Глава 6 світло яке не відпускає

Світло-порталу поглинуло їх повністю на мить не було нічого ні землі ні туману ні навіть звуків лише відчуття падіння ніби вони летіли крізь порожнечу беззубик різко змахнув крилами але навколо не було повітря щоб триматися 

-Адольф! Продав його голос десь у темряві 

І раптом 

Удар. 

Вони впали там яку землю Адольф різко підвівся озираючись вони знову були в лісі біля свого табору на місці стояв намет вогнище тихо потріскувала ніби нічого не сталося без зупинок стояв поруч цілий спокійний але насторожений 

-ми....повернулися?-тихо сказав Адольф 

Він озирнувся ще раз усе виглядало надподзвичайно надто правильно наче хтось спеціально відновив сцену беззубик підійшов до намету і річку штовхнув його лапою намет хитнувся і всередині щось блиснуло Адольф обережно відкрив тканину там виїжджав той самий старий з експедиції... Але світло крутилась хаотично не зупиняючись 

-це не нормально...-прошепотів від 

А раптом повітря стало важчим 

Ліс затих 

Навіть вітер зник 

Беззубик повільно підняв голову до неба і тихо загарчав 

У хмарах з'явилася тріщина тонка як лінія на склі 

І з неї на мить показалося те саме туманне місце 

Старий силует. 

Він дивився прямо на них. 

-Ви повернулись не повністю...-пролунав голос,який розтанув у повітрі.

Адольф відступив на крок. 

-що це означає?!

Але відповіді не було 

Тільки ковмпас раптом зупинився 

І вказав... Прямо на них

Беззубик повільно став перед Адольфом, ніби захищаючи. 

І в цей момент Адольф вперше прийшла думка від якої стало холодно 

А що якщо вони не повернулись? 

А що якщо це місце це просто ще одна частина того самого виміру?