14. Записка

Ох... Як же важко...

І навіщо було стільки їсти?

Вже за північ, а я не могла нормально спати. Та яке там спати - я заснути не могла.

Цікаво, дівчата так само мордуються, як і я тут?

Натрощилися, як навіжені. Наче ніколи раніше ласощів не бачили. Добре що ще вчасно зупинилися. Очі б то ще їли, але шлунок міг розпочати акцію протесту. В такому випадку почувалися б на ранок ще паскудніше, ніж від простого недосипу через надлишок солодощів.

Тож вирішили не зловживати, цими ж солодощами.

Ага, вже коли животи ледве не луснули опам'яталися. Вчасно.

Тим більше вони під закляттям стазису, нічого з ними не станеться. Головне не відкривати лотки, якщо не збираємося з'їсти смаколик. Тоді цих запасів нам вистачить на кілька днів, якщо звісно знову не зірвемося.

Вже залишившись наодинці з собою, випровадивши по кімнатам галасливих, вдоволених подруг. Вмостилася у затишному ліжечку, під пухнастим одіялом. Тоді то і згадала про записку.

Можливо і згадала б про неї. Забулася приємним сном. Але той сон десь вештався на задвірках ночі, все ніяк не наважуючись навідатися до мене. Таким прошеним став. А все виною моя жадібність до солодощів.

Витягла записку із кармана спортивного домашнього костюму. Як добре що поклала на стільці біля ліжка, а так би було лінь підійматися.

Пожмакала трішки, бідосю, доки переховувала її від допитливих подруг. Так старанно це робила, щоб навіть мимоволі дівчата не помітили, що я щось приховую.

Сама диву дивуюся зі своєї поведінки. Жодного слова, чи навіть натяку дівчатам не зробила. Не помічала подібного раніше за собою. Але й схожих ситуацій раніше не траплялося у мене.

Невже таке велике бажання тримати усе в секреті?

Та гаразд, над цим подумаю пізніше.

Вмостилася зручніше. Зробила кілька вогняних світлячків, щоб не запалювати лампу, але і прочитати була змога.

Ще де подруги, побачивши увімкнене світло, спробують знову навідатися до мене. А я за цей день і так втомилася, хочу побути на самоті.

Відкрила записку. І всміхнулася вдоволено.

Все ж таки, мої підозри підтвердилися. Я відгадала. Відправник солодкої посилки - Севастьян, мій лускатий наречений.

Від розуміння, що він попіклувався про мене, зробив приємність, і не тільки мені, але й моїм подругам - стало тепло на душі. І моя птаха істинності між лопатками розправила крила.

Її маніпуляції я відчувала зараз, як ніколи, чітко. Кожного разу, коли діло було пов'язане із Севастьяном, вона змінювала своє зображення, або положення.

Хоча, у більшості випадків, я помічала зміни опісля, в дзеркалі після душу. Адже у ті моменти мені по горло вистачало переживань та вражень, вже не рахуючи того птаха істинності. То ж і не приділяла достатньої уваги тим відчуттям між лопатками.

Та зараз я добре усе відчувала, бо була в спокійному стані. Та й увагу мою ніхто не відволікав. Враження від того руху крил були дивовижні. Аж волосся на загривку піднялося від того наскільки приємно цей рух відчувався.

Прикрила повіки і чітко представила цю картину, ніби перед моїми очима все відбувається. Аквамаринового кольору птаха розправила крила, як під час польоту. А довгий хвіст манливим завихренням довершим чарівливу композицію.

Тремтіння задоволення пройшло по всьому тілу, від місця знаходження птахи і до кінчиків пальців, навіть волосся на голові заворушилося саме собою.

Ох... Оце так магія цікавезна... Потрібно буде пошукати в книгах більше інформації про цю оказію, як птаха істинності.

А от і сам текст записки:

"Моя мила, Уляночка - Вогняночка, не варто позбавляти себе радощів життя! Якщо полюбляєш солодощі, то балуй себе такими нехитрими дрібками щастя.

Якщо я тебе образив якимись своїми діями, чи вчинками - прийми мої щирі вибачення. Не мав жодних думок приносити шкоду тобі, чи твоїм подругам.

Не варто уникати мене - я обіцяю, що не буду примушувати тебе ні до чого. Хочу щоб бажання бути зі мною було твоїм щирим виявом почуттів.

Можеш звертатися до мене у будь-який момент, та з будь-якого питання - завжди радий та готовий прийти тобі на допомогу. Тобі не обов'язково іти на ризики самій, так як це було сьогодні на полігоні.

Також прийми це нехитре вибачання за непорозуміння між нами, що спричинило вам незручності.

Севастьян Драгонійський. Твій лускатий наречений.

П.С. Маю надію із солодощами вгодили. Зібрали різних видів, бо не знали, які саме вам подобаються. Маркіян з Теодором допомагали складати пакунок."

Оце так! Та він ще той романтик. А з першого погляду і не скажеш.

Чи йому хлопці підказали? І вони усім гуртом сиділи та складали цю записку...

Ха! Та тут цілий лист вийшов.

Моя невгамовна фантазія вже намалювала вітальню, за столом зібралися три дракона та ламають голови - як би то придобрити дівчат? Потім вони збирають всім гуртом коробку.

Хоча, маю сумнів, що вони просто не оформили замовлення і навіть у пакунок не зазирнули. Напевно саме так і було.

Та все ж таки, лист написаний від руки, а отже сиділи над ним та складали, підбираючи слова, щоб гарно було...

Еххх... Уля, Уля, мрійницею ти стаєш зачарованою гарним вчинком.

Варто не втрачати пильність!

Що ж завтра повідаю подругам від кого подарунок. Не мені ж одній подяку розписувати. Якщо вже друзі лускаті також внесли свою лепту, щоб задобрити дівчат, потрібно і як належить подяку висловити.

Але звісно, що не увесь текст записки розповім. Не усе їм потрібно знати. По крайній мірі поки що...