38. Такі всі благородні, аж страшно

Уже другий день я ображена на своїх дівчат, а також і на Ориську, як то кажуть, за компанію. Ходжу і дуюся не гірше ковальського міхура. Не розумію що могло піти на перекір нашим завжди злагодженим думкам та діям.

Мою геніальну ідею, відплатити тією ж монетою лускатому нареченому та і пришелепкуватому ящеру заодно, що так хамовито повівся з Ориською, викликавши ревнощі і показати, що не на одних них світ клином зійшовся... Узяли та й відправили у смітник, як оті використані лотки з-під смаколиків, які я від щедрості душевної нагребла для усіх із лишком.

Понаїдалися, вислухали усе тихенько, навіть сльозу пустили разом із Орисьою. Підтримали її у прагненні відновитися із попелу втрачених ілюзій. А от як суть підійшла до реальних дій, так у кущі.

Навіть Орися і та не підтримала мене, на неї була моя остання надія, не очікувала я такого-то повороту. Адже хто, як не вона, мала розуміти усю гіркоту від того що хлопець, який запав у душу, фліртує з іншою, проявляючи відверті знаки уваги тим самим нехтуючи тобою.

Ну можливо з останнім я дещо перегнула палку, це стосується тільки мого лускатика, я ж то і до пуття не бачила як він спілкується з тією Мариною Вороною. Можливо і не все так погано, як малює моя бурхлива фантазія. Ще не факт, що його люб'язність до неї це простий вияв тактовної поведінки та демонстрація гарного виховання.

Але що стосується того гівнюка ящіркоподібного... Не вистачало б йому і носа втерти, та і пару лусочок з одного цікавого місця повисмикувати. Просто так, заради профілактики. От ми б підібрали кандидата для Орисі... Вона у нас дівчина видна, як з картинки модного журналу зійшла. І характер непоганий, якщо не капостить та жовчу не розприскується.

А дехто невдячний носа свого верне від неї. Ач, не до вподоби вона йому. Міг би і якось тактовніше роз'яснити, якщо не зацікавила вона його як дівчина. Хоча про що мова, бачила я яким він поглядом проводжав її, мало не з'їв тими очиськами вилупленими.

Уххх... прибила б капцями тролячими, якби їх віднайшла. Шкода що тролі проживають на іншому континенті, а так би дізнався усю мою міць.

Орися ж виявилася дівчиною благородною та чистосердечною. Вирішила відпустити усю цю історію і не повертатися до неї.

- Не варто, Уля, ще більше себе заганяти у кут. Я і так на дивилася на це усе неподобство, - зітхнула невесело Орися, - сита вже по горло усім цим. Якщо так уже склалося я не буду напрошуватися, йому з іншою добре, то чому ж я маю забивати дурницями голову. Краще за навчання візьмусь, може і досягну академічних висот, дівчина я не дурна, щоб не зрозуміти його посил до мене.

- Орися, не варто так просто відмовлятися, якщо є хоча б маленький шанс на успіх, - спробувала її переконати, - я більш ніж упевнена, що він не байдужий до тебе...

- Досить! - підняла руку у попереджувальному знаку Орися. - Я. Нічого. Не хочу. Він для мене більше не існує. Час узятися за голову, доки усі клепки не погубила, через не розділене кохання. Ти сама ж і говорила, що усі ці сопливі романтики це повний абсурд. От і я на певний час закрию своє серце та розпочну свою подорож наплювавши на увесь цей романтичний туман. Потрібно ще уламки рожевих окулярів із очей дістати...

- Гаразд, як скажеш, але пам'ятай, якщо що можеш розраховувати на нашу допомогу.

Христина з Цвітаною мене підтримали стведними кивками. А Орися знову тут зливу сліз розвела та мало не задушила у своїх вдячних обіймах.

От і не скажеш що відьма. Відьми ж то народ дещо вередливий, накапостити можуть і просто так, а вже за діло то й поготів. Ховайся в жито - накривайся лопухами. Дістануть і мертвого з-під землі.

Ніяк допетрати не можу, звідки у них стільки благородства та милосердя набралося. Що вони такого наїлися. Блекоти хіба що. Я з ними вечеряла, і зі мною усе гаразд, мізки справно варять, дурними думками не запеленало мозок.

Такі благородні, аж страшно. Хоч самій оту незвідану недугу не підхопити.

***

Любі читачі, дякую вам за очікування. Останнім часом навалилося багато негараздів... Варто було зібратися до купи та зрозуміти як рухатися далі. Наразі звикаю до своїх нових реалій, продовження будуть викладені не регулярно, на жаль... Та все-таки надіюся, що невдовзі усе налагодиться і порадую вас не тільки цією книгою, а і ще багатьма новими. З любов'ю ваша Тіна Вітовт.