12. Пір'я чи луска?

Така раптова з'ява лускатого нареченого мене дещо спантеличила. Так ще після усіх перепетій. Вигулькнув, наче з-під землі. Ось його не було поряд, а вже в секунді він коло мене.

Чи то через те, що я останнім часом намагалася посилено його уникати, і це доречі не погано у мене виходило. Я б не відмовилася і надалі менше з ним перетинатися.

Чи то через пережитий нещодавно сплеск емоцій, давненько мене так ніхто не драконив. А все виною самовпевнений, нахабний бовдур. Не даремно моє внутрішнє чуття намагалося нашептати мені поради, але я ніяк не могла второпати що до чого.

Причини не можу збагнути, але факт на лице - я надто гостро сприйняла цю його раптову з'яву.

Від своїх змішаних почуттів я і відштовхувалася, коли почала прискіпливий огляд усього, що відбувається навколо. Своєму відоьмському чуттю варто довіряти. А розпочати вирішила зі з'яви неочікуваного глядача.

- Я тут згадала одну цікаву деталь - щось не помітила тебе серед бігаючих "штрафників", ти справді тут був відразу? - примружившись констатувала очевидний факт, адже його і справді не було серед бігаючих, я не могла помилитися.

І теж саме відьомське чуття підказувало, що будь він поблизу, то та нахабна морда не наважилася розпускати язика до мене. Сама не розумію чому, але було таке переконання.

От у мого лускатого нареченого і аура сили могутнішою відчувається, ніж у "підсмаленої дупи". До того нахаби я жодного трепету не відчувала. І не варто тут приписувати жодну особисту симпатію. Відчуваю я внутрішні сили навколишніх, от і все, сама не до кінця ще розібралася як ця оказія діє.

- Так цей... Я дещо відстав від друзів, - підібгався весь, посиливши мою підозрілість, а потім послухавши потилицю знайшовся, - з професорами забалакався... Знаєш, завдання отримував... додаткові.

Якось він підозріло себе веде. З цим ще потрібно ґрунтовно розібратися.

Я не надто добре встигла його пізнати, за той недовгий тиждень спільного обідання, але моє внутрішнє чуття підказувало - не усе сказане правда. Або ж вірніше сказати, щось недомовлено.

Ще більше посилила свою прискіпливість. Усе оглянула довкола на предмет підозрілих обставин.

Щось тут не сходиться. І я маю докопатися до істини.

Усі мої внутрішні чуття просто волають: "Тобі, Уля, не усе сказали! Щось приховує цей лускань!"

- Дивлячись на обставини, ти мені не усе домовляєш... - склавши руки на грудях ще з більшою уважністю почала обводити поглядам навколишнє середовище, - так само і твоїх друзів не було, а тепер он, як горобці на хліб злетілися... Поцвуріньків нагадують, а не драконів.

Зі смішком махнула в сторону рукою, де якраз у цей час ті бевзики, тобто друзі дракони, крутилися поблизу Цвітани з Христиною. Та не озброєним оком видно, що фліртували по повній програмі з дівчатами.

Невже вони зацікавилися ними всерйоз? Чи все ж таки виявляють звичну свою поведінку звабників?

Але хто їх зна? Якби ж я їх раніше бачила і могла зрівняти манеру поведінки до та після. Але у мене немає подібних спостережень, щоб робити якісь висновки. Довелося вдовольнятися наявними знаннями, тобто відсутністю їх.

От же ж, пір'я розпустили, тобто луску, вони ж лускаті ящери, без оперення... А з іншого боку, хто їх провіряв що там у них?

З цією думкою, мій погляд, сам по собі, прикипів до одного індивіда драконячої морди. Не даремно ж стовбичить коло мене, варто і призначення знайти цьому...

Хм, а кому? Я його величаю лускатим нареченим, вже і приросла до цього твердження називати його про себе так. Хоч би не бовкнути при комусь лишнього. Я ж то начебто приховую наш зв'язок між нами.

Відкинувши недоречні думки продовжила своє дослідження.

З дещицею естетичного задоволення, розглядала лускатого нареченого. А подивитися було на що...

Вродливий, падлюка, але не гламурною красою, від солодкості якої зводить зуби, а чисто чоловічим шармом та магнетизмом. Та якщо краще придивитися, то можна виявити і кілька маленьких шрамів, але вони зовсім його не псували.

А зі своєю особливою харизматичністю, яка виділяла з поміж інших навіть манерою спілкування, так взагалі притягувало погляд та викликало бажання пізнати його краще. Що безперечно додає йому плюсів до загального враження.

Завжди цінувала в людях ту родзинку, під назвою харизматичність. От може й не мати зовнішньої яскравої краси, але оцю свою особливість має мати, щоб приковувати до себе увагу. От є ж такі люди, що далеко не відразу і скажеш що у них є осоливого, а не можеш і погляду відвести, так зачіпає усе всередині та інтригує.

Цікаво, що там у мого лускатого нареченого... справді луска? Чи можливо і зовсім нема нічого?

Мені б хоча б одним оком поглянути...

Пфф... Та що за дурниці лізуть мені в голову?

Геть клепкою поїхала!

Вже збиралася огляд робити одному конкретному дракону! І зовсім була не проти запустити свої ручки йому під сорочку. Так вона гарно на ньому виглядає.

А все виною певно та птаха істинності чарівна! Так точно! Це у ній уся причина.

Так стоп! Сорочка! Чиста і свіженька!

- А це що? - підскочила до нього впритул, та вхопила за розстебнуту до середини сорочку. - Хочеш сказати, що задля бігу перевдягнувся?

- Мила, якщо бажаєш до мене і надалі так притискатися, то вибери інше місце, менш людяне, - мало не промуркотів мені на вушко.

Я від почутого зашарілася. Що я знову витворяю? На очах у всіх притискаюся до нього. І сама це роблю, він мене не чіпає, хоч і видно що стримує себе.

Схаменулася. Відпустила та розправила злегка провівши долонями по його грудях. Вловила пришвидшене серцебиття та шумний видих. Та він не такий і спокійний, як хоче здаватися.

- Зуби мені не забалакуй, - з огляду на створену собою ж ситуацію, вирішила цього разу відступити, - а впринципі, не зважай. Нам ще бігати потрібно. Краще сили витрачати буду з розумом.

З гордою поставою лишила його. Надіюсь, розчарувала його припинивши допит.

- До зустрічі, пташко... - пролунало вдоволене багатообіцяюче позаду.