26. Шалена цілителька

Випровадивши лускатого нареченого на певний час запанувала тиша та спокій. Яке ж блаженство в порівнянні з тим безладдям та гамором, що панував до того.

Я навіть думала, що зможу спокійно задрімати благополучно випровадивши і всіх хто залишився в моїй кімнаті. Та де там, пані цілителька вважала своїм обов'язком провести мені ґрунтовний огляд, і ніякі доводи та мої сердечні запевнення що зі мною усе гаразд, на це ніхто не зважав.

Наступну годину, а можливо і менше, та для втомленої людини навіть п'ятнадцять хвилин, наче вічність, мене мордувала цілителька своїми обстеженнями. Чому ж вона така доскіплива трапилася. І з кожною новою дією пані цілителька все більше запалювалася ентузіазмом та цікавістю.

У мене закралася дивна думка, що цей огляд де мені не один раз аукнеться у майбутньому, і не факт що в кращий бік.

Під час огляду цілителька мене хотіла помістити до лазарету. Якщо ви гадаєте, що вона виявила в моєму організмі якусь там ефемерну болячку, то ні це не так. Виявляється дана панянка з доволі специфічними вподобаннями - її неймовірно захоплюють різні незрозумілі явища пов'язані з тілом, а також тимчасові хворобливі стани людей. На ту ще експерементаторку натрапити пощастило.

З невдовенням блиснула очима в сторону Христини, ну не могла вона схопити нормальну цілительку? Що за покарання на мою голову привела?

А пані цілителька усе ніяк не могла вгамуватися, усе нові обстеження придумувала. Коли ця екзикуція закінчиться?

- Ох, як же цікавезно! - штрикаючи в мене не зовсім безпечного вигляду штукенсією, примовляла цілителька з гарячково виблискуючими очима. - Скільки ж тут роботи, не початий край! А скільки досліджень ще необхідно зробити...

Цілителька все збуджено тараторила, та так що я все більше впадала у відчай, через її невгамовний ентузіазм та зацікавленість. Не до добра усе, ой не до добра.

- Пані цілителько, зі мною якісь негаразди? - не на жарт стривожилася, мало що могло статися з моїм організмом доки я у хмарах, корегування у водяній бульбашці, витала. - Я серйозно захворіла? 

- Га?... Ах, зовсім навпаки, дитинко, - схаменулася, наче пригадала, що жива людина перед нею, а не ще одна піддослідна модель, - з тобою усе гаразд, навіть сказала б, ти здоров'я маєш драконяче.

При усьому цьому вирячила шалені очиська у мій бік, мене аж пересмикнуло від тих бісівських сполохів що витали у них. Оце у мене шалене везіння - кого не зустріну на своєму шляху усі ще ті екземпляри дивакуваті, один краще за іншого.

Ну і похвалу вона підібрала ні дати, ні взяти. Усі добре обізнані які дракони живучі та витривалі. Але чому ж тоді вона усе ніяк не вгамується? У неї щось вселилося наче.

- Он, поглянь, навіть мої голки проколюють не глибоко, а ранки швидко затягуються, - продовжувала свою гарячкову мову цілителька.

З демонстрацією своїх слів панянка не забарилася, та штрикнула мене в руку своєю медичною штукенсією. Від несподіванки я аж скрикнула, а хтось з дівчат звалився із стільця на підлогу, судячи по гуркоту збоку та смачної лайки що донеслася до моїх вух. Але обернутися і поглянути я боялася, мало що ще збреде в голову цілительці, варто пильно слідкувати за підозрілою особою.

Ранка і справді швидко затягнулася. А я молилася усім на світі аби шалена цілителька здиміла з моєї кімнати.

- Нажаль не взяла із собою набір хірургічних інструментів, - із жалем видихнула моя мучителька, - зараз би спробувати розріз шкіри зробити...

Від почутого у мене волосся на загривку розпочало рух саме собою. Мати рідна! Куди я втрапила? Так тут персонал лазарету несповна розуму!

Рятуйте! Я не погоджуюся бути піддослідною жабою на хірургічному столі.

- Еее, а можливо це якесь непорозуміння... - тепер я вже гарячково шукала шляхи порядку своєї дорогоцінної шкірки, і тут мені спала на думку геніальна їдея, - ви ж могли застосувати до мене надлишок своєї цілительської магії.

Помітивши крихти сумніву, що зародилися на обличчі моєї мучительки, я вхопилася за цю рятівну соломинку. Не довго думаючи вихопила незрозумілу штукенсією з рук цілительки, запасшись сміливістю та рішучістю штрикнула собі сама руку.

Ох, як же боляче! На очі сльози навернулися від моїх надто вже перебільшених зусиль. Рана цього разу вийшла більшою, але у мене було відчуття що я на правильному шляху.

- Ось бачите не затягується, - тикнула рукою під носа цілительці, а сама молилася, щоб рана не почала затягуватися доки мене не залишать у спокої.

На моє щастя рана залишалася незмінною. Чи це я перестаралася, чи то були почуті мої молитви, але моє спасіння гримнулося об розчаровану цілительку, і заставило її скрегочучи зубами погодитися, що більше не варто мене мордувати.

Без особливого ентузіазму мене зцілили та залишили у спокої. Не бажаючи ні з ким розмовляти, я попрохала подруг залишити мене на одинці з самою собою, пославшись на втому.

Уже будучи на самоті мене не полишало відчуття, що зі мною відбулися певні зміни. Також цікавила моя швидка регенерація. Але вирішила що усе це просто збіг обставин та поринула у рятівний сон.

Мені зараз просто необхідно відпочити та зібратися до купи. А вже опісля буду розбиратися з наслідками подій.