Пружинка

Приготування до ритуалу призову коханого майже завершено. Всі інгредієнти на місці. Предмети чітко розставлені по схемі в книзі заклинань. Залишилося тільки намалювати схему подану нижче, та нашептати незрозумілого тексту.

І буде все в ажурні. Я його побачу у водяній гладі нашого басейну. Чому басейну, а не миски чи таза як пропонувалося в книзі?

А біс його знає. Можливо побачу в повний зріст свого нареченого долею.

А що як він опудало пришелепкувате? Чи страшко, яких пошукати, але зарозумілий страх який. А може принц на кобилі-доходязі, чи сам ще та шкапа?

Та що я все про погане. Нормальним має бути мій суджений. Звичайний хлопець – дві ноги, дві руки, голова і тулуб.

Я ж нормальна дівчина? Ну, це вже питання так питання, без чашки гарячого шоколаду та тістечок не розібратись. Відьмочка вередлива ще та. І зеленоока та руда, як треба, аж вогонь палахкотить, що у волоссі, що у всіх моїх вчинках.

От і зараз. Поцупила мамину книгу заклинань, хоча вона строго-настрого заборонила і пальцем її чіпати. Так і сказала.

- Не чіпай Уля, а то як гепне, сама не рада будеш.

Та хто ту маму слухати буде, як подруги всі вуха продзижчали, що вже своїх суджених бачили. Я одна залишилася у незнанні. Хоча і мало вірила у такі дурощі, але спробувати хотілося, жах як свербіло.

Тим більше скоро поїду в академію на навчання. А там потрібно буде старанно вчитися чаклунському ремеслу, якщо хочу щось добитися у майбутньому своєму світлому. Одним словом не подуркуєш.

Так, дошкрябала малюнок. А що, так непогано вийшло. Навіть на дракошу якогось схоже. А я точно правильне закляття обрала?

Правильне.

Он вже місяць світить так як треба. Протарахкотіла нісенітницю написану і у воду блим.

А там... нічого. Тільки місяць самотньо світить, ну і моя цікава моська заглядує. Та що ж мені так не щастить?

Дрібний ритуал і той не так як треба йде. Подруги говорили, що нічого легшого немає. Правда я б так не сказала, он скільки приготувань потрібно було зробити.

Доки я думала, як буду всю цю котовасію прибирати, по воді пішли брижі. Ооо, щось коїться. Далі у повітря поступово почали підійматися краплі води та пішли по колу, доки не утворилася подоба великої вертикальної пружини.

А все точно так мало бути? Щось явно пішло не за планом.

Кинулася бігом до книги. Потрібно деактивувати все, доки знову повного безладу неначудила. Сили маю багацько, тільки щось не в те русло вона йде.

Знайшла. Почала читати. Дивлюся на водяну пружину.

А всередині хтось блимає очиськами величезними на мене, із зіницями подовженими. Намить замовкла, розглядаючи чудо у воді.

Нічого так улов у мене тут. Кремезний, широкоплечий брюнетик скуйовжений. Точно з ліжка щойно піднятий. Та і відсутність майже всього одягу про це свідчить. Добре хоч не голий. А він гарнюня. Замилувалася.

Він посміхнувся якось хитренько, підморгнув. Він що мене бачить? Непорядок.

- Отут то ти і спіймалася, моя дівчинка, - пророкотав спокусливим грудним голосом.

Я рота розкрила від здивування, це ж мало бути просто зображення. А він вже руки до мене простягати починає. Запанікували. Повернулася до книги, треба завершувати своє чаклунство.

- ... вертайся туди звідки прийшов, - завершила деактивацію.

І конструкція почала розпадатися. А хлопець на мене блимнув нерозуміюче. Зробив швидко паси рукою, посилаючи на мене маленьку золотисту хвостату пташку.

- Я тебе знайду, пташко моя вогняна, - пообіцяв посміхаючись на останок, перед тим як зникнути безслідно.

Я провсяк випадок ще й у басейн залізла перевірити, чи не загубився там красень. Так як була у сукні так і плюхнулася. Де там. Пусто. Одна вода.

Що ж потрібно ще сліди свого злочину прибрати. Інакше мама запримітити може, о тоді то непереливки мені буде. Тиждень буду на кухні сама гарувати.