37. Потрібна жертва

Ще певний час посидівши та заспокоївшись, надто вже багацько переживань впало нам на голови, вирішили що якось воно буде. Не пропадемо, відьмочки ми чи хто? У нас завзяття та оригінальності вистачить і кілька тисячоліть вперед, а якщо ще й об'єднаємося, все пиши пропало.

Над питанням Ориськи про те що я буду творити зі своїм лускатим нареченим - відповіді не було. От ніколи не жалілася на фантазію, а тут хочеться вчудити щось ну дууууже оригінальне. Та ось халепа - мою світлу голову на даний момент лише дрібні пакості відвідували.

І я вирішила, що ще не час для гідної відповіді. От вщухнуть мої шалені емоції, тоді то подумаю що ж мені кинути такого.

Звичайно, що мій мозок волав сильно не шкодити, адже ж то "наше добро" буде підлягати псуванню, а нас ще те "добро" в майбутньому має про годитися. Не даремно ж мені віщий сон наснився.

Ох і прийде ж видіння... Та тут можу своїй здатності, хоча і не частій, подякувати - відкрила мені очі на не мало нюансів, які не варто забувати. Хоч буде й милуватися з іншими моє лускате нахабне помутніння, а у мене голова йде обертом від нього, ось і тому "помутніння", але нікуди від мене не дінеться. 

Тільки ось ніяк не могла вирішити плакати мені через це, а чи сміятися.

Тож, якщо наважився шкіритися іншій нехай начувається - я також не ликом в'язана, можу і собі бісики попускати іншим представникам драконячої статі.

Ох, від раптової думки аж мої таргани біснуватися почали. А це якраз те що потрібно! Най знає яке це паскудство відчувати себе зрадженою.

Гаразд, я розумію що між ними в лазареті нічого крім милого спілкування, посмішок та презентів паскудниці Марини не було. Ориська, не зважаючи на свій побитий у той час стан, усе проконтролювала, адже хотіла упевнитися викене гостинці її лускатий гаврик, а чи ні.

Сволота викинув, віднайшла вміст кошика у смітнику. І лише один набір, інший ідентичний хлопці завзято разом жували запиваючи чаєм. Вона і це встигла розглянути через не щільно зачинені двері. Тому то і була обурена - вона ж від щирого серця старалася, а він не оцінив її пориву.

Залишається лише обрати "жертву". Тут уже головнез розумом вибрати цю "жертву зваблення". Щоб не мав істинної пари, не бажаю переходити дорогу знайомим і не дуже дівчатам. Знаю я це паршиве почуття ревнощів, які роз'їдають душу.

Варто пильнувати, щоб мені потім можна було і збагрити ту "жертву звалювання". Мені і одного лускатика вистачає, інші мене не цікавлять. Але для діла варто постаратися і зобразити крайній ступінь зацікавленості.

Також не варто упускати той варіант, що моє лускате почварисько може і писок натерти до блиску супернику, який незбагненним чином з'явиться на горизонті. Добряче потрібно буде постаратися з підбором кандидата.

Отже висновок такий - вибираємо того кого не шкода, а навіть і варто трішки пір'їнки повискубувати. Займуся цим невдовзі.

Вдоволена своїм рішенням повністю приділила увагу Орисі. Ми за легкими розмовами вирішили зазирнути в їдальню, а то за усіма перепетіями цього дня дико зголодніли.

Усі знають, голодна відьма - зла відьма. Це аксіома, і підтвердження тут не потрібно.

Розмістилися за першим же вільним столом. Благо таких вистачало, час не популярний для перекусів.

Хотіла було пожартувати, що дякуємо своїй відьомській породі за гарну фігуру, та не судилося. Усі слова застрягли в горлі уздрівши розгублений вигляд, ще недавно веселої Ориськи. Що ж могло вивести її на такі емоції, що кардинально різняться з початковими.

Прослідкувати куди дивиться новоспечена подруга було не важко. Ось на столик трішки збоку від нашого і кинула вона ненароком погляд, та так і застигла соляним стовпом.

За тим столом сиділо кілька драконів та мило воркували з відьмочками курсу напевно другого. Ориську ж заціпило на одному конкретному лускатому індивіді, який зараз не соромлячись навколишніх, поклав свою лапищу на дівчину поряд себе, а та у свою чергу весело гиготіла від задоволення.

По усьому випливало одне - так це і є та драконяча луската дупа, що образила таку дивовижну дівчину. Той лускатий почварисько взагалі втратив будь-які підвалини пристойності, ще й бісики встигав пускати в сторону Орисі. Це вже зовсім пробило дно у моєму розумінні.

Та дівча геть втратило бажання хоча б щось з'їсти сидячи у їдальні. Вирішила забрати із собою і їжу і дівчину, від гріха подалі.

Попросила у милої жіночки за прилавком лотки і швидко впоралася з наїдками. Ще прихопила тістечок для нас не забувши і про своїх "гризунів науки", тобто про Христину і Цвітану. Вони будуть вдячні за турботу, та і вибору особливо не маю, якщо для них не візьму, то віддам в результаті своє ним.

Впоравшись підхопила під одну руку пакунок з наїдками, а другою Ориську і поволокла її з їдальні, як ватяну ляльку. Мимовільно запримітила, як нас проводжають задумливим поглядом і забирають лаписько від дівчини що гигоче.

Ну що ж по результатам спостережень - "жертв зваблення" варто шукати дві. Адже той лускатий гад не такий вже і холодний до Ориськи, як намагається продемонструвати. От тільки що він своєю поведінкою добивається ніяк не збагну. Видно ж що його цікавить Орися, як дівчина, чому ж тоді викаблучується?