Частина сьома

Гел зупинився прошепотів:
- Прибігли.
Та Ру побачила під тьмяними лампами, між ними й зачиненими дверима ліфту стрій солдатів. За солдатами стояв Атало Тай, жрець.
Почулися кроки, Та Ру озирнулась з іншого боку також наступали солдати у синьому.
Атало Тай вийшов до першої шеренги солдатів. За руку він вивів Ан Ен. Руки у дівчини були зв'язані за спиною, очі зав'язані, на шиї примотаний клейкою лентою предмет розміром з кулак, з кільцем до кільця прив'язана мотузка, яку тримав великий жрець Аргани.
Та Ру заціпеніла.
- Не треба кричати моя мила панно, - попередив великий жрець, - у солдатів закриті вуха, а якщо впаду я, то ваша підлегла помре. Ви ж знаєте, пан Старійшина галактичної Ради, що таке граната? - Атало Тай подивився на Гела.
Гел кивнув дивлячись у вічі третього правителя Аргани. Великий жрець переможно посміхався.
– Я не кричатиму? - мовила Та Ру, - зніміть з неї цей предмет, я зроблю усе що ви хочете.
Ан Ен намагалася триматися з гідністю як справжня фронокійка, хоча було дуже страшно, не знала що діяти, залишалося притиснутися до місцевого правителя й вбити його із собою. Але не могла наважитися вбити людину.
- Лікаря та механіка ми зачинили у їх кімнатах. Вони потрібні для розвитку нашої цивілізації. А от соціологиня не потрібна, хоч і шкода таку красуню. - Атало Тай торкнувся довгого рудого волосся Ан Ен. Ніби вона була лялькою.
- Що далі? - запитав Гел.
- До стіни, й руки за спину. Старійшино галактичної Ради, - посміхнувся великий жрець Аргани.
Гел і Та Ру підкорилися. Солдати, закували їм руки. Та Ру відчувала біль у плечах й гіркоту поразки. Головне повідомити на корабель про небезпеку. Та зараз не було можливості це зробити.
Аталло Тай смикнув за руки Гела наче перевіряючи чи добре його закували, провів рукою по волоссю. Мовив:
- Цих до архіву. А цю, - штовхнув Ан Ен у руки офіцера, - у карцер, гранату не знімайте, руки не розв'язуйте.
Офіцер підхопив шнурівку й обійняв фронокійку:
- Слухаюсь! - потягнув її за собою. Їй хотілося кричати. Ан Ен вирвалася з рук Арганського офіцера, шнурівка від кільця гранати нап'ялася, офіцер засміявся, - О ні, красуне, ще рано.
- Не чіпайте її інакше перемовин не буде, - мовив Гел.
- Ви, старійшино за себе б подумали, - хмикнув Атало тай й штовхнув його у бік архіву.
- Ви збожеволіли, - обурилася Та Ру, припиніть ці знущання!
- Якщо ви будете слухняні, - мовив великий жрець знущань не буде. Офіцере не ображати нашу гостю, зачиніть у камеру й не чіпайте до нових розпоряджень.
- Слухаюсь, - розчаровано відповів арганець.
Ан Ен відчула розпач, коли опинилася у кам'яному ящику де не могла навіть сісти, з її очей зняли пов'язку й зачинили металеві холодні двері. Здалося що вона вже ніколи не зможе вийти з підвалу.
Гела і Та Ру повернули до тієї ж кімнати-архіву, з якої вони щойно втекли. Солдат які усе ще спали після звукового удару винесли. Як і середнього брата правлячої родини.
Куго Віроко спав на дивані. Лікар, маленький і худенький підносив до ніздрів Великого батька якусь рідину з різким запахом і з розпачем і страхом дивився на великого жерця і на двох високих солдатів з автоматами, що стали біля дверей.
- Що ви з ним зробили? - з осудом лікар запитав у фронокійки, - коли він отямиться?
- За декілька хвилин, - відповіла Та Ру й відчула провину. Адже не можна шкодити людям, це було основне правило учителя, під час навчання акустичним і ментальним атакам.
- Це добре, - усміхнувся великий жрець, повідомив, - Зараз принесуть ваш засіб зв'язку, - Атало Тай сів у крісло закинув ногу на ногу і склав тонкі руки будиночком над коліном. 
Бранців солдати всадили у два інші крісла.
- Що ви від нас хочете? - Та Ру із зневагою подивилася на арганця.
- Ви зв'яжетесь з капітаном вашого корабля і скажете, щоб вони залишили корабель, відкрили до нього доступ моїм людям.
– Вашим людям? - здивувалася Та Ру, - навіщо вам наш корабель.
Гел криво усміхнувся, мовив: 
- Ви думаєте що за зразком чужого корабля можете побудувати космічний флот?
— Я розмовляю з пані, - ласкаво відповів великий жрець, - а ви краще помовчить, до вас дійде черга.
- Пащекуєте? - запитав Гелл, - Ви замислили неможливе за зразком цивільного корабля створити військові. Не вдасться, застрягнете на двигуні.
- Ви мені подобаєтеся. Не вдасться з цим, ви нам допоможете, - відповів Атало Тай, - адже і ви мій заручник, як ви казали за день, два прилетить військовий корабель. Це хороший зразок?
- Це дуже хороший зразок, адже це Джарек, - відповів Гел, - Навіщо вам космічний флот?
- Як ми зрозуміли Фронок знаходиться досить близько, ми мусимо захопити його, щоб фронокійці не напали на нас, - відповів жрець.
- Ми ніколи ні на кого не нападали, - здивувалася Та Ру.
- Ви маєте плани змінити наші священні правила й вчинити переворот, створити й на нашій планеті анархію, - впевнено мовив Алато Тай.
- Та що ви верзете! - Та Ру обурилася тому як легко цей арганець бреше. 
- Ви мене дістали, я усе почув, - і легким рухом розірвав ланцюжок, що зв'язував залізні браслети на його руках. Браслети кайданків перетворилися на пил.
Солдати сіли на підлогу наче були шматяними опудалами. Атало Тай хотів закричати, але не зміг.
- Кати, садисти й збоченці, - пробуркотів Гелл, - Агов ви, так пане лікарю, ідіть і звільніть з карцеру нашу дівчинку, зніміть з неї гранату розв'яжіть та приведіть сюди. Дуже обережно. Лікар вибіг за двері. Солдати у коридорі лежали наче мертві. Лікар як був загіпнотизований не розуміючи що робить приклав руки до замка, й двері карцера відчинилися, він торкнувся бранки й клейка стрічка розтанула, граната впала у руки лікаря, кійданки перетворилися у пил на її руках. Ніколи лікар не бачив такої дивини, а у цю мить сам робив неймовірні речі. Його руки світилися, він запам'ятав це відчуття всесилля на усе подальше життя. Гранату поклав під стіною, підхопив фронокійку яка трималася лише на впертості, закинув її руку собі на плече й повів до архіву. Ця добра справа настільки захопила лікаря, що він поклявся сам перед собою, що втече з палацу й лікуватиме людей за стінами.
Та Ру відчула що її руки вільні, плечі боліли якусь мить та усе минулося дуже швидко. 
Великий жрець не міг поворухнутися.
Лікар привів Ан Ен, Та Ру допомогла подрузі сісти, лікар налив склянку води. Ан Ен пожадливо випила.
Гел запалив цигарку з вогника на своїй долоні, мовив:
- Як у казці - один, набундючена наволоч, середнього розуму, другий виконавчий життєрадісний дурень, третій  садист розумник.
Атало Тай відчув, що знову може говорити, заволав:
- Та як ви можете зі мною так розмовляти?!
- Я ще й не так можу, - усміхнувся Гел, затягуючись димом, - ось що ми з вами зробимо панове. Фронокійці полетять додому. Я зв'яжуся з Радою, сюди прилетять наші кораблі. Вас замінять біороботи, вони поступово створять нормальні умови для життя. А вас вивезуть до однієї аграрної планети.
Та Ру з жахом дивилася на Гела, обурилася:
- Це вторгнення Геле!
- Це вони окупанти тут на цій планеті, - відповів Гел, - Ми лише звільнимо населення від ворожої влади. Подивився у вічі великому жерцю. Усміхнувся, – Воля понад усе кажете? Чия воля?
- Та йдіть ви пан Старійшина, - пригнічено відповів жрець налив собі горілки, - там за склом теж усі відключенні?
- У підвалі усі, - відповів Гелл. - Двері заблоковані.
– Я мушу дати сигнал на гору що усе добре інакше підвал затоплять. - погрожував Атало Тай
- Не брешіть, - з усмішкою заперечив Гел.
- Скотина, - лаявся Атало Тай, - не дарма тебе називають чорним драконом.
- А це не назва, - засміявся Гел і додав дивлячись йому в очі і змінюючи колір своїх очей на жовтий, - це вид.
Та Ру не могла змиритися, совість їй казала що усе справедливо але розум заперечував. Наче усе було не справедливим, вона мовила:
- Це неправильно, це наруга над людьми, не можна чинити з людьми дії проти їхньої волі. Й це насильницьке відправлення на невідому планету.
- Ти тут спілкувалася лише з керівництвом, не дивно що у тебе виникли такі думки. Але якби ти день провела там за стінами у тому місці, ти б погодилась зі мною, бо те що ці нелюди зробили з власним народом має каратися смертною карою а не лише виселенням, - відповів їй Гел.
- Але ми не знали нічого іншого, - великий жрець вирішив заховатися за милосердя фронокійки, - нас так виховали не пояснили що є зло, а що є добро, якби ви залишили нас і наших родичів самих, ми б вивели нашу планету на правильний шлях.
- Хвилину назад ви говорили що хочете захопити Фронок а тепер хочете вчитися у фронокійців керувати планетою, - сміявся Гел.
- Може дійсно ми змогли б самі допомогти нашим родичам, - додала Та Ру, - без вторгнення ваших військ і захоплення влади біороботами.
Особистий секретар Куго Віроко і довірений Великого жерця поспішно вийшов на зв'язок і доповів, що на орбіті зафіксували чужорідний космічний об'єкт штучного походження. Висить над містом. І запитав, як реагувати на вторгнення нового інопланетного корабля.
Великий жрець мовив до Гела.
- Я мушу відповісти.
- Накажіть нічого не робити, спостерігати, - відповів чорний дракон. Якщо скажете щось зайве, я вас вб'ю.
Та Ру дивилася на Гела вже з неприязню.
- На що ми чекаємо? - запитав Алато Тай.
- Ми чекаємо поки моя світлість зв'яжеться із моїм великим кораблем, - відповів Гел.