46. Подруга Пташки

Севастьян

На вечірку не сильно хотілося йти. Я краще б цей час провів з однією норовливою Вогняночкою, але вона так швидко випурхнула, що я і незчувся. Пташка не інакше, недаремно так її назвав при першій зустрічі.

Благо, хоча б тих двох навіжених позбувся. З обережністю визирав з аудиторії. Орест же, капосний дядечко, потішався наді мною.

- От то ти, племінничку, популярний серед жінок, як не цілителька, так відьмочок повний когорт назбирав.

- Дядечку, ви б краще писка свого вчасно прикривати навчилися, а то є загроза що поділюся своїми шанувальницями небажаними, - вишкірився у відповідь, не боюся я його хоч він і декан. - Тоді і поговоримо у ту благодать "популярності серед жінок".

- Е ні, спасибі, своїх із головою вистачає, - примирливо підняв руку догори. - Знаю що хорошим не поділишся.

Знаю що за ним отари шанувальниць час від часу тягаються. Я ж намагався створити навколо себе буферну зону, як відчував, що швидко віднайду свою істинну пару. Це Орест ще вільний ящір, та і ніколи себе не обтяжував довгостроковими стосунками, і коханок своїх відразу попереджав щоб не розраховували ні на що більше, як приємно проведений час.

Що поробиш, ми дракони істинна пара для нас - найбільший скарб у житті. Оберігаємо цей скарб, як зіницю ока.

- А цікава подруга у твоєї Пташки, - простягнув замріяно Орест.

- Оце вже ні, - відразу вирішив попередити його, - навіть не здумай псувати дівчину, вона ще від вибрика Кирила не відійшла. І потім мені ще доведеться за тебе відгрібати від своєї істинної пари за її подругу.

Що що, а я добре затямив - Уляна за своїх подруг стоїть горою. Не потрібно мені нових перешкод, аби ті що вже є пройти успішно і без втрати часу.

- Та гаразд тобі, я що покидьок якийсь, - відчув образу в голосі Ореста, та невже дівчина і справді зачепила так сильно, я з недовірою зміряв його поглядом, - не дивися так на мене.

- Як це "так"?

- Наче я тут в напівоберті стою. І мені кортить інколи своє драконяче чуття випробувати на жінках, а можливо десь поблизу і моя істинна ходить, а я ні сном ні духом, усі свої інстинкти на сім замків позакривав.

- Тільки не кажи що та дівчина і є ...

Не домовив очікуючи підтвердження, або ж спростування моїх здогадок.

- І не скажу, бо сам нічогісінько не допетрав, - розчаровано буркнув Орест, не часто його таким спантеличеним можна побачити, а що та дівчина саме таке враження на нього і справила уже не сумнівався, - я думав що тільки дракони можуть закриватися від навколишніх, але помилився вона не пробивна стіна. А за тою стіною є щось що кличе дракона...

- Маєш на увазі твого дракона? - уточнив про всяк випадок.

- А біс його знає, чи мого, а чи не мого, - видихнув важко дядечко, - але одне точно - вона істинна пара дракона, тільки от якого тут ще потрібно розібратися.

- Ууу, та у тебе є конкурент.

- І хто ж, якщо не секрет? - відразу нашорошив вуха.

- Кирило, він теж до неї не байдужий, але ламає комедію, - не став приховувати.

- А конкурент не простий, сильний, - що завжди вирізняло Ореста, так це повага до навколишніх, завжди вмів оцінювати реально суперників.

На тому й розійшлися. У Ореста справ повно, то от нехай і йде з ними розбирається.

Сам же не став випробовувати долю і вертатися коридорами академії, щоб ненароком напоротися на тих від кого тікав. Час що був відведений на відпочинок перед вечіркою провів у своєму ліжку дрімаючи.

Хто знає яка нічка мене очікує попереду. А моє драконяче чуття волало що буде весела. От і вирішив не сперечатися зі своїм звіром, а поспати. Так би мовити щоб бути повним сил, та готовим до випробовувань.

Знав би чим обернеться для мене ця вечірка тоді... Ще б зміцнювального і заспокійливого зілля узяв із собою.

Коли вже потрапив з друзями на вечірку відразу почав шукати свою Вогняночку. А ось де ти, моя душа, танцюєш з подругами.

Вона мене також побачила. З усмішкою голодної кішки, що побачила сметану, рушила крізь натовп. І ніхто, і ніщо не могло її зупинити.

А коли підійшла обвила мене своїми руками та поцілувала. Ох і як же вона мене поцілувала... У мене мало дах не зірвало від емоцій що мене переповнювали у той момент.

Тільки коли на маленькому проміжку перепочинку встиг зазирнути їй у вічі зрозумів усе. Її на вході перевертні "веселкою" пригостили. Ну як "пригостили", вони частенько так потішаються з першого курсу, та і веселіше від напою стає. Але з того що я побачив, то там явно не одна пробірка випита була.

Накручу тим мохнатим мордам хвости. Тільки пізніше, зараз мені варто бути поруч з Уляною, щоб не начудила справ, як я у свій час із друзями під дією цієї "веселки".