Розділ 12

Малакор зціпив зуби, його обличчя перекосило від люті й страху. Зрозумівши, що його тіньова армія тане під променями моєї магії, він підняв свій посох високо вгору.

​— Думаєш, якщо ти отримала роги й нове тіло, то зможеш здолати мене?! — закричав він, виплівуючи слова, наче отруту. — Я збирав цю темряву тисячу років!

​З його посоху вирвався гігантський чорний смерч, який закрив собою пів неба. Усі залишки тіней злилися в одну величезну, потворну п'ятиголову гідру з чистої пітьми, яка з оглушливим ревом кинулася прямо на нас.

​— Брати, тримайтеся разом! — скомандував Вчитель Оріон, розриваючи залишки темних ланцюгів своєю золотою аурою.

​Люк, який щойно підвівся на ноги завдяки моєму зціленню, міцно перехопив свій меч. Кейлеб і Ваєт виставили вперед руки, створюючи спільний захисний бар'єр навколо нашої родини, а Блейк у подобі великого Білого Тигра став праворуч від мене, грізно випустивши кігті й готуючись до останнього стрибка.

​Я подивилася на них — на мою справжню, шалену й таку кохану родину. В мені більше не було страху. Лише безмежна сила Первозданного Дракона, яка вимагала справедливості.

​— Мені... не потрібен... вітер, щоб... знищити тебе, — тихо, але чітко промовила я.

​Я заплющила очі й зробила глибокий вдих. Сила бика-Титана дала моєму новому тілу непохитну стійкість. Магія Вогняної Саламандри запалила в моєму серці праведний гнів. Потік вітру Скелі Потоків підняв моє суничне волосся вгору, а Ядро Дев'ятиглавого Пітона дало мені абсолютний контроль над простором.

​«Форма Дракона!» — подумки наказала я своїй крові.

​Простір навколо розірвався сліпучим золотим вибухом. Моє людське тіло дівчинки миттєво розчинилося в магічному світлі, і замість нього в небо злетів величний Золотий Дракон! Моє нове тіло виблискувало непробивною золотою бронею, могутні лапи з гострими кігтями розсікали повітря, а два палаючих роги на голові світилися, як ранкові зорі. Я була вільною, могутньою і могла змінювати цю форму на людську за власним бажанням.

​Я розкрила пащу і випустила в бік Малакора справжнє Драконяче Дихання — колосальний потік чистого, золотаво-білого полум'я, змішаного з енергією Небесної Кари.

​БА-А-А-А-А-А-М!!!

​Золотий вогонь зіткнувся з тіньовою гідрою Малакора. Пітьма протрималася лише секунду — під дією драконячого світла вона почала з шипінням випаровуватися, перетворюючись на звичайний сірий попіл. Промені мого полум'я пробили темний смерч ворога і вдарили точно в його посох.

​Трісь!

​Череп на верхівці посоха розлетівся на дрібні уламки. Малакор дико закричав, коли його власна темна магія, позбавлена контролю, вибухнула прямо в його руках, відкидаючи його далеко за межі захисного бар'єра нашої гори. Він зник у глибокій ущелині, залишаючи по собі лише хмаринку розвіяного диму. Ворог був повністю розбитий.

​Небо миттєво очистилося. Лагідні сонячні промені знову залили подвір’я секти Ефіру. Птахи весело заспівали в деревах, наче нічого й не було.

​Я плавно спустилася на траву і знову змінила подобу, перетворившись на дівчинку в біло-золотій сукні з красивими суничними пасмами й палаючими рожками.

​— Ура-а-а-а-а! — першим порушив тишу Люк, кидаючись до мене і згрібаючи в обійми. — Ми перемогли! Моя сестричка — найкрутіший дракон у світі!

​Великий Білий Тигр Блейк радісно ткнувся мені в плече своїм мокрим носом, а потім перетворився на хлопця і весело засміявся. Ваєт підійшов, гордо витираючи золотий перстень:

— Ну що, Белла, тепер, коли ти можеш бути людиною, я викуплю для тебе найкраще вбрання в усій імперії!

Кейлеб дістав чисту шовкову хусточку і лагідно витер мені щічку від залишків пилу:

— Тепер твоя база культивації ідеальна. Але руки перед обідом все одно треба мити.

​Вчитель Оріон підійшов до нас, тримаючи в руках ту саму старовинну книгу в шкіряній палітурці. Його очі світилися мудрістю та гордістю за своїх учнів.

​— Ну що ж, Белла, Люку, Кейлебе, Ваєте, Блейку... Ви пройшли це випробування на відмінно, — посміхнувся майстер Оріон. — Ви дізналися, що справжня магія — це не просто сила монстрів, а ваша єдність та турбота один про одного.

​Вчитель відкрив останню, чисту сторінку книги. Він змахнув пальцем, і на папері золотими літерами почали самі собою виводитися слова:

​«Так завершився перший етап великої пригоди секти Ефіру та Істинного Дракона Белли Монро. Ворог переможений, роги відрощені, форми підкорені. Цей момент назавжди закарбовано в нашому чарівному літописі...»

​Я посміхнулася, обійняла своїх чотирьох неймовірних братів і подумала, що попереду на нашу дружню компанію чекає ще дуже багато дивовижних сторінок!

​Кінець...