3. Ображена невинність

До столу з драконами третьокурсниками підпливли три брюнетки, доволі вродливі. Доки вони дефелювали з підносами їжі, на них оглядалися усі присутні, як хлопці, так і дівчата. Перші - із захопленням, другі - із дещецею заздрості.

А подивитися було на що, формений одяг вдало підкреслював усі переваги дівчат. Вони його підігнали по фігурі, користуючись уже вивченими побутовими закляттями, що першокурсникам не завжди вдавалося, тож доводилося миритися з тим що є.

Хоча і ним не було чому скаржитися - форма була виготовлена з хорошого, добротного матеріалу, завжди співпадала з потрібним розміром. Але якій дівчині не хочеться вдосконалити сукню, чи підігнати під зрозумілі тільки їй параметри, додавши цим родзинку у повсякденному образі.

Якщо ті хто навчається не перший рік, уже були знайомі з цими відьмами, то для першого курсу все було в новинку. Тож спостерігали за усім з підвищеною увагою.

- Привіт, ми приєднаємося до вас за обідом, - виблискуючи посмішкою спитала одна з дівчат, ніби й не звертаючись ні до кого конкретно, але всі за столом розуміли до кого вона прийшла. 

Маркіян поглянув на свого невдоволеного друга Севастьяна, ніби питаючи - "хай сідають, чи йдуть далі?". По невдоволеному обличчю друга, що не змінилося ні на краплю в сторону покращення, все зрозумів - не вдалий день для дівчат.

- Вибачте, дівчата, але в нас немає місця за столом, - відповів за всю компанію Маркіян.

Посмішка так і сповзла з лиць відьм, не на таку відповідь вони очікували. Не звиклі до подібних випадків красуні не поспішали так просто відступати від поставленої мети.

- Я не до тебе прийшла, Маркіяне, - незадоволено фиркнула дівчина, - Севастьяне, чому мовчиш?

- Мені здається, ми все вияснили ще по закінченні минулого курсу, Марино, - навіть не поглянувши на дівчину, відповів Севастьян.

Ще один дракон за столом, сидів мовчки та потішався над виставою, яку влаштовує одна із їхніх шанувальниць. Він, як і його друзі, добре пам'ятав закінчення другого курсу, а саме як дівчата не надто гарно з ними розпрощалися на літо.

- Не бачу нічого смішного, Теодоре, - вирішила присадити його ще одна з дівчат.

- Ну чому ж, Аполінаріє, - почав вальяжно вище згаданий Теодор, він навмисне назвав дівчину на повне ім'я, як і вона його, хоча знав, як її це дратує, - три оспівані красуні, напевно найпопулярніші на своєму курсі з факультету чародійок, принижуються перед... - помахав руками, ніби згадуючи давно забуті речі, - як ви тоді висловилися? Не нагадаєте друзі?

- Ах так, пересічними драконами, опецькуватими ящірками та пройдисвітами з великої дороги. Я нічого не пропустив? - зі знущальною посмішкою нагадав Маркіян.

- Та ви знущаєтеся з нас? - не витерпіла подібної поведінки вже третя красуня.

- Горпино, кицю, та у нас і в думці подібного не було, ми просто пам'ять освіжили, мало що могли й забути... - своєю награною люб'язнізністю Теодор, тільки підтвердив припущення дівчат.

- А ти, Севастьяне, нічого не хочеш мені більше сказати? - гордовито спитала Марина, стримуючи себе, щоб не розпочати скандал прямо посеред їдальні.

Благо усі були поглинуті обідом та своїми справами. Але й цікавих диваків вистачало. Деякі намагалися спостерігати за навколишніми подіями.

Дракони ж сиділи за дальним столом і говорили не надто голосно, щоб приховати від надто цікавих вух, свої розбірки з відьмами. Розповсюдження пліток нікому з них не потрібно. Але плітки всерівно будуть, як не старайся. Якщо не правду будуть говорити, бо не знають, так придумають що сказати.

- Марино, не варто вдавати з себе ображену невинність, тобі не пасує, - ліниво промовив Севастьян, погладивши ще вологе після басейну волосся, як нагадування про зустріч з його норовливою, вогняною пташкою, а вона пристрастю так і палала, як і її вогняне волосся. - Я тобі нічого не обіцяв. Ніколи. А ти забажала шукати щастя деінде, тож... Щасливої дороги вам, дівчатка, не сміємо вас затримувати.

І у підтвердження слів Севастьяна його друзі цілком привітно відсальотували дівчатам.

- Ну знаєте, ви ще пошкодуєте про це, - прошипіла Марина не гірше змії.

Дівчата, не змовляючись, пішли до вільного столика подалі від хлопців, які їх так сильно розчарували своєю холодністю до їхніх, таких виплеканих та чарівних, персон. Це надто болісно било по їхній самооцінці та гордості.

Вони звикли до іншого перебігу подій.

Звичайно, це перед ними стелилися килимком, а не навпаки. І це до них у товариство напрошувалися. Намагалися, будь-що зробити, аби тільки вгодити.

А тут, якісь дракони, ними зневажають. Хоча дракони ніколи простими і не були, з їхньою то силою та владою, а особливо ці троє спадкоємців поважних сімейств королівства. Але нічого не поробиш - відмова є відмовою, як би вона не висловлена була.

Для глядачів збоку, все скидалося на звичайну розмову давно знайомих людей. Наче, підійшли привітатися , перекинутися кількома словами, а опісля далі пішли у своїх справах.

Нікому і в голову не могло прийти, що там за вдаваним спокоєм розмовляючих, відбуваються суперечки. Всі радше сприйняли все як привітання старих знайомих, ніж навпаки.

- Севастьяне, а це не те дівчисько, що скупало тебе в басейні? - посміявся з друга Теодор.

Коли друг не второпав куди дивитися, вказав на щойно увійшовших дівчат, що застигли розгублено біля входу в їдальню. Вигляд вони мали доволі милий та свіжий. Відразу видно, що не розбещені натури.

- А подруги у неї симпатичні, може познайомимося? - запримітив дівчат і Маркіян.

- Ось ти пташко де. Ну що ж познайомитися час прийшов, - промовив Севастьян з посмішкою задоволеного кота, до якого мишка сама біжить у лапки.