Розділ 2

​— Отже, план такий, — Люк урочисто ляснув долонею по столу, від чого я ледь не підскочила на своїй м'якій шовковій подушці. — Наша місія — врятувати секту від учительських шкарпеток. Для цього Белла має терміново вирости.

​Брати сиділи навколо мене в повній бойовій готовності. Блейк усе ще тримав у руках відро з молоком, яке він щойно потайки надоїв у розлюченого небесного бика.

​— Вона випила ковток, і її духовна енергія трохи піднялася, але цього замало, — почухав потилицю Блейк. — Змія все одно зелена й без лап.

​— Звісно, замало, — подав голос Кейлеб, який заходився протирати стіл антисептичним закляттям після кожного руху Люка. — Вона — Первозданний Істинний Дракон. Їй потрібна колосальна кількість життєвої сили. Звичайне молоко тут не допоможе. Їй потрібно їсти монстрів вищого рангу, бажано з царства священних звірів.

​«М'ясо? Мені? Звісно! Я ж дракон, а не вегетаріанський хробак!» — я схвально закрутила хвостиком і шурхнула лускою. Думка про соковитий шашлик із якогось магічного фазана змусила моє крихітне серце битися частіше.

​— Але де взяти точні вказівки? Чи є якась система? — запитав Ваєт, крутячи на пальці золотий перстень. — Я можу купити цілу гору монстрів, але раптом у неї від неїхньої магії буде нетравлення шлунку?

​— Зачекайте! — раптом вигукнув Люк, широко розплющивши очі. — Я згадав! Учитель перед тим, як піти в затворництво, щось бурмотів про інструкцію. Він сказав, що справжнє «Керівництво з вирощування драконів» лежить у його кімнаті... у третьому черевику ліворуч!

​Брати одностайно здригнулися. Навіть стійкий Кейлеб зблід.

— Хто піде туди? — тихо запитав Блейк. — Бог знає, коли майстер Оріон востаннє мив ноги. Цей запах... це самогубство.

​— Ваєте, ти в нас найбагатший, найми духів-слуг, — запропонував Люк.

— Жоден мій дух не погодиться лізти в черевик учителя навіть за мільйон магічних каменів, — відрізав Ваєт.

​Зрештою, витягнувши найкоротшу соломинку, Люк, затиснувши ніс пальцями й молячись усім богам культивації, поплентався до покоїв учителя. Повернувся він за десять хвилин — зелений, із сльозами на очах, але з перемогою. У руках він тримав старовинну, обірвану книгу в шкіряній палітурці.

​— Я зробив це... — прохрипів Люк, падаючи на стілець. — Але здається, учитель колись намочив палець язиком і гортав її... Короче, він косвенно лизнув свій черевик. Ця книга — зброя масового ураження.

​Кейлеб швиденько обробив книгу очищаючим вогнем, і брати схилилися над сторінками. Я теж підповзла ближче, заглядаючи в текст своїми маленькими зміїними очима.

​«Шлях розвитку Первозданного Істинного Дракона, — читав Люк вголос. — Етап перший: Регресія. Детёныш народжується духовним змієм без кінцівок. Щоб запустити трансформацію, йому потрібно поглинути плоть священних звірів. Етап другий: Дракон має навчитися літати. Етап третій: Накопичення життєвої сили для проявлення свідомості та мови. Етап четвертий: Прорізування драконячих рогів. Тільки після повного формування рогів дракон може проковтнути ядро Дев'ятиглавого Пітона, пережити Небесну Кару й нарешті змінити форму — перетворитися на людину та вільно змінювати подобу між дівчиною та величним драконом».

​— Ого... — протягнув Блейк. — Тут роботи на цілий рік, а у нас максимум шість місяців!

— Значить, діємо негайно, — скомандував Ваєт. — Потрібно знайти першого монстра рівня священного звіря. Де найближчий?

​Брати перезирнулися, і на їхніх обличчях з'явилися дуже підступні посмішки.

— Ну... — протягнув Люк. — У сусідній Лазурній секті є охоронний звір — Титан. Величезний магічний бик піку священного рангу. Кажуть, він дуже лютий, пожер багато людей, тож якщо ми його... е-е... експропріюємо на суп для Белли, то зробимо світу послугу.

​— Чудова ідея, — підтримав Ваєт. — А якщо ті старі христорадинці з Лазурної секти будуть незадоволені, я просто кину їм мішок золота. Ну, або ми натравимо на них Блейка.

​«О так! М'ясо священного Титана!» — я вже майже відчувала, як моя майбутня драконяча магія прокидається від однієї лише згадки про таке поживне меню. Якщо для того, щоб відростити лапи, крила та навчитися говорити, мені треба обідати охоронними звірами сусідніх сект — що ж, тримайтеся, сусіди!

​— Тоді збираємося, — рішуче сказав Люк, обережно піднімаючи мене й ховаючи в широку кишеню своїх шат. — Сьогодні вночі секта Ефіру йде на полювання. Наша змійка хоче їсти!