Розділ 1.

   Війна. Скільки страху і болю приховано у цьому слові. У моєму світі війна вже триває декілька десятиліть і скоро закінчуватись, здається, не збирається. Вона почалась через енергетичний оазис: одні хочуть, щоб оазис став вільним у користуванні всіх людей з нашого та інших світів, адже запаси енергії там невичерпні, а інші маги прагнуть мати з цього вигоду. Тобто, вони хочуть привласнити оазис і продавати енергію.

   Ця енергія необхідна для створення артефактів. Щоб він почав діяти потрібно дуже мало своєї магії, решту займає природна енергія. Ну і артефакт також потрібно часто заряджати цією природною енергією. І ніби через таку просту річ, як артефакт, починати війну – це дурість! Та справа не в цьому: те, що дає природа магам, не може бути використано задля власного збагачення. Це як почати платити за повітря, яким ми дихаємо. Адже без артефактів життя було би вкрай важким: телепортація, захист будівель, ті ж кристали світла - все це завдяки артефактам. Хоча, інколи мені здається, що сам оазис був лише причиною для початку війни. Справжня суть криється десь набагато глибше.

   Головний командир нашої армії, адем Стефан Лонтерей, дуже могутній маг, у нього на шиї зображені всі види холодної зброї на великому щиті. Про командира ворогів, насправді, нічого не відомо. І це гнітить, бо ми не знаємо, хто командує магами та гренделями.

   В нашу армію беруть лише найсильніших, тому бути військовим дуже престижно. От і я рвусь туди, проте в мене мало що виходить. І ось чому…

  У кожного мага, демона або перевертня Архонії з’являється татуювання на шиї. Здебільшого ці татуювання починають проявлятись із вісімнадцяти років з правої сторони шиї. Це можуть бути маленькі лінії або замальовки, які до двадцяти п’яти років перетворюються у повноцінний малюнок. Проте, в переважної більшості ціле татуювання появляється вже на перших курсах навчання в академії. Вони бувають різними, в залежності від того, до чого схильна людина. Наприклад, у некромантів може бути скелет або лише якась його частина, у стихійників, відповідно до кожного елемента, капля або море, маленьке або велике полум’я. Більшість володіють двома або більше магічними силами, наприклад, вогонь і природа, у таких випадках татуювання може виглядати, як квітка у полум’ї.

   З академії, куди відправляють дітей на навчання, всі виходять із татуюваннями. Це відбувається із усіма! Окрім мене… Я так само поступила, вивчала магію, застосовувала її, змагалась у навчальних боях і завжди перемагала. Мої загальні бали по всьому були найкращими! І вже через тиждень фінальний екзамен, і в той самий день мій двадцять п’ятий день народження, та на моїй шиї немає ані найменшого натяку на татуювання.

   Від початку навчання в академії на мене почали звертати увагу. І не завжди це було через мою красу, в якій, дякую матінці-природі, вона мене не обділила. Висока, з підтягнутою фігурою, вузенька талія, округлі форми там, де треба, красиве фіолетове волосся (до того ж, природного кольору!). Просто бери і радій життю. Але… В моєму світі без татуювання ти – ніхто! Ти навіть нижчий за "ніхто". Таких людей небагато, але їх використовують як рабів. Я рабом бути не хотіла, тому постійно сиділа у бібліотеках, шукаючи хоч якусь інформацію про те, чому тату не проявляється, але відповідей не знаходила.

   Залишився один тиждень і, якщо до кінця дня мого двадцятип’ятиліття нічого не зміниться, я приречена стати рабом до кінця свого життя, а це не мало і не багато - кілька сотень років. Звичайно, якщо не загнусь швидше.

   За тиждень, що залишився, я вирішила попрактикуватись у бойовій магії. Все-таки якась маленька надія на зміни у мене залишилась. У практиці допомагає мій наставник з бойової магії - Азарій Лоусон.

   - Єво, зосередься! – витягнув мене із роздумів наставник. – Зараз будуть найскладніші заклинання, щоб їх відбити, тобі потрібно діяти чітко і швидко.

   Я ствердно кивнула: це все ж мені потрібно, а не Азарію. Ми стояли на полі для магічних боїв біля академії, що велично розмістилася на пагорбі, з якого відкривався прекрасний вид на місто. Я стільки часу тут прожила, стільки цікавих подій тут відбулося зі мною, які могли змагатися на рівні із розчаруваннями та зрадою. Аж якось жаль буде це все покидати. Як би там не було, академія стала моїм другим домом.

   Наставник вже почав створювати заклинання із різними бойовими діями. Зрозумівши, що він робить, швидко створила свій захист і, так як я спритніша, підготувала атакуюче заклинання у відповідь. Такі атаки і захист не використовуються у повсякденному житті чи на війні. Насправді, коли є можливість використовувати чисту силу магії, ти не будеш користуватися заклинаннями, які є енергозатратними і слабкими. Це як замість того, щоб плавати в морі, ти плаваєш у ванній. Чиста магія є швидшою і сильнішою, але нас навчають лише того, що є у навчальному плані. Хоча інколи я і саботувала таке навчання та брала в бібліотеці заборонені для студентів книги, але мене зловили і в покарання мусила чистити клітки із тваринами цілий місяць.

   Азарій атакував мене, та я легко захистилась і, не даючи час на роздуми, атакувала у відповідь. Наставник впав на землю, скрутившись від болю. Так, здається, я переборщила. На всіх парах підбігаю до нього:

   - Професор Лоусон, пробачте будь ласка! Де болить? Давайте я викличу цілителів! – на мої очі вже навертаються сльози, легенько припіднімаю голову наставника.