5. Знайомство

Доречі, може він забере свою птаху собі назад? А що, досить гарна перспектива для мене. І нехай іде на всі чотири сторони, шукає собі більш зговірливу дружину. 

Он, як на нього слини пускають дівчата, дивись сукенки свої позаляпують. Бідосі, геть зіпсують своє вбрання, у чому ж тоді будуть ходити? 

О, вже й по бороді тече. От дідько, бридота яка, хоча б серветкою витерлися. Чи їм ті серветочки у ручки вкласти, по їдальні пройтися з чималеньким пакетиком. Та для вірності, ще й перед обличчям долонькою провести у повітрі, щоб від мани позбулися.

Чесне слово, наче вперше дракона побачили. Он їх, лускатих чудовиськ, набралося добряче, стільки столів зайняли, що ніде яблуку впасти. А вони, себто дівчата, повитріщали свої баньки саме на той столик, за яким сидить мій "благовірний", з його гучних заяв.

Тьфу ти, нареченим назвався. Та хто ти взагалі такий? І з якого дуба, чи сосни на мене звалився?

А, точно, пригадала! Я його у басейні своєму виловила, наче рибку ту, яка ще бажання має виконувати, але не склалося... 

Кіт з'їв ту рибку. От бажання і накрилися мідним тазом. Така вийшла плаксива історія. Тільки ніхто не плакав. Котяра няравкати перестав на кухні, біля холодильника, і на тому спасибі, що вуха перестав мордувати. Але це, його мовчання, тривало не довго - далі горланить, навіжене створення. Скільки можна жерти?

Так, я щось відволіклася від основної моєї роздратованості.

А, точно, чому курки повитріщали свої баньки на моє лускате чудовисько? Та тьфу ти, знову мій язик ще наговорить, і справді чудовиськом стане.

Відьма я, куди не поглянь, можу і зурочити.

Красивий паскудник, так хай краще вже мені око тішить, як нічим іншим не вгодив. А ви, дівиці, неподобство своє підітріть, а то не гоже сукенки з паркетом слиною обливати. Нормальні відьми і послизнутися можуть. Ох, тоді добра від відьми не чекайте.

От невгамовні, далі лупалками своїми блимають туди, куди не варто. Наче більше і дивитися немає на кого. Всі лускатики красиві, м'язисті, обличчя привабливі мають - є де оку зачепитися. А їм наче медом хто помазав, у цю сторону дивитися і облизуватися.

І ні, я не ревную, від слова "зовсім". 

Де таке неподобство бачене? Без дня знайомі... 

Та я... навіть імені його не знаю! Мені ніхто нормально і не представився. Сказав тільки, що він мій чоловік тепер майбутній поки що. Ще й про якусь істинність торочив. Що то за звір? А грець його знає.

Потрібно доречі почитати, що це за птиця така. І чому я раніше не додумалася пошукати інформацію? Певно геть мізки поплавилися, після того ритуалу. Чи від радості, що матінка ні сном ні духом про скоєне мною. Чи то від красеня напівоголеного в моєму басейні...

Еххх... Уля, Уля, постійно ж я надибаю якісь пригоди, на свої спокусливі форми.

- Пташечко, ти де літаєш, люба?

Вивів мене із задуми насмішкуватий голос лускатого, а точніше самопроголошеного нареченого. От ніколи не думала, що прислів'я "без мене, мене одружили", можна буде до моєї чарівної персони притесати. 

І що ж я поганого такого зробити встигла? Що таке щастячко на голову звалилося.

Але час іде, а на мене витріщили свої лупалки ті красені лускаті. А що правду приховувати, якщо воно так і є? Все ж таки я відьма, і люблю розглядати красивих хлопців. А хто не любить?

- Ніде не літаю, тут я, тут, - буркнула у відповідь, - думаю, ми можемо знайти собі місце деінде...

- Так, місць катма, - перебив мене горе наречений, - а якщо будете чекати, доки звільниться котрийсь зі столиків, то часу на обід не залишиться.

- Ну справді, Уля, - благально простягла Христина, - якщо будемо чекати - залишимося голодні, а у нас ще дві пари попереду. Сама знаєш, голодна відьма - зла відьма.

І Цвітана також дивиться на мене щенячими очима. Еххх, правду Христина каже, якщо голодними підемо на наступні пари, то точно комусь проклять навішаємо. Це просто, зі шкідливості - а чому це вони ситі, а ми голодні?

Нема чого робити - прийшлося присісти. Місцями з подругами помінятися не просила. Мало що ще подумають на мене, та у боягузтві звинуватять. Е ні, не дочекаються, Уля ще усім покаже, де раки зимують.

- Мене, доречі, Севастьяном звуть, - представився мій наче наречений, - тебе, як я вже почув, Уля? А як повне ім'я буде?

Представився, і то добре. Ну краще пізно ніж ніколи, а то б і досі обзивала, як тільки мені на думку прийде, але не на ім'я. Хоча... Зараз хіба що, ще прізвиськ додам, тепер ще й ім'я туди вплутати можна.

- Уляна, хіба так важко здогадатися? - буркнула, колупаючись у мисці із салатом.

Одна трава в тому салаті, ні щоб більше помідорів чи оливок додати? А що я хотіла? Це ж, як не як, академічна їдальня. Прямо, вони будуть годувати адептів, як у домашніх умовах. Добре що і так смачно готують, хоч і просто, та не витіювато. Он, біля картоплі пюре і шмат чималенької відбивни примостився. 

Можна жити. Напевно, сьогодні буду сита. І нікому проклять не подарую. Ну можливо, чисто зі шкідливості, спотикачок комусь кілька все ж таки подарую. Хай знають мою доброту.

Севастьян проігнорував мій, не надто дружелюбний, випад і представив своїх друзів, що сяяли наче нові копійки. Мої ж подруги язики мають, я їх не представляла, і самі впоралися з доведенням до відома своїх імен.

Дракони ще щось хотіли у нас дізнатися, але я була аж надто "дружелюбна". Кілька разів буркнула, на подруг недобре зиркнула, ну і лускатих за одно обдарувала не менш красномовними поглядами. Тож, усі тихенько прийнялися за поглинання їжі.

От і добре. От і молодці. Нема чого голодними ходити. А поговорити можна і на ситий шлунок, дивись і добріша стану. 

І нікому прокльони сипати не буду. Поки що.