28. Впевненість

Не дарма говорять, що злі язики найбільше зло, яке існує в світі. Що більш мерзенніші новини вони приносять, то краще вони працюють із своїми обов'язками зіпсувати не тільки настрій, а й посіяти зерно сумніву навіть у самих впевнених душах. Неначе страждання інших приносить для них задоволення.

От хто тягнув Ориську за її паскудного язика? Звичайно, що ніхто, це все вона наговорила з пересердя, через свої ж невдачі й біситься, а кусатися лізе до тих кого ще в змозі дістати.

Ну не за "Воронами" ж їй бігати зі словами: "Ви такі неперевершені красуні, популярні на усю академію трійця розумниць, але одна трійця драконів верне носи від вас..."

Серйозно, та Ориську за таке простерікування ті ж "неперевершені" швакнули б кількома своїми успішними зіллячками. Після подібних пригод наша зміючка ще довго б оклигувала, якщо ще попала б на дуже діяльну пані цілительку, то тоді огого... відчула б усю щедрість на дослідження нашої академії.

Але, зачепила вона саме мене. Тепер мені від її вчинку боляче. Хоча, яке не таке, розуміння скоєного існує, та я не маю жодного бажання виправдовувати зроблене одногрупницею. Я ж зі своєї сторони нічого поганого їй не коїла, та й взагалі нікому шкоди в академії не творила.

Ну гаразд, пісмаження однієї драконячої дупи не враховується, він сам напоровся на грубість. Я, між іншим, його кілька разів попереджала про свою мстиву натуру. Міг і допетрати не потикатися до мене зі своїми сороміцькими пропозиціями, та розвернути голоблі в протилежну від мене сторону. Але ж так не цікаво...

І все-таки, могла ж Ориська донести інформацію до мого відома і у більш адекватному та спокійному варіанті. Не язвити, наче жовчу захлинається. Не намагатися зачепити моє самолюбство...

Ага, вже взяла і розщедрилася.

Зараз!

Взяла і підійшла, щоб сердечно поспілкуватися, розповісти про невтішні, на її експертну оцінку, новини. Але вона обрала інший шлях, і це її свідомий вибір.

Наскільки б я не була впевнена у собі особистість. З такою то упевненістю можна подолати усі перепони на шляху, розчавивши при цьому недоброзичливців.

Як би не випромінювання флююди нормальної, адекватної самооцінки. Ні на грам менше ніж потрібно, а навіть навпаки краще - не варто себе недооцінювати.

Всерівно у середині закрався черв'ячок сумніву.

А що як і справді, він зі мною тільки грається? Знайшов наївну дурепу і бавиться.

Має вже свою кохану відьмочку. Обожнював її, пестив, доглядав, як прекрасне диво...

Та тут якась "птаха істинності" з'являється, притягує за вуха до якихось ефемерних обов'язків. Усі їхні спільні плани на щасливе майбутнє перебила своєю з'явою, точніше призовом у басейн поплавати.

З'явилася така собі непевершена вогняна бестія і усі надбання та бажання пішли коту під хвіст.

Оце я вже загнула! Нічого собі, у мене просто розгул фантазії!

Впевненосте! Гордовита дівчинко!

Адекватна самооцінко! Зріла розважлива леді!

Аууу! Повертайтеся на свої законні місця.

Де ви є? Досить піжмурки зі мною гратися.

Виходьте, не соромтеся, ваша господиня пожартувала. Я не вважаю себе гірше, ніж та популярна "Ворона". Як її назвали?

Точно, Марина її звати. Вона ще наша академічна знаменитість серед адептів, через свої суттєві досягнення у зіллєварінні. Надто вже ідеальна, без жодного натяку на недоліки.

Не те що я. Якщо порівнювати недоліки з родзинками, то у мене кілограмчик набереться того добра.

І як тут витримувати конкуренцію? Якщо у голові бардак, а усе моє єство бажає бути поряд з об'єктом зацікавлення.

Еххх, важка дівоча доля... Постійні переживання, гризня та депати зі своїми тарганами та метеликами. Хто ж на цей раз переможе? Від усієї цієї суєти та безладдя хочеться відпочити.

От поназбирувалося комашні у тому стражденному тілі, а потім спокою не дають господареві. Варто дизенфекцію провести, і то негайно, щоб не встигли порозбігатися. Можливо тоді трішки спокою знайдеться від думок про можливі перебіги навколишніх подій. Або ж остаточно і безповоротно сказяться.

Подруги розуміючи мій понурий стан намагалися мене не тривожити. Не задавали питань, що не стосуються навчання, допомагали у всьому. Навіть сіли ми цього разу не як зазвичай, за уже облюбований нами стіл у їдальні, а обрали навмання порожній.

Уже вмостилися обідати у тиші та спокої.

І тут же напоролися на невдоволені писки наших лускатих знайомих. Що цього разу?