Глава 12. Третій замок

— Він сказав тобі, де його вб’ють.

Дан Орич ще стояв на колінах.

Северин тримав його за зв’язані руки.

Гейн дивився на нього так, ніби дуже хотів поставити десять питань одночасно й ненавидів себе за те, що не знає, з якого почати.

Я вибрала найпростішу версію.

— Як?

Дан підняв голову.

— Третій водяний замок — частина старої системи утримання.

— Це ми вже зрозуміли.

— Ні. Ви думаєте, що це аварійний затвор.

— А він не аварійний?

— Уже давно так називається.

— Дан.

— Ним гасили Чорного.

Гейн насупився.

— Водою?

— Так.

— Крес такого розміру.

— Я бачив.

— Одним каналом його не заллє.

Дан подивився на нього.

— Каналом — ні.

Пауза.

— Камерою.

Я згадала величезну залу під палацом.

Низьке місце біля дальньої стіни.

Кам’яні жолоби, яких раніше не помітила.

— Його камера може затоплюватися?

— Нижня частина.

— Наскільки?

— Коли система була справна — до грудей.

— Крес може тримати голову вище.

Дан мовчав.

Я зрозуміла сама.

— Ланцюги.

— Так.

Гейн вилаявся.

Северин запитав:

— Чому Рада зараз відкриває систему, яка може його втопити?

— Бо не знає, для чого її будували.

— Край знає.

— Частину.

— Звідки ви це знаєте?

Дан усміхнувся без веселощів.

— Я десять років слухаю, як він шукає спосіб перенести Чорного з дракона в людину.

Ніхто не сказав нічого.

— Десять? — перепитала я.

— Приблизно.

— Чому?

— Бо Крес старий.

— Це не відповідь.

— Для Края — відповідь.

— Ще.

Дан сів зручніше, наскільки дозволяли зв’язані руки.

— Місто залежить від одного живого джерела. Джерело не розмножується в підвалі, не підписує угод і час від часу перестає робити те, що від нього хочуть.

— Ви говорите про Креса.

— Я говорю так, як говорить Край.

— А ви?

Дан подивився мені в очі.

— Я думаю, що сто дев’яносто один рік — достатній строк служби.

Гейн коротко хмикнув.

— Оце дуже м’яке слово.

— Я не знаю, яке вам сподобається.

— «Рабство», — сказала я.

Дан кивнув.

— Добре. Рабства.

Северин уже втрачав терпіння.

— Третій замок.

— Якщо Край запускає протокол спадкоємства, він спочатку знизить Кресів власний жар.

— Селітрою, — сказав Гейн.

— Це був один спосіб.

— А вода?

— Інший.

— Навіщо обидва?

— Щоб змусити Чорного піти швидше.

У мене знову нагрілися долоні.

— Чорний переходить, коли носій помирає.

— Ми не знаємо, що саме його запускає.

— Крес знає.

— Крес пам’ятає один перехід.

Справедливо.

Дан продовжив:

— Старі записи говорять про згасання, холод і присутність наступного носія. Край вирішив, що це можна відтворити.

— Вирішив, — повторив Гейн. — На основі пошкодженого тексту.

— Так.

— Він ідіот?

Северин подивився.

— Не раджу повторювати це при Раді.

— Якщо ми всі виживемо, повторю.

Я запитала:

— Що станеться, якщо воду вже пустили?

Дан перестав сперечатися.

— Залежить від того, який затвор відкрили.

— Їх кілька?

— Три.

Гейн різко:

— Три водяні чи три загалом?

— Водяні.

— Схема.

— Я не маю.

— Намалюйте.

— Руки.

Северин неохоче розв’язав одну.

Дан потер зап’ясток.

Гейн поклав на стіл папір.

— Малюйте.

Дан намалював довгий прямокутник.

— Це верхня цистерна під Північною вежею. Її живить старий міський водогін.

— Який об’єм?

— Не знаю.

— Приблизно.

— Великий.

Гейн подивився на мене.

— Тепер я розумію Креса.

— Не відволікайтеся.

Дан провів три лінії.

— Перший затвор — наповнення. Другий — скид у старий водовідвід за стіною. Третій — до Нижньої камери.

— Оце й є третій замок?

— Так.

— Якщо відкрити третій при закритому другому…

Гейн уже рахував подумки.

— Увесь напір піде вниз.

— Так.

— Який перепад висот?

— Вежа стоїть значно вище камери.

— Наскільки значно?

— Арсене, — сказала я.

— Це важливо.

— Знаю. Але він не знає.

Дан кивнув.

— Не знаю.

Северин запитав:

— Чи можна просто закрити третій?

— Якщо його вже відкрили повністю — ні.

Гейн одразу:

— Чому?

— Старий Вирва казав, що різко не можна.

Гейн повернувся до мене.

— Напір.

Я згадала важкі труби під містом.

— Розірве?

— Може. Або виб’є найслабший стик. Ми не знаємо стану системи.

— Тоді що?

Дан показав на другу лінію.

— Спочатку скид.

— Відкрити другий затвор.

— Повільно.

— Потім третій закривати.

— Повільно.

Гейн уже йшов до дверей.

— Ходімо.

Северин затримав Дана.

— Ви залишаєтесь.

— Ні.

— Ви арештовані.

— І єдина людина тут, яка бачила третій замок.

Северин подивився на Гейна.

Той уже стояв на сходах.

— Я не бачив.

На мене.

— Я теж.

Северин тихо вилаявся.

— Він іде.

— Дякую.

— Ви не вільні.

— Я й не радів.

До Північної вежі ми не їхали.

Було швидше через підземний службовий коридор.

Це сказав Дан.

Северин йому не повірив.

Я теж.

Гейн перевірив старий план на стіні.

Коридор існував.

— П’ять хвилин, — сказав він.

— Якщо не завалений, — додав Дан.

— Чому ви не сказали одразу?

— Ви не питали.