15. Від Севастьяна

Мітка істинності просто сказилася. А разом з нею сказився і мій дракон та мій характер вцілому. Хоча мене і раніше не можна було назвати зразковим та дружелюбним.

Та грець із тим, мене хвилювали наші птахи істинності. Не думав що все буде відчуватися настільки гостро.

Моїй істинній парі дісталася птаха неймовірної краси, під стать дівчині, яка мене вразила своєю вродою. Хоча мітка і аквамаринового кольору, як і мій дракон. Напевно у цьому є якийсь чіткий задум, щоб бути нагадуванням про другу половинку, так би мовити.

У мене ж вогняний фенікс. Такого ж кольору, як і волосся моєї істинної пари. Коли вперше її побачив османів від схожості, а мій дракон так взагалі з глузду з'їхав - тієї ж миті був готовий забрати її не питаючи, та сховати від усього світу. Довелося задіяти багато сил щоб переконати впертюха, що невдовзі вона буде з нами.

От цей самий фенікс, мені між лопатками сьогодні аж горів, вже грішним ділом думав що сам на фенікса перетворюся замість дракона. Відчував небезпеку для своєї істинної, а можливо і її роздратування та неспокій.

А який я був роздратований, коли побачив причину неспокою. Тому недоумку пощастило так легко відбутися, я б переламав кілька кісточок, щоб відразу зрозумів: чужих дівчат чіпати не варто - шкодить здоров'ю, навіть дуже шкодить.

Враховуючи, що вона мене останнім часом уникала, як тільки могла, я сам казився не на жарт. Про дракона мовчу, він був готовий розірвати будь-кого, хто хоча б криве слово кине в сторону нашої істинної пари.

Ще перед дорогою з гірського полігону казився не на жарт. От і спромігся погризтися з Кирилом. Професор ледве втихомирив нас.

За що? Та за якийсь дріб'язок на який раніше не звернув би уваги.

Сорочки пороздирали один одному. І Маркіян з Теодором влізти встигли у сутичку з друзями Кирила. Тому і затрималися, тому що сорочки змінювали.

Не в клаптях обідраних же бігати? Мало що могли собі нафантажувати необізнані люди, ще б приписали напади монстрів на гірському полігоні.

Ах так, той недоумок через якого отримали штрафні кола був саме я з Кирилом, ну і наші друзі до компанії. І крім заміни сорочок отримали й догани.

Останнім часом я почуваюся не в своїй тарілці, постійно щось зі мною та трапляється. Прямо ходяча пригода.

Всі мої негаразди розпочалися ще з кінця минулого навчального року. В який саме момент зараз і не пригадаю.

Мій дракон почав вернути носа від усіх дівчат, котрі крутили хвостами коло мене та раніше цікавили. Я не міг насолоджуватися вільним життям як раніше.

Хоча і гульвісою мене важко назвати - не в моїх правилах розпорошувати свою увагу на не потрібні забави.

Через це розпочала дратуватися і красуня Марина, з якою я час від часу проводив дозвілля. Нічого особливого, чи серйозного прості студентські розваги, що не зобов'язують ні до чого.

Марина чомусь вирішила, що зможе одружити мене на собі. Коли така геніальна думка осіла в її голові? Невідомо. Але факт залишається фактом - вона розпочала шукати шляхи до мого ліжка. Думала таким чином оселитися у моєму серці та отримати мітку істинності.

Як наївно з її боку. Тим більше, що я відразу їй повідомив щоб вона на такий перебіг подій навіть не розраховувала. А псувати дівчині репутацію я не мав наміру.

Та і хто її знає ту відьму, що славиться здібностями до зіллєваріння не аби якими, ще якесь приворотне зілля використала б... А далі хто знає як відреагував би мій дракон - міг і спопелити оскаженівши. Тому й намагався тримав її від себе на відстані.

Тим більше у ній ні краплі вогняної магії, а я добре був обізнаний що моя істинна пара буде вогняною пташкою, фенікс на моїй спині тому підтвердження.

Ще з першого оберту в дракона я про це дізнався. Мій дракон мені відкрив мітки - двох птахів. Одна птаха аквамаринового кольору неймовірної краси, а друга вогняний фенікс.

Вони тоді були ще малими пташенятами. Аквамаринове пташеня було на вигляд менше, а отже зробив висновок - дівчина молодша за мене.

Після важкого дня вирішив відпочити. Надто багато переживань на сьогодні відбулося.

Влігся на гойдалку біля басейну. Замріяно витріщився на небо з дурнуватим усміхом. Пригадав руде дівчисько з шаленими зеленими очиськами та розтріпаною копицею волосся.

Аххх... Краса. Сонечко світить. Пташечки співають...

- Оце так... Севастьяне, друже, ти що закохався? - присвиснув Тео.

- Угу, ніколи раніше ще не бачив пришелепкуватішого писка у тебе, - підтакнув Маркіян.

Щей реготом зайшлися. А ще друзі називаються, ні щоб підтримати у скрутну хвилину, так вони щей потішаються з мене.

- Обережність вам не завадить, якщо не бажаєте повертатися до гуртожитку, - пригрозив жартівливо.

От знав - не варто їх до себе в будинок кликати жити. Вони не пропустять моменту, щоб пожартувати, а інколи і вибісити своїми дружніми кпинами.

Так не хотів тут бути самотою, а будинок то не маленький - шестеро людей можуть спокійно разом проживати, спалень на всіх вистачить. А разом жити веселіше. Та і звикли ми вже до дружніх шпильок, ніхто не ображається.

Ще з того дня, як вручив дівчині птаху істинності, зв'язався з деканом, по сумісництву своїм дядьком, та домовився про цей будинок. Не у гуртожитку ж чоловічому мені проживати разом зі своєю нареченою.

А ці будинки призначені для сімейних пар, або ж для наречених істинних пар. Цікава практика, щоб краще пізнати один одного. І коли пара поряд дракони не сходять з розуму та не казяться, як мій зараз.

Навмисне вибрав такий великий, на три пари з шістьма спальнями. Я ж не звір - відразу примушувати дівчину жити в одній кімнаті. Хочу щоб сама проявила бажання бути разом.

А ще можливо друзі знайдуть своїх істинних, так тут відразу ж і місце вже є де жити усім...

Сам не знаю чому, але був упевнений що зустріну її тут, у своїй академії. Ні на мить мене сумніви не пробирали, що вона опиниться в іншому навчальному закладі.

Залишалося диву дивуватися - наскільки я самовпевнений був. Аж розпирає. Вже з того самого моменту, як мене вихором води перенесло до Вогняночки. Поплавав у басейні під місячним сяйвом називається.