Частина п'ята

Коли Та Ру і Гел повернулися в загальну вітальню, їх чекали з нетерпінням троє фронокійців, а ще п'ятеро у кораблі. Вони закидали Та Ру питаннями, коли вона увійшла до кімнати. Гел сів з ногами на диван, загорнувся у теплу ковдру і спостерігав, за фронокійцями.
Та Ру стисло розповіла про розмову, та не згадала про те що Гел погрожував правителю Аргани. Не хотіла лякати своїх співвітчизників незнайомими їм термінами, такими як: зброя, війна, військовий і загроза.
До запропонованого частування вона не доторкнулася, побоюючись незвичної їжі а чай заварений із запашних трав їй сподобався і смаком і запахом, про що вона теж розповіла.
Безіменний приніс папірець з планами на наступний день. Ау Ер, Ан Ен і Іа Ру запропонували екскурсію науковим містечком біля палацу. Там була лікарня, лабораторія, науково-дослідний центр. Ан Ен хотіла потрапити у місто за огорожею, але їй запропонували подивитися фільми про історію Аргани. 
Та Ру і Гелу Віроко запропонував спуститися у сховища для вивчення збережених документів, записів, заборонених книг, у яких можна було прочитати справжню історію планети. 
- Хочуть розділити нас, - мовив Гел прочитавши листи.
- Навіщо їм це? - здивувалася Ан Ен.
- Мені здається їх цікавить ваш корабель, - відповів Гел.
- Ми з радістю поділимося з ними нашими технологіями мовив Ау Ер.
- Їх цікавить те чого у вас немає, - усміхнувся Гел.
- Але те що є у тебе, - додала Та Ру. Вона налила води з великої пляшки сіла біля Гела на канапу, - вони не повірили нам. Хіба може якби ти їм не погрожував.
- Якби я їм не погрожував ми б не сиділи у цій порівняно затишній кімнаті з кондиціонером, - відповів дракон.
- Ні вони не могли б такого зробити з інопланетними гостями, - це не правильно, - обурилася Іа Ру, - ти натякаєш що вони зачинили б нас у в'язниці.Ще скажи то нас би допитували як, як злочинців.
- Звідки тобі знайомі такі слова? - усміхнулася Та Ру.
- Коли ми почали дивитися місцеве телебачення я вирішила вивчити твій підручник про альтернативний розвиток цивілізацій, - відповіла соціолог.
- Додай до словника слово тортури, - порадив Гел, він підвівся підійшов до машини яка варила фірго, - хто хоче місцевий не дуже корисний напій?
Погодилися Ау Ер і Та Ру.
- Вони не дикуни, це цілком розвинута цивілізація, - сперечалася руда Ан Ен.
- Я погоджуюся з нашим драконом, тут надто багато військових, і невідомо хто у них ворог, - мовила Іа Ра.
- Власний народ, - відповіла Та Ру.

Наступного дня друзі побажали один одному гарного дня й розійшлися у супроводі людей у коричневому.
Та Ру і Гела Безіменний провів до архіву. Вів темними коридорам, як  і до цього. Одні сходи інші, уни, униз.
Безіменний, і справді не мав імені, він все чув, але не міг говорити – голосові зв'язки були прооперовані. Читати і писати ця людина теж не вміла, лише мову жестів якою спілкувалися виключно безіменні у палаці, тому ніяк і нічим цей чоловік не міг видати таємниці своїх хазяїв. Безіменний зі співчуттям дивився на прибульців. Він хотів їх попередити про небезпеку.
Знову спустилися сходами й прийшли до старого ліфту, безіменний запропонував зайти, натиснув важіль й ліфт поїхав униз, скрипів наче жалівся на хворі троси. Вийшли з ліфту у коридор з напівкруглою стелею, бетонні стіни пофарбовані у зелене й безкінечні залізні двері. Безіменний відчинив перші двері й запропонував інопланетянам зайти.
Кімната нагадувала старий занедбаний робочий кабінет, килин на дерев'яній підлозі декілька диванів, крісла робочий столик, фотошпалери із зображенням парку, й усі поверхні й стелажі й столи й навіть канапи закидані коробками з мікро фільмами теками з папером. 
Та Ру почала з перегляду хронік. Виявилося, що всі документи були на міжгалактичному, Гел перекладатав їх. Тут була інформація про саму Апірру, документи про евакуацію людей, згадка про те, що благословенний Правитель Тетанни якийсь Зерон, милосердно надав народу Апірри кораблі для евакуації і вказав планету, придатну для життя у безпечній зоні. 
Тару з подивом читала про події, які відбулися ще до народження її цивілізації. Про тих, хто був і її предками. Кожен пластиковий лист вона брала у руки немов коштовність. Кожна хроніка відтворена з кристалів здавалася казкою. Жахливо було усвідомлювати що правляча верхівка Аппіри рятувалася втечею, забувши про своїх співвітчизників, залишивши їх помирати. 
Гел як міг допомагав їй розібратися в тому, що говорилося в документах. Їй весь час здавалося що він знає про історію Аппіри набагато більше, ніж говориться у скупих документах і показано у фільмах.
Далі – інформація про те, як кораблі з біженцями прилітали на далеку чужу планету, яку назвали Аргана. Як кораблі Тетанни привозили все необхідне для колонізації, налагоджували видобуток металу, фермерство і торгівлю. Як у аппірцев-аргайців забрали кораблі. Арганці звичайно намагалися будувати космічні кораблі, але всі спроби стати на зоряне крило були невдалими – уряд Аргани припустив, що диверсії влаштовують таємні агенти Тетанни. 
Ще подальші півтори тисячі років, жителі Аргани працювали на Тетанну, у відповідь – їх забезпечували усім, чого на планеті не вистачало, але за умовами договору: жителі Аргани не повинні були знати нічого про інші планети. Правителі через засоби масової інформації з покоління за поколінням видаляли з пам'яті історію планети, змусили думати, що старанною працею вони розвивають власну планету рухаючись до прогресу і кращого існування, і що тільки тут є розумне білково-водне життя.
Ще далі, Та Ру знайшла інформацію про те, що п'ятсот років тому кораблі Тетанни перестали прилітати. І народ Аргани залишився сам по собі. Тут все було на мові Аргани і перекладу не потребувало. Гел теж дуже уважно заглибився у вивчення цього періоду історії Аргі.
Та Ру і Гел дізналися, що коли правляче сімейство Куго зрозуміло, що воно покинуто космічними покровителями і тепер вони стали єдиновладними керівниками на своїй планеті, воно почало зміцнювати свою позицію. Але жирування еліти, нестача медикаментів, палива – це швидко позначилось на кількості людей, його деградації.  
Почалися повстання. На планеті побудували десять міст і, п'ять з них вирішили, що вони можуть відокремиться від центральної влади. Повстання гасили ударами ядерних бомб. Залишилось тільки одне Місто, де була центральна влада та проживала еліта. Місто знову швидко розрослося, а простих людей почали клонувати, дізнавшись усі секрети молекули ДНК. У їжу простолюдинів, еліта почала додавали препарати, які суттєво скорочували життя людей до тридцяти років.
Династія Куго придумала релігію Волі. Вчення наголошувало, що людина вільна у виборі долі, але і доля вільна у виборі людини. Тільки гідні живуть довго, а не зміг жити довго – не гідний жити взагалі. Природний відбір став богом для Арганців. Віруючий знав, що якщо у нього щось не вийшло – значить він вклав недостатньо волі.
Та Ру встала з-за столу, потягнулася. Зробила кілька вправ. Гел відволікся від документів, замилувався нею. Вона немов танцювала. Кожен рух допомагав їй розслабитися та відновити кровообіг. Та Ру запропонувала розім'ятися і Гелу, обіцяючи навчити серії рухів, які заміняють гарне тренування. Гел відмовився. Запевнив її, що йому це не потрібно. 
Та Ру дозволила собі жартувати над ним, не образливо підбурюючи до роботи над собою. 
Вони вже день, чи навіть більше, просиділи у підвалі архіву, але допитливий розум фронокійки хотів ще більше інформації – вона знову і знову занурюваласяв у історію Аргани.
Безіменний приніс ще ящик з касетами. Поставив перед нею з поклоном, ніби натякаючи - ці мікрофільми і документи особливі – вона повинна переглянути позачергово.
Безіменний ще один апарат відтворення і знову відійшов в темну нішу, де до того був,  щоб нічого зайвого не бачити.
Навіть не відпочив, Та Ру, здивована, зосереджена і навіть ошелешена попередньою інформацією, вже з деяким побоюванням відкрила запропонований блок. 
У хроніках знятих вже на замовлення, професійно, відомим тоді на планеті режисером, показані були чорні кораблі і вибухи на Апіррі. 
Голос диктора кричав: «О боги! Боги! Вони знищили нашу планету!». А потім, кадри і коментар суду над Гелом. Звичайно ж, називалося ім'я, статус та звання. Потім – публічний розстріл, з оголошенням цілого ряду страхітливих злочинів проти людства та Всесвіту, і знищення Апірри. Свідки, що вижили після подій, усі розповідали, що чорні кораблі калтокійців цинічно та жорстоко знищували спочатку кораблі з біженцями, а потім і саму планету Апірру. 
Та Ру подивилася на Гіла з жахом і нерозумінням,  Здавалося, вона забула як дихати.  Гел, сидів на столі і чесно перекладав слова диктора. 
- Це твій предок? - запитала вона зовсім тихо, не вірячи собі і своїм припущенням.
- Ні це я, - відповів Гел, дивлячись їй в очі. 
Вона мовчки розглядала його обличчя наче вперше побачила. Маса почуттів і думок пробігли у голові і відбилися у погляді. Багато про що і відразу хотіла запитати але опанувала себе. 
- Ти насправді причетний до знищення нашої прапланети? - запитала вона.
- Ні, - відповів він, - мої кораблі прибули рятувати твоїх предків а не нищити. Обвинувачення сфабриковане.