Розділ 8. Ринок

— Мені потрібно переодягнутися і сходити на ринок.

— Перепрошую? — Ладрон навіть підвівся, втупившись у мене своїми світлими очима.

— Але перед цим потрібно добре поїсти. Бігом, Ладроне, ворушіться, у нас не так багато часу, як хотілося б!

Юнак дивився на мене, як на ту, що остаточно збожеволіла, але сперечатися не став. Бо з хворими треба просто погоджуватися! Усе правильно. Я ледве стримувала радісну усмішку, яка була готова вирватися з грудей.

Артефакт бажань! Ах, до чого ж я везуча. Спокусити принца, загадати бажання і полетіти на захід сонця. А там, диви, може й Шантель на моє місце повернеться. Так їй і грошей припаде. Усі у виграші.

Кухня в цьому нелогічному будинку була на вулиці — це я зрозуміла, коли почула скрип вхідних дверей і на всіх трьох поверхах нікого більше не виявилося. Будиночок наш був зовсім не великий, хоч і гарно оздоблений… у деяких кімнатах.

Голова ще паморочилася, тому я не ризикнула спускатися до прислуги, натомість спробувала знайти свій одяг. Шафу з тканинами виявила майже одразу в дальньому кутку, ось тільки одягу для ринку там не було і близько. Суцільна порнографія з розрізами до пупка або від пупка й до підлоги. Якщо я в такому покажуся в люди, то точно непоміченою не залишуся, а мені зайва увага зараз зовсім не потрібна була.

Цікаво, де Френні зберігає свій одяг? Не встигла я подумати про огрядну жінку, як вона, з ображено стиснутими губами, піднялася до мене в кімнату.

— Ладрон передав, що ви зволили переодягнутися, — надмірно ввічливо кинула вона. Її руки послужливо лежали на злегка запиленому фартусі.

— Так, — я геть ігнорувала її гордовиту поведінку, — мені потрібно щось із вашого одягу. Що не шкода, Френні, хоча я дуже намагатимуся носити акуратно.

— З… мого? — вона підняла одну брову й почухала підборіддя. — Це в такі ігри принц захотів погратися?

Я пирснула від сміху. Думаю, такі ігри взагалі не до смаку принцу. Ні, йому напевно подобаються норовливі дівчата, які не даються легко, які не мліють від одного його погляду. Дівчата з викликом, не такі, як усі. Хто знає, на що готовий цей чоловік заради…

Стоп. Потрібно зосередитися на справі. Я усміхнулася, повертаючись у реальність.

— Ні, мені потрібно піти на ринок, а в цьому одязі, — я показала на шафу, — я буду занадто виділятися.

— На… ринок?

Здається, я зламала жінку остаточно. Вона виглядала настільки спантеличеною, ніби я попросила її прикинутися принцом. Або вдягнути на мене костюм єдинорога. Цікаво, чи існують вони в цьому світі?

Цього разу моя відповідь жінці не знадобилася. З хвилину подумавши, вона, мабуть, вирішила, що пані зійшла з розуму, а з хворими сперечатися протипоказано. Загалом, вчинила, як і Ладрон — виконала все в точності, як я попросила. Незабаром поруч зі мною на ліжку лежала світло-коричнева сукня і чепчик.

— Цю сукню я носила ще в молодості, — Френні не зводила з нього очей, згадуючи щось дуже важливе. Потім вона переключила увагу на мене й похитала головою: — Але вона буде завеликою для вас, пані, у вас же осина талія.

— Не страшно, — я махнула рукою, із захопленням розглядаючи сукню, — я берегтиму її, як зіницю ока.

— Зіницю? — не зрозуміла Френні, але я не вдавалася в подробиці мого лексикону.

Швидко переодягнувшись, я задоволено покрутилася перед дзеркалом. Ось тепер не відрізнити від звичайної прислуги. Чудово!

Френні стояла неподалік і із цікавістю спостерігала за мною. Питань ставити вона не поспішала — чекала, поки я поясню все сама. Я ж не поспішала із поясненнями. Спершу потрібно було розв'язати грошове питання.

Я висипала всі монети на стіл і розподілила їх на три рівні купи. Варто сказати, що купа виглядала солідно — і це при тому, що кожна монета дорівнювала сотні золотих. За її блискучими очима я розуміла, що це дуже багато.

— Ось ця частина моя, — пояснила я, ховаючи одну з куп назад у мішок. — Ось ці дві — ваша й Ладрона.

— Ми не заслужили, пані Шантель, — якщо до цього я ще не встигла довести жінку до стану шоку, то зараз неодмінно робила це й успішно. — Це дуже велика сума грошей, моя люба, ви не можете ними розкидатися.

Мені запропонували більше.

— Тому зараз ви отримаєте тільки половину. Другу половину я віддам, — коли потраплю до палацу, — пізніше.

Такий розклад влаштовував жінку, і вона з усією серйозністю кивнула й навіть простягнула мені руку для рукостискання. Я підтримала її ініціативу. На тому й вирішили. Більше Френні не сумнівалася в моїх рішеннях, довіряючи моїй холодній розсудливості.

— А тепер — ринок!

Бо хочете дізнатися про останні чутки, особливо на любовному фронті —  зверніться до жінок, які ходять на ринки. Ці прекрасні панянки завжди в курсі всього — від гардероба юних і не дуже дам до відвідувачів їхніх будуарів. Життя мене навчило того, що ця прописна істина працює скрізь і завжди.

Ладрон із нами не пішов, посилаючись на якісь справи, але я запідозрила, що йому б у нашій компанії було банально нудно. Блукати серед яблук, або ще гірше, між стелажів тканин і взуття? Він навіть підібгав носа, почувши мою пропозицію піти з нами.