6. Не вдавися

Впоравшись з обідом хотілося зручненько вмоститися десь на м'якенькому дивані, подрімати хоча б годинку, а не іти знову на пари. Геть розімліла від ситної їжі.

Важкенько буде лекцію конспектувати, краще вже практичне заняття, там руху більше. Та на нас очікує і лекція і практика, нажаль одне без іншого нічого не вартує.

Хлопці вже не так сильно дратувати почали. Навіть лускатий наречений милим здався, але це доки мене не зачіпає. Грець із ним, хай ще трохи часу посиджу біля нього - у мене ще тістечко чекає свого зоряного моменту.

Ми трохи навіть поспілкувалися на нейтральні теми. Про погоду звісно ж говорили, це завжди безпрограшна тема, вона усіх зачіпає без виключення. Ніхто не застрахований промокнути під дощем, або підсмажитися під пекучим сонцем.

Лускатикам теми про погоду було малувато. Вони розпитали нас з якого ми міста, вивудили трохи особистої інформації про нас. Не останнє, що їх цікавило, так це - маємо ми коханих хлопців, чи ні.

Була б моя воля, позатикала усім роти, нема чого вітер ганяти, сквозняки робити. Але подруги були іншої думки, зокрема наша мрійниця.

Цвітана виклала усю інформацію, як на духу. Ні я, ні Христина не змогли і слова вставити, настільки швидко тараторила наша Цвітка.

От кого, кого, а її не можна брати із собою у розвідку - видасть усю стратегічно важливу інформацію ворогам. Як зараз це зробила, виклавши дещо про мене, а саме що я вільна від будь-яких стосунків, наче вітер в полі.

Звичайно я шуткую. До ворогів у нас і ставлення відповідне - ніякого поблажливості, чи прощення. Стоїмо горою одна за одну.

Нажаль я не попередила дівчат, що в даний момент лускатики, якщо й не вороги в прямому значенні цього слова, та поки що не йму я їм віри. Отже потрібно ставитися до них із пересторогою, а не розбовкувати усе, що питають.

Якби Севастьян, у нього щей ім'я гарне от же ж, мене спитав - не відповіла. Знаю, що по-дитячому. Знаю, що знайшов би спосіб дізнатися. Але мені хотілося зробити кілька вибриків.

Вирішила не звертати уваги на їхні теревені. Всерівно я вже не в змозі зупинити те цунамі під назвою Цвітана, ще й Христина вклинилися туди. Так що нехай насолоджуються. А я тим часом своїм тістечком насолоджуся.

Але і тут не обійшлося без загрибущих драконячих лап.

Жую свій десерт. Нікого не зачіпаю. Нерви нікому не псую. Золото, а не відьма.

Так ні ж дати мені спокій, та не будити в мені кровожерливу істоту. Він узяв своєю виделкою відібрав у мене малький шматочок тістечка!

Яке нечуване нахабство. У мене! І тістечко!

Я як заворожена слідкувала за тією виделкою, із своїм шматочком тістечка, від тарілки і до самого місця призначення. Та так і зависла втупившись на нахабний, спокусливий рот, а саме вуста, котрі не так давно мене цілували. Від побаченого не усвідомлено облизала губи.

Опам'яталася, коли ті губи розтягнулися у звабливу посмішку. Лускатий наречений задоволений ефектом, який на мене справив, от і шкіриться.

Та що зі мною коїться? Я сама себе не впізнаю.

- Умммм... Яка смакота, - простяг задоволено, - давно не куштував цих ласощів.

- Міг собі і сам узяти, а не в мене з під носа тягнути, - буркнула невдоволено.

Тільки до кінця не розуміла через що більше невдоволена - через тістечко, чи через свою реакцію на одного нахабу.

- З твоїх рук смачніше, та і приємніше, - ледве не муркочучи промовив.

Що це з ним?

Благо, що на нас ніхто не звертав уваги. А то мало що понапридумували, фантазія у адептів ще та, як розгуляється не зупинити.

Що стосується пліток, то це ж розвага для жерв науки. Тому й часто натикаєшся на плітки більше схожі на романи, а не справжнє життя. Але цей факт нікого не зупиняє, так як при переказі кожен намагається додати дрібку своєї правди. От врезультаті і виходять небилиці.

Я ж джерелом розваги для адептів не прагнула ставати.

Лускатому нареченому, по всьому видно, що було байдуже на все. Він знову потягнувся до мого тістечка зі знущальним усміхом.

Ах так значить!

Глянула розчаровано на трішки менше як половину смаколика. І доки набралася рішучості, зробила майже неможливе для себе - відсунула тарілку з тістечком до загарбника.

Де таке в світі бачено, щоб я та й віддала солодощі? Щей майже добровільно.

Провела сумним поглядом своє тістечко... своє кохання усього мого життя... Ледве сльози не пролила...

Але цього індивіда нічим не проб'єш, він собі продовжив їсти, як ні в чому не бувало. Щей прихвалювати почав, що смак у мене хороший.

Ще б пак! Я ж тут вже встигла половину смаколиків спробувати.

Сил моїх не вистачить та терпіння, щоб стійко витерпіти подібні тортури.

- Смачного! - підіймаючись, ляснула його по спині, хай знає мою доброту відьомську. - Не вдавися!

Від мого ляпанця бідолаха поперхнувся. Я ж бо вклала усю свою вдячність за приємний обід.

А для закріплення ефекту нагнулася до його вуха і прошепотіла:

- Лускатий наречений...

Та поспішила на пари, прихопивши під руки ошелешених подруг. За столом залишилися не менш ошелешені хлопці, що зиркали величезними очиськами то на нас, то на свого друга.

Дивно, що усі інші адепти не витріщалися. Напевно надто зайняті своїми справами.

Але над цим я подумаю пізніше, зараз головне чим швидше втекти звідси. Доки горе наречений не оговтався.