43. І ні, я зовсім не ревную

Після почутих слів я уже не дулася, як ковальський міхур, а пихтіла скривджених їжачком. Сама ж прекрасно розуміла, що є зерно істини у його словах, але хто ж при здоровому глузді буде відверто зізнаватися у цьому.

Тим більше, аж надто сильно хотілося стерти той зарозумілий вираз обличчя. От не пасує він йому, аж ніяк, а в ситуації яка пов'язана зі мною такого неподобства існувати навіть не повинно.

Ну що за відьма я буду, якщо отак візьму без бою та будь-якого супротиву здамся? Не бувати такому!

Звичайно, в глибині душі, я уже звела лапки угору і зізналася самій собі, що він буде моїм та ніякі там Марини, чи ще хто завгодно не посміє нам завадити. Тут діло принципу залишилося - потріпати нерви лускатому нареченому.

Першим етапом стало - збагрити приставку цілителька на хвіст дракону. Дістала вона мене зі своїми дослідженнями, світило науки. А маленька пакість ще нікому поганого не зробила. Хай тепер лускатик від тієї навіженої цілительки пробігає, як я кілька днів.

О летючі ящірки, що я їй наплела, аби тільки здихатися її нав'язливої уваги... Та це вже не так важливо, головне що від мене відкараскалася. І на тому спасибі. А то я вже, грішним ділом, подумувала про нове місце проживання, або ж як позбавити академію однієї настирливої цілительки. Всяке, між іншим, трапляється на практиці.

Все ж таки, осмикнула себе. Навіщо брати гріх на душу, якщо можна просто перемкнути увагу на більш цікавий об'єкт дослідження, як от дракон наприклад.

Цікаво, він вже здогадався хто винуватиця його неспокою останніх днів? Та гаразд, якщо ще не здогадується, то скоро дійде, не жирафа ж він, а всього то на всього здоровечий драконисько.

Пунктик про зваблення стороннього хлопця відкинула. Коли я трішки охолола, то доводи та аргументи подруг все ж таки переконали мене, що це не надто гарна ідея для помсти. Адже пізніше прийдеться ще й розбиратися з непотрібним об'єктом зваблення. А ось такого я не бажала, і без того вистачає проблем.

Зважаючи на усе вирішила, що другим пунктиком буде ігнор. Вичитала у книзі про істинність пар, що це з покарань не відчувати поряд своєї істинної пари. Так нарешті я той талмуд почала "гризти", а там стільки всього, що голова іде обертом.

Виконувала усе з відповідальністю відмінниці. Як могла уникала зустрічі з ним. Вичисляла коли і де ми можемо пересіктися і тоді змінювала маршрут по коридорах академії, інколи доводилося намотувати круги, але це не біда - головне що план виконувався.

Тільки хто б мене попередив, що дана умова впливає на обох. Скажете що могла і сама здогатися. Я і здогадалася, коли мене почав переповнювати смуток і знемога. А від журби ледве на стінку не дряпала, не гірше кішки.

Але я ж відьма! А відьми завжди знаходять вихід з дупи в яку самі ж себе і запхнули. Отже, вирішення знайшлося неочікувано. На одній із медитативних практик помітила, що мені стає легше після цих занять. Отож, почала частіше медитувати, а Орися зголосилася мене підтримувати, їй також було не солодко після усвідомлення свого провалу у виборі коханого, який виявився черствим пеньком.

- Ти мене давно вже приревнувала? - у мої роздуми увірвався ненав'язливий шепіт лускатика.

Мені довелося аж прокліпатися, наче від сну. Невже все таки спромоглася зануритися у себе? А той змій, тобто ящір-спокусник витягнув мене назад назовні.

От взяти і пригріти його чимось, скільки часу витратила на занурення, а він так безцеремонно усе звів на нівець.

- От не вигадуй те чого не має! - прошипіла змією.

- Твої ревнощі зігрівають мені душу, - задоволено шкірив писок, як я ж скучила за цією посмішкою, взяла б і обціл...

Гей! Це ще що за неподобство у мене на думку спадає?

- І ні, я зовсім не ревную, - якомога спокійніше відповіла, не має чого йому знати, що він потрапив прямо у ціль своїми здогадами. - Ти собі нафантазував багато.

- Гаразд, хай буде по-твоєму...

І замовк. Я витріщила на нього баньки. А те ДРАКОНИСЬКО! Собі спокійнісінько почав проводити свою медитативну практику.

Та щоб тебе підняло і гепнуло!

А що це він так швидко погоджується?

Ще якийсь час очікувала продовження розмови, якої не послідувало. Усі сиділи тихенько. Орися чомусь ображено сопіла відвертаючи свою невдоволену фізіономію від декана. А декан, у свою чергу, спокійнісінько перебирав свої папери. Між ними точно щось сталося, тільки я усе пропустила.

Перевівши погляд на вмиротворений писок лускатого нареченого зрозуміла, що не даремно вони родичі - вибісять дівчат і задоволені.