Розділ 7

​— Отже, Сльоза Вогняної Саламандри, — Люк почухав потилицю, заглядаючи в обпалені краї книги Вчителя. — Книга пише: «Щоб маленькі горбочки перетворилися на справжні, міцні драконячі роги, їх потрібно загартувати екстремальним підземним вогнем. Сльоза Саламандри — це концентрована магматична есенція, яку ці монстри виділяють, коли дуже... гніваються».

​— Гніваються? — перепитав Блейк, розминаючи кулаки. — Тобто нам треба піти в підземні печери, знайти ящірку розміром із будинок і довести її до істерики? Мені це подобається!

​«Вам усе подобається, де можна щось зламати!» — подумала я, гордо кружляючи в повітрі над головами братів. Після успішного польоту на Скелі Падаючих Потоків я більше не повзала, як черв'як. Я витончено звивалася в повітряних потоках, відчуваючи, як магія слухається кожного руху мого хвоста. Мої два горбочки на голові вже стали твердими, як камінці, але до справжніх величних рогів їм ще бракувало сили.

​— Печери під нашою горою належать до забороненої зони, — холодно зауважив Кейлеб, натягуючи на обличчя захисну шовкову маску від пилу. — Там температура така, що Ваєтові золоті персні розплавляться за дві хвилини. І там неймовірно брудно. Повсюду сажа й попіл.

​— За мої персні не хвилюйся, вони з вогнетривкого сплаву, — відмахнувся Ваєт. — Головне — добути цю сльозу до того, як Вчитель вийде із затворництва. Його шкарпетковий таймер цокає. Рушаймо!

​Вхід до підземних печер зустрів нас палючим диханням землі. Чим глибше ми спускалися, тим червонішими ставали стіни. Навколо вирувала справжня підземна лава, яка бурлила в глибоких розщелинах.

​Я летіла поруч із Люком, тримаючись ближче до його прохолодної магічної аури. Навіть моя драконяча луска відчувала цей неймовірний жар.

​Нарешті ми вийшли до величезного підземного гроту. У самому центрі, прямо в озері киплячої магми, ніжилася Вогняна Саламандра. Це була гігантська чотирилапа рептилія, покрита палаючими рубіновими наростами. Вона ліниво пускала бульбашки з лави й виглядала максимально розслабленою, наче в елітному спа-салоні.

​— Вона занадто спокійна, — прошепотів Люк. — Ніяких сліз. Вона зараз засне від задоволення. Блейку, твій вихід! Зроби так, щоб вона заплакала від люті!

​Блейк не змусив себе чекати. Навколо нього спалахнуло сліпуче сріблясте світло, і на кам'яний виступ з гучним риком вискочив гігантський Білий Тигр. Його потужне хутро миттєво покрилося захисним шаром магічного льоду, щоб не згоріти від жару.

​Блейк-тигр здибив шерсть, випустив величезні кігті й щосили загарчав на весь грот, викликаючи саламандру на бій.

​Монстр в озері лави ліниво розплющив одне око. Побачивши білого пухнастика, який заважав їй відпочивати, саламандра обурено пирхнула вогнем. Вона вилізла з магми, розправила свій потужний палаючий хвіст і кинулася на Блейка!

​Битва спалахнула миттєво. Вогняна Саламандра плювалася згустками чистого підземного полум'я, перетворюючи каміння на рідке скло. Але Блейк виявився неймовірно спритним: він високо підстрибував, ухиляючись від вогняних потоків, і бів своїми магічними крижаними лапами прямо по рубіновій лусці монстра. Кожен удар тигра викликав хмари пари та змушував саламандру лютувати все дужче.

​— Вона злиться! Сильніше злиться! — кричав Ваєт, тримаючи в руках спеціальну кришталеву посудину. — Але сліз досі немає!

​Саламандра раптово розвернулася і збила Блейка-тигра своїм важким вогняним хвостом. Блейк відлетів у бік, важко приземлившись на лапи. Монстр тріумфально заревів, готуючись спопелити його останнім ударом.

​«Ні! Не чіпай мого брата!» — всередині мене спалахнув справжній драконячий гнів.

​Я на повній швидкості полетіла вперед, використовуючи свій повітряний гвинт. Спіймавши гарячий потік повітря, я злетіла прямо до голови розлюченого монстра. Мої маленькі горбочки на голові запульсували диким рубіновим світлом. Я напружила всю свою магію і... щосили штрикнула саламандру хвостом прямо в її великий ніжний ніс!

​— Ш-ш-ш-а-а-а! — тоненько, але грізно вигукнула я.

​Саламандра від несподіванки зупинилася. Її очі округлилися. Маленька зелена змійка щойно дала їй щигля по носі! Біль від удару і неймовірна образа на таку зухвалість злилися в одне ціле. Велике око монстра почервоніло, затремтіло, і з нього викотилася гігантська, палаюча яскраво-червоним вогнем сльоза.

​— Є! Сльоза! — закричав Люк.

​Кейлеб з блискавичною швидкістю вискочив уперед, використовуючи свої антисептичні закляття, і на льоту спіймав вогняну краплю прямо в посудину Ваєта.

​— Забираємося! Блейку, назад! — скомандував Ваєт.

​Блейк-тигр підхопив мене зубами за середину тулуба, закинув на спину, і брати щосили кинулися до виходу з печери, залишаючи позаду ревучу від образи та болю в носі Вогняну Саламандру.

​За півгодини ми вже сиділи у безпечній прохолодній частині лісу. Кейлеб обережно дістав посудину. Вогняна есенція всередині палала, як маленьке сонце.

​— Белло, підповзи, — серйозно сказав другого брат. — Це буде боляче, але це загартує твою основу.

​Я підлетіла ближче. Люк обережно капнув по одній краплі Сльози прямо на мої два горбочки на голові.

​Спалах!

​Мене пронизав неймовірний жар. Здавалося, що моя голова зараз вибухне. Я заплющила очі й міцно вчепилася хвостом у руку Люка. Золотаво-зелена луска на моєму тілі раптом почала тріскатися, а з-під неї проростала нова, міцна, королівська золота броня.

​А на голові... з гучним магічним тріском прорізалися два витончених, гострих, палаючих золотим вогнем драконячих роги! Вони виблискували, як найдорожчі корони світу.

​Я відкрила очі, які тепер світилися чистим золотом, і впевненим, сильним голосом вимовила:

— Я... маю... роги! Справжній... Дракон!

​Брати вибухнули такими шаленими аплодисментами, що птахи знову розлетілися. Люк плакав від щастя, Ваєт уже вираховував, скільки коштує золото на моїх нових рогах, а Блейк весело кружляв мене в повітрі.