ЧАСТИНА ДРУГА: Кристоф

58

Скажу лише, що нам з принцесою тоді хоч би пощастило впасти на майданчик, чого не скажеш про юного принца.

Міркуючи над тим, що напевне зламав собі шию, оскільки дуже вже сильно вона звернулася на бік – я кинув швидкий погляд на Леду, яка гола-голісінька лежала на животі, теж добряче так приклавшись всім тілом до мармурових плит. На мить наші погляди зустрілися і в очах дівчини відобразився такий жах, вуста ж затремтіли й розтулилися, наче вона хотіла щось крикнути…

Їй не довелося видати ні звуку, бо мої змінені «проклятою» сутністю вовкулаки реакції спрацювали раніше, ніж навіть я сам второпав, у чому річ.

А халепа і страх принцеси полягали в тому, що Теодора зовсім трошки не докинуло до майданчика і саме цієї миті він готовий був впасти зі скелі, чіпляючись побитими долонями за майже гладкий край!

Білява чуприна майнула на хвильку перед моїми очима і зникла, коли принц шугнув було вниз, але я направду дуже швидкий та нагодився вчасно, схопивши його за кисть лівої руки та ще й всміхаючись спокійно:

– Тримаю тебе, друже!

Не знаю, скільки ударів серця минуло відтоді, як я затягнув Теодора на безпечне місце подалі від краю майданчика, але коли повернувся, щоб потурбуватися про свою юну пані – був приємно здивований, адже зламане зап’ястя дівчини, з якого я на власні очі бачив, як юшить кров і випинається кістка – вже повністю зцілилося так само, як і решта синців та подряпин. Це радувало мене, бо регенеруючі властивості драконячої сутності були навіть кращими, ніж у вовкулаки.

Раптом що, то моя шия і решта дрібних травм також вже зцілилися і не турбували мене. Але от вигляд принцеси…

Я швидко наблизився до однієї з бронзових статуй, що ними Кістяна Відьма прикрасила півколом майданчик перед воротами свого замку – і знявши простий шмат брунатного шовку завбільшки з велику скатертину, – швидко накрив ним спину Леди, допомагаючи їй підвестися. Коли вона, загортаючись щільніше, кинула тривожний погляд туди, де за моєю спиною накарачках лишився Теодор – я заспокійливо мовив:

– З твоїм нареченим все добре, принцесо, не хвилюйся: так, він побитий і так, трохи блює, але невдовзі має оговтатися.

– Дякую, що встиг і не дозволив йому розбитися, – мовила дівчина тремтячим голосом, намагаючись потиснути мою руку, через що її імпровізоване вбрання розійшлося по краях, відкривши чимало цікавого.

Я би міг їй пояснити, з яких причин її голизна зовсім мене не хвилювала і навіть не викликала ніяковості, але натомість лише кивнув і відвернувся, рушив до принца, щоб і тому допомогти підвестися та й заодно оглянути його травми.

Хлопчину вже не нудило і він зараз лише спазматично кашляв, витираючи піт з чола рукавом короткої туніки, що ж до травм… Гм! Могло бути й гірше.

– Той клятий туман… – прохрипів принц, обережно ворушачи правим плечем і мацаючи ключицю, – це через нього Леда раптом знову перетворилася, мало не згубивши всіх нас? Кристофе, чому ти не попередив…

– Я намагався, але ви двоє весь час мене перебивали, сварячись та сперечаю…

Еге ж! Мені навіть зараз не дозволив договорити гучний, але від того не менш приємний мелодійний голосок, що луною розлігся довкола, ніби проникаючи в кожен закуток нашої свідомості:

– І хто ж це насмілився завітати до моєї оселі, а головне – для чого? Бачу поки лише одне знайоме обличчя!

Арейн.

Голос цей безперечно належав Кістяній Відьмі, поява якої була видовищною, як і кожного разу, коли я навідувався до неї по допомогу з «прокляттям вовкулаки».

*****

– Тримайтеся за мною і ні пари з вуст! – швидко мовив я до своїх юних друзів, поки Теодор тим часом трохи накульгуючи підійшов до нареченої і дівчина намертво вчепилася в його руку. – Я спробую пояснити мету нашого візиту, а ви говоритимете тільки в тому разі, якщо Кістяна пані сама до вас звернеться чи ж… я з якихось причин більше не зможу говорити.

Вони слухняно кивнули, насторожено оглядаючи простір довкола себе і не знаючи, звідки чекати появу володарки цього замку; я ж, будучи вже знайомим з подібними трюками – вийшов трохи вперед і зосередив свій погляд на легкій блакитній стрічці найніжнішого шовку, що рухалася по гладеньких плитах майданчика в нашому напрямку звиваючись, мов гадюка. Коли стрічка зупинилася за кілька кроків переді мною, то виструнчилася раптом на висоту мого зросту, а тоді закрутилася спіраллю у повітрі, ширшаючи і ніби витанцьовуючи, доки блакитний шовк не перетворився на складки майстерно скроєної сукні, між якими показалися спершу тендітні білосніжні руки Відьми та зграбні ніжки, – а тоді і вся вона постала переді мною з плоті й крові, лагідно всміхаючись і демонструючи пару дрібних ікл, мов у вампіриці.

Я почув, як Леда з Теодором в унісон зітхнули в мене за спиною, побачивши Кістяну Відьму і судячи із шурхоту – напевне відступили назад ще на кілька кроків. Оглянувшись, щоб заспокоїти їх і попросити не боятися, я одразу ж зрозумів, якої помилки припустився, адже тієї ж миті Арейн зацідила мені коліном по дуже вразливому місцю, після чого обійшла мене, мов якийсь непотріб і зі сміхом рушила до моїх супутників.

Щастя, що завдяки регенерації вовкулаки, прокляття якого тяжіло на мені з самого мого народження – біль швидко минув і я лише кілька митей був зігнутим навпіл, прикриваючи постраждале місце. Випроставшись і обернувшись, я спробував пожартувати, приховуючи цим самим свою тривогу: