5.2

Зазирнувши до шафи, я збагнула, що в мене проблеми. Або ж проблем нема, але я про це не в курсі: весь одяг був з тоненьких тканин. Навіть той, що був оздоблений хутром. Хоча, придивившись, зрозуміла, що це не хутро, а лиш його чудова імітація. Плюсик альвам! От тільки чи зігріють мене ті благенькі тканини? Може, місцеве населення холодостійке, на відміну від однієї потраплянки. Або ж користується магією.

В будь-якому разі, треба було одягати хоч щось, й вибір впав на якусь подобу приталеного пальта ніжно-блакитного кольору зі сріблястим гаптуванням, й з хутром трохи більш насиченого кольору. До нього додавались обтислі штани з тієї ж тканини, біла сорочка й чорні ботфорти. Що ж, сподіваюсь я в цьому не перетворюсь на бурульку.

Не встигла вийти до передпокою, як у двері постукали й, після мого дозволу, увійшла мила дівчина-альвійка – одна з тих двох, що приносили мені обід – й запропонувала привести до ладу мою зачіску. Ну, після «бурхливої» розмови з Аларіелом вона дійсно була дещо скуйовдженою. Разом з дівчиною увійшов дуже серйозний альв: судячи з поведінки – начальник замкової охорони. Він ретельно перевірив все приладдя, що принесла з собою альвійка й попросив мене прикликати свого драйохта. Мене що: навіть зачісувати будуть під охороною?! Треба терміново відкопувати всі свої спогади, щоб хоч якось вміти захищатись.

– Теал! – довелось таки кликати, бо головний охоронець не спішив виходити.

Моє лускато-пернате диво миттю пролетіло крізь вікно й втупилось своїм фіолетовим оком, очікуючи чогось серйозного. Та, коли збагнув, що все, що йому доведеться споглядати – це розчісування й плетіння мого волосся, видав таке сутужне «крааа», що мені його аж шкода стало. Я б теж віддала перевагу просто зав’язати хвоста, але я не вдома.

– Як тебе звуть? – звернулась до дівчини, коли начальник охорони, задовольнившись присутністю мого персонального магічного помічника, пішов.

– Міреліс, ельдо Аліен, – усміхнувшись мені у дзеркало, взялась за моє «гніздо» альвійка.

– А ким ти тут працюєш?

– Вашою помічницею, – ошелешила вона. Як це мене забули сповістити про таку «дрібницю»?

– А живеш де? – треба ж було хоч про щось поговорити.

– В Ґлаонна-ан-Еаррах, – і це щось було надто абстрактне – знати б про що вона.

– Вибач, але ти, мабуть, вже чула, що з пам’яттю в мене серйозні проблеми, тому, ці назви мені ні про що не говорять, – вирішила все ж нагадати про це.

– Так, ельдо Аліен, – дівчина аж надто сумно зітхнула. – Це жахливо, що ви нічого не пам’ятаєте – навіть кано Аларіела. Адже про ваше кохання в нас й пісню склали.

Я ледь слиною не похлинулась: що вони склали?! Ні, ну, я читала, що ельфи… тьфу ти!.. альви полюбляли цей вид творчості, але, щоб аж настільки?! Я ще в легенди не потрапляла. Мало мені взагалі потрапляння!

– А у вас – це де? – уточнила, прокашлявшись.

– В джерельному лісі, – радісно заусміхалась альвійка. – Ви обов’язково маєте там побувати. Наші співочі джерела знамениті на весь Альвхейм!

Тепер зрозуміло, звідки в них така тяга до піснеспівів. Аура в лісу така. Але побачити його буде цікаво.

– Так багато джерел? – дивилась на усміхнене обличчя дівчини крізь дзеркало й бачила, як щасливо вона щебече про свій дім.

– Дуже багато! Вони так ніжно й мелодійно дзюркотять, що здається, ніби співає сам ліс. Але цей спів дуже ненав’язливий.

– А взимку?

– Джерела не замерзають.

Вмовили: напросюсь, щоб і туди зводили. Все ж світ цікавий, треба зазначити. Наш і поряд не стояв. Якби не туга за батьками й сестрою – навіть і не згадувала б. Але краще не згадувати, бо розкисну, а тут проблеми явно складніші, аніж вдало перебігти дорогу на зелений по зебрі й не потрапити під колеса якогось лихача. В цьому світі переїхати можуть будь-де.

– Дякую, Міреліс! – замилувалась я витвором мистецтва на моїй голові.

Якби не колір волосся, то, мабуть, зійшла б за альвійку навіть зі звичайними вухами. Але, як я зрозуміла, вони тут расизмом не страждають.

– Завжди до ваших послуг, ельдо Аліен! – задоволена своєю роботою, усміхнулась мені дівчина й випурхнула за двері.

– Навіть я вже втомився від її співу, – похмуро проскрипів Теал.

Що значить – пташиний слух! Тільки після його зауваження до мене дійшло, що дівчина розмовляла дуже співочим голосом: здавалось, ще мить – й дійсно заспіває. Вони всі такі у своєму джерельному лісі?

– Скажи краще – сидіти набридло, – скептично хмикнула, повертаючись до нього.

– Двадцять п’ять років…

– …нелітуна! – продовжила за нього. – Я пам’ятаю.

– Чого?! – витріщився він на мене одним оком.

– Забудь! – махнула рукою. – Лети вже спокійно.

– Я-то полечу, – пирхнув він їдуче, – а ти вже потурбуйся про свою голову, а то я ще не налітався.

– Уявляєш! – вперла руки в боки. – Я теж ще політати хочу!

– Я так і знав! – простогнав ворон, зрозумівши натяк, й втік крізь вікно, поки його не осідлали. Лише велетенська тінь майнула за мить й зникла десь у височіні.

Спустившись за мною в хол, охорона дбайливо передала мене фактично з рук в руки Аларіелу, що чекав внизу:

– Ти чарівна, мо ґра, – спіймавши за руку, обдав він сяйвом своїх очей й приклав мою долоню до губ. – Не уявляєш, наскільки легко мені стало дихати після твого повернення.

Як же мені хотілось, аби ці слова не були просто видатною акторською грою. Свідком однієї я вже була. Ну, а пісня про велике кохання – могла бути лиш вигадкою тих, хто не бачив те кохання зсередини. Спочатку я хочу переконатись в цьому особисто.

– Чим будемо їхати? – все це було приємно, але якось ніяково, особливо, враховуючи наявність глядачів.

– На твій вибір, мо ґра, – не відпускаючи моєї руки, повів він мене на подвір’я.

Поки спускалась сходами, помітила високо в небі двох драконів: білого й блакитного. Схоже, Теал втілював моє прохання розвідати про моє забуте минуле. Не встигла стати на сніг, як Аларіел здійняв вільну руку й з неї заструменів потік золотисто-синьої енергії. Розчахнувшись навпіл, потік впав на дві сніжні кучугури обабіч подвір’я, й вони заворушились, поступово збільшуючись в розмірах, поки з однієї не постав велетенський ведмідь, а з іншої – олень з шикарними крислатими рогами. Обидва білосніжні й обидва аж рясніли іскрами, котрими на них вигравали сонячні промені.