Розділ 4

Золотий дощ із векселів та магічних каменів, які Ваєт так щедро жбурнув у бік переслідувачів, на жаль, не спрацював. Замість того, щоб кинутися збирати багатства, старійшина Лазурної секти лише сильніше почервонів від люті. Наступивши своїм важким чоботом прямо на золотий злиток, він закричав так, що аж луна пішла горами:

​— Ви гадаєте, що честь і священного звіра нашої секти можна купити за ваші смердючі гроші?! Нахабні вискочки з секти Ефіру! Нам не потрібне ваше золото, ми вимагаємо вашої крові!

​Юрба культиваторів позаду нього грізно загриміла мечами. Золото Ваєта їх тільки розлютило — вони сприйняли це як чисту образу.

​— Ой-ой... Здається, план «Багатий тато» провалився, — прошепотів Люк, задкуючи назад і міцно притримуючи кишеню, де заховалася я.

​«О небеса, вони справді злі! Забираймося звідси, поки з нас не зробили шашлик замість бика!» — подумки заверещала я, сильніше обмотуючи свій маленький хвіст навколо Люкового пояса.

​— Вони не візьмуть гроші, — холодно констатував Кейлеб, дістаючи з-за пазухи кілька бойових талісманів. — Їхня гордість дорожча за золоті копальні Ваєта. Блейку, Люку — відступаємо за багряний ліс! Я виграю нам три хвилини.

​Блейк, який щойно повернув собі людську подобу і важко дихав після епічної битви з биком, підхопив Ваєта під руку, бо той усе ще намагався підняти з землі свої викинуті гроші:

— Та як вони сміють?! Це ж були векселі вищого рангу! — обурювався третій брат.

— Ваєте, життя дорожче, біжимо! — крикнув Блейк.

​Головний старійшина Лазурної секти змахнув руками, і в повітрі над нами розгорнулася величезна бойова формація з тисячі вогняних мечів. Вони зі свистом полетіли прямо на нас, готові спопелити все на своєму шляху.

​Кейлеб вискочив уперед. Його білосніжні шати розвівалися на вітрі. Зробивши швидкий жест пальцями, він активував захисне закляття: «Абсолютний Стерильний Бар'єр». Прозора крижана стіна виросла перед нами, і вогняні мечі із гуркотом врізалися в неї, вибухаючи мільйонами іскор.

​— Швидше! Бар'єр довго не витримає, їх занадто багато! — крикнув Кейлеб, і на його зазвичай спокійному обличчі виступив піт.

​Люк, не гаючи ні секунди, активував талісман швидкості. Наші ноги наче відірвалися від землі, і ми кулею помчали вглиб густого багряного лісу. Позаду нас лунали вибухи, крики розлючених сусідів та гуркіт магії, яка руйнувала дерева. Вони гналися за нами по п'ятах, і жодні гроші світу не могли їх зупинити.

​Тільки завдяки тому, що Блейк вчасно заплутав наші сліди за допомогою своєї тигрячої магії приховування, а Кейлеб засипав стежку отруйним пилком для втрати орієнтації, нам вдалося відірватися.

​Ми важко дихали, сидячи на далекій галявині біля підніжжя нашої рідної гори. Переслідування нарешті припинилося. Ваєт обтрушував свої дорогі шовки, Кейлеб брезгливо витирав руки від лісового бруду, а Люк обережно дістав мене з кишені й поклав на м'яку траву.

​— Хух... Це було близько, — прохрипів Люк. — Лазурна секта тепер оголосить нам війну. Вони точно прийдуть до Вчителя, коли він вийде із затворництва.

— До того часу Белла вже має літати і говорити, — серйозно сказав Блейк. — Подивіться на мішок Ваєта, бик усе ще там?

​Ваєт гордо поплескав по своєму магічному мішку:

— Професійне пограбування грошима не зіпсуєш. Бик у нас. Вони не взяли золото, тож тепер ця яловичина дістається нам абсолютно безкоштовно!

​Брати розпалили магічне багаття, витягли бика й почали варити той самий чарівний, густий бульйон. Коли переді мною поставили піалу з ароматною їжею, я нарешті змогла розслабитися. Один ковток — і палюче тепло розлилося моїм тілом. Луска спалахнула золотом, я виросла вдвічі, а на голові з'явилися ті самі два горбочки для майбутніх рогів.

​Я відкрила ротика і чітко вимовила:

— М'я-а-а-со... Мій... трофей!

​Брати радісно заплескали в долоні. Але Люк уже знову відкривав книгу Вчителя:

— Перший етап пройдено, роги закладено! Наступний крок — політ. І для цього нам потрібні потоки вітру та... нові пригоди.