодавньої події. Це й на краще, можливо щось та і допетрає, дівчина вона не дурна, має співставити усе до купи. Я втомився бути ввічливим на її неадекватні випади в мою сторону. Пора рвати нанівець нікого не жаліючи.

Ось уже мені прилетіло за мою нерішучість. Тепер мушу стійко стерпіти усі коники своєї істинної пари, вберігши її від скоєння дурощів, про котрі вона може опісля жалкувати.

А біля дівчат крутилася зграйка перевертнів. Ну дограються мохнаті морди. Ач що надумали, у дракона пару з-під носа забрати. Не бувати такому.

Одним вивіреним граційним рухом перехопив пробірку з "веселкою" з рук Улі.

- Це вже яка по рахунку? - голос у мене хоч і був спокійним, але перевертні причаїлися відчувши приховану загрозу.

- Ой, чого ти розбухтівся, - вигнулася кішкою Уля і опинилася у мене майже в обіймах.

Я не відразу збагнув що вона творить. Коли вже ця хитрюга, скориставшись моїм спантеличенням, відсюрбнула половину пробірки оговтався. Щоб не спокушати більше випадок сам допив те що залишилося в пробірці.

- Ну ти й... - почала було моя Пташка, але тільки я міцно притис її до себе відразу притихла.

- Хто я? А? Домовляй раз почала, моя Пташко... - на видиху промовив у її вже червоненьке вушко не забувши при цьому прихопити легенько мочку.

- Що, що ти таке робиш? - розгубленість так і сипалася у її дещо хрипкому голосі.

- А що не так? Ти сама мене поцілувала... тут... на очах у всіх, - продовжував говорити погладжуючи її живіт і вводячи носом біля її шиї, у маленької мало ноги не підгиналися.

Я її тримав міцно а то ще де гепнеться мені під ноги від напливу емоцій і відчуттів. Такого ефектного випаду посеред вечірки не мало бути. Тримаємося мила. Я сам ходжу по краю прірви.

- Сама незнаю що на мене найшло, - гарячково відповіла вчепившись пальчиками у мої руки.

А я уже почав погойдувати нас у так повільної музики що розлилася медом по залу. Спритним рухом розвернув її в обіймах, на що Уля тихенько пискнула, але швидко схопилася за мої плечі. Звичайно що вона не хотіла падати.

- А я знаю, - шкірився щасливо.

- І що ж, якщо не секрет? - примружила оченята очікуючи на відповідь.

Не втримався, знову притиснув до себе і прошепотів на вушко вдихаючи її чарівний аромат.

- Кохання... пристрасть... бажання...

І сам собі задоволено посміхнувся відчуваючи зміни у дівчині. А коли провів по спині рукою зрозумів що кожен може побачити мою птаху істинності, якою я її нагородив.

Мій дракон співав. Нарешті.

- Ти нестерпний, - пирхнула мені у відповідь.

Так, так, мила. У цю гру можна грати удвох.

Я прийняв твої правила гри. Хід тепер за тобою.