Глава 6. Хід конем

   На поле битви, яке нагадувало скоріше пісочницю в якій гралася дитина та пішла забув в ній свої фігурки розкидані та зламані по всій ігровій пісочниці, повільно опустився військовий транспортер та два роботи. Відчинився відсік і на зовні вискочив пілот Рево та почав скалячи зуби, горлати на всю горлянку, перебуваючи ще досі під дією адреналіну та захвату бійкою.

      - Оце так сутичка! Оце так кайф! Я просто у захваті!

   - Ти у захваті, ікластий?! - підскочив до нього злий Шибалбі та ледве втримався, щоб не заїхати по зубах пілоту. - Скажи це загиблим у цій битві, суко!

   Очі Рево, запалали від такого звернення до себе, але також він помітив і інше. У команді не вистачало двох членів команди захисту та підтримки та одного з їх власної команди. І це подіяло на нього як вилите на голову відро холодної води, і тому він втримався та не розпочав бійку яка могла зараз відбутися, а навпаки пішов на примирення. Розуміючи, що не правий у цій ситуації від А до Я. Хоч насправді, йому було все одно на загиблих. Так! Сумно, що загинули бійці, але якщо сумувати та оплакувати кожного загиблого в бою, то так можна і з розуму зійти. Це бій! І в кожному бою потрібно бути готовим до втрат та відноситися до цього спокійно, сприймаючи дійсність як належне, та радіти тому, що сам залишився в живих і не лежиш зараз серед загиблих.

   Рево пробурчав слова вибачення та попрямував у бік відьми, більше не звертаючи ніякої уваги на бурчання бійця групи захисту та підтримки. 

   - У нас проблеми Феміда чи як? - промовив пілот та зацікавлено подивився на магічний спис з двома довгими та тонкими лезами з боків приблизно метрової довжини руків'я. - Гарний трофей.

   - Поки нічого не можу сказати стосовно самих проблем, але про противника можу вже сказати дещо, що тобі не сподобається чи навпаки сподобається. Все залежить з якої сторони ти подивишся на виниклу проблему. 

  Феміда обтрушуючи одяг від піску, зачекала пару хвилин та продовжила, коли вся команда підійшла до неї та стала напівколом, чекаючи на інформацію яка можливо хоч трішки проявить виниклу ситуацію та дасть пояснення того з чим чи з ким вони мають справу та як діяти далі.

 - Мені не вдалося повністю просканувати все приміщення та використати відлуння залишків магії які залишилися після проникнення у підвальне приміщення храму мага чи навіть не одного, а декількох, для того, щоб створити віртуальне зображення минулих подій через те, що ми потрапили у пастку залишену цим магом. Скажу лише одне. Він дуже сильний маг і можливо навіть рівня моєму батькові Мордфрейну чи навіть сильніший за нього. - Феміда прочистила горло, сплюнув згусток слини в перемішку з піском та продовжила. - Річ у тім, що цей маг, граючись знешкодив всі пастки захисту приміщення і навіть знешкодив самих вартових які охороняли магічний артефакт та наклав заклинання пробудження при появі тих хто з'явиться там після його перебування. То ж у нас виникла проблема і цю проблему треба негайно вирішувати через те, що він чи вони, мають фору у часі для того, щоб здобути інші частини артефакту.

    - Все цікавіше і цікавіше стає! - у захваті потер долоні Рево та видав короткий рик урчання. - Які наші наступні дії?

    - Ми зробимо хід конем. Треба було його відразу робити й у нас був би журавель у руках, а не горобець у дупі по самий хвіст. - втрутився Драгомір, дивлячись у прекрасні очі відьми та насолоджуючись її спокусливими рисами обличчя. - Звичайно якщо моя пропозиція зацікавить нашого командира чи наші думки збігаються і тоді ми ще можемо встигнути обіграти ворога та змусити грати вже за нашими правилами.

  Феміда зробила ледве помітний кивок головою та зосереджено, примружив повіки, приготувалася слухати пропозицію члена своєї вже команди. До того ж не поганого бійця як виявилося. Вона з одного погляду в бою, могла вже дати характеристику новому члену команди якщо такий з'являвся в неї й стосовно Драгоміра, вона залишилася задоволеною. В бою зі статуєю, він показав себе з дуже активної позиції ведення бою та прикриття своїх напарників. Постріли з пістолетів, велися прицільно та швидке перезаряджання використаних енергообойм, вказувало на професіональне вміння користуватися цією зброєю та натренованість бійця який не одну годину витратив на те, щоб удосконалити свої вміння на тренувальних полігонах та у самих боях. Його холоднокровність під час бою та швидкість пересування з одного місця на інше, дало зрозуміти, що перед нею натренована до автоматизму машина для вбивства яка діє швидко, продумано і при цьому спокійно. Плюс до того. Вона дуже добре знала Кріну та Рево. Вони б не проявляли ніякої уваги до члена команди якби цей член команди не справив на них позитивне враження. Наприклад Рево. Варто було Драгоміру підійти й той не сильно хлопнув його по плечу і підмигнув. Це давало розуміння того, що Рево за допомогою рухів, промовив: "Гарний бій чи не так, бро?!". До боягуза він би віднісся з презирливим плювком під ноги та навіть поряд би не схотів стояти з таким бійцем. Та і Кріна, приземлилася між ним та нею, а не між нею та Рево. Це давало зрозуміти, що вона задоволена напарником і надалі не проти повторити дует.

  Драгомір дістав з кишені плаща відеоголограф та активував його. Перед очима команди, яка стояла колом, розгорнулася карта їх планети з трьома точками індикаторами місцеперебування магічних частин. Драгомір на секунду поміркував, а потім не відриваючись від карти, почав говорити й кожне його слово, промовлене грубуватим та тихим тембром трішки хриплуватого голосу, все більше подобався відьмі. Тому що цей впевнений та сильний магнетичний голос діяв неначе магія на неї й він висловлював майже те саме, що вона сама хотіла зробити, але дещо вона вже замінить у плані.