31. Дякую, татусю!

- Аааа! Злізь з мене, коровисько! Розчавиш! Яка ти в біса пташка? Та я таких важезних в житті ніколи не бачила! Ааааа!

Метушилася підімною Ориська засипаючи цілою терадою злісних висловів. А я уже переможно розмістилася осідлавши її, навіть не думаючи звільняти мою горе кривдницю.

Навколо нас потроху назбиралося глядачів все більше, багато хто банально просто пробігав своє наступне коло, але ж це святе поглянути що ж та й коїться. А подивитися і послухати вистачало усього.

Коли ж мені надто вже були не до вподоби слова Ориськи, натискала на особливо болючі точки, при цьому не видаючи себе нічим перед оточуючими. Я біла, вибачаюсь, руденька та пухнаста, а личко у мене таке безневинне у подібні моменти, що нікому і в голову не взбреде наскільки ж мстива я відьма.

Дякую тобі, татусю, що навчив примудростям робити подібні капості, при цьому тримати обличчя під непроникною маскою невинності. Скільки ж ми часу з ними витратили на відточування моєї фізичної майстерності та театральної гри. Хоча б не даремно вовтузилися майже кожні вихідні.

Сама, від того що творилося, тріумфувала. Ай я й молодець! Ще б хто похвалив та по голівці ніжно погладив, як це завжди робив татусь з неймовірною любов'ю у своїх очах. Що, що, а своїх шибайголовів він обожнює.

Мені ж, нарешті, знайшовся привід відвести душу та виплеснути всі свої негативні емоції. Інакше виникала загроза накинутися на професорку Рак, висказати усю гамму кольорів мого сприйняття, по відшеню до її "особливого" ставлення до моєї дорогоцінної персони.

Так тут Ориська намалювалася, як не крути, вдало для мене. Для себе ж знайшла тільки проблеми.

Ач що надумала, мене та і на землю перекинути. Не на ту нарвалася. Мене татусь добре вимуштрував прийомам самооборони, навіть не поодиноким і незначним, а доволі багатьом та особливо дієвим і корисним. Так би мовити, щоб його дівчинка могла за себе постояти.

От один з таких і став у пригоді, не дозволивши мені у пилюці повалятися, а знайти гарненьку підстилку. А ще кілька цікавеньких та цілком таємним, адже практика та рахується секретною, допомагали якщо не втихомирити, то взяти верх над суперницею.

- Немає чого скиглити, сама ж і винна у своєму становищі, - уже переборовши напади істеричного сміху припечатала словами, - чому клешні до мене простягала?

Ориська не знайшовши нічого щоб відповісти, тільки пихтіла, як міхур ковалю. Хоч би не луснула дівка від обурення.

Ох, ще б професорка Рак перестала репетувати на вухо, було б взагалі чудесно. Мені загрожує погіршення слуху, на сьогодні так стовідсотково, на рахунок подальших днів невідомо.

- Це що ви таке вичворяєте? Геть клепки погубили по стадіону? Адептко Вогник, залиште в спокої адептку Струмок! Вона вже ледве дихає!

- Менше горланити варто, тоді і дихати мала б чим, - ну не вмію я тримати язика за зубами, та і не збиралася так просто відпускати зле дівчисько, ще не все зробити встигла із бажаного випробувати, а з неї станеться мене ще струменем води облити та утекти, - нехай спочатку вибачення попросить, та завірить що більше шкодити не стане. Усе най буде завірені магічно! А то я знаю відьомську натуру.

Для вірності своїх слів сильніше причавила, а дівчина підімною, аж пискнула від обурення. Не очікувала такого, егеж коли діяла імпульсивно.

От заразисько! Ще й ногами хвицяє. Здається у неї ще достатньо сил, щоб витримати продовження, і конати від нестачі повітря ніхто не поспішає, а яку сцену розіграла.

Ох і актриса пропадає в магічній академії.