Глава 5. Магічна четвірка

  Посеред височенних скель які мали назву Кху-Ям, знаходилося маленьке занедбане містечко Рашкодуп з населенням у дві з половиною тисячі ялмезійців. Розвитку у місточку не було і тому населення рашкодупців повільно вимирало скорочуючись кожного року у кількості, а народжуваність була замалою, щоб перекрити собою смертність. Всьому причиною був астероїд який впав на скелясту територію скель Кху-Ям і заразив всю місцевість радіоактивним випромінюванням кілька десятків років тому. Мало того. Астероїд ніс у собі й іншу позаземну небезпеку у вигляді жуків які чудово себе почували на планеті Ялмез та розмножувалися стрімкими темпами та за кілька років покрили собою майже всю скелясту територію місцевості. 

   Майже десять років, вся планета намагалася винищити цих проворних тварюк. Але їх здатність швидко розмножуватися та за пару діб ставати дорослими комахами була тому завадою. Дуже швидко стало зрозуміло, що вони полюють лише вночі, а вдень перебувають у сплячці обгортаючись в непробивні кокони. Не тому, що їм потрібен був відпочинок для відновлення сил, а тому, що як виявилося згодом. Дене світло на них діяло як полум'я для звичайних істот планети Ялмез та спалювало їх до скелета. Це стало великим козирем в руках ялмезійців. Навіть не козирем, а джокером в рукаві. Вони почали закладати всюди фосфорні бомби які при вибуху випромінювали світло та спалювали противника. Та переносну фосфорну зброю. 

  Вся заражена комахами територія була обнесена високими п'ятиметровими стінами зі суперміцного прозорого пластику та заповнена фосфорною рідиною яка накопичувала за день сонячну енергію і вночі випромінювала яскраве сонячне світло якого вистачало на всю ніч. Заражені радіацією мешканці були переселені у не заражені комахами регіони скелястої місцевості Кху-Ям. Сточатку їх хотіли пересилити в інші регіони населеної планети, але радіація дуже сильно вплинула на них фізично та психологічно видозмінив їх зовнішність та психіку. Шкіра покрилася зеленим коротким волоссям, а очі стали блідо розові. Характер видозмінених ялмезійців став занадто неконтрольованим та агресивним який діяв на розумові здібності та перетворював заражених на небезпечних істот з інстинктами диких тварин які жадали лише вбивати. Тому під час війни з комахами, їх вирішили залишити на території їх рідного місця проживання та поки що не чіпати. 

    Науковці планети Ялмез, з часом виявили користь, а не лише небезпеку від комах. Виявилося, що їх підшлунковий сік у розбавленому та трішки переробленому шляхом експериментів та випробування вигляді, має чудову властивість зцілювати небезпечні для життя рани які почали безповоротно руйнувати клітини тіла та гнити. Рідина якій дали назву Антигангрен, був здатний знешкоджувати та видаляти заражені клітини тіла та виробляли антипод який взаємодіяв з імунітетом зараженого організму та посилював відновлення клітин у десятикратному розмірі. Своєю чергою військові зацікавилися цією речовиною у своїх цілях та через пару років у світі з'явилося нове могутнє озброєння масштабного руйнування та звичайні ручні напалкисломети які пропалювали все на своєму шляху і захистом від цієї речовини був лише ще один винахід який зробили науковці. Бронепластини із павутиння комах. То ж надалі військові та науковці лікарі, почали використовувати комах у своїх цілях і верховним правлінням планети Ялмез було затверджено не знищувати на далі як виявилося корисних комах та вести спостереження за ними в їх місці теперішнього обітаня.

   Саме не далеко від поселення мутованих рашедупів і відбувся другий викид сильної позаземної енергії яка так зацікавила міжгалактичну розвідку і вона спрямувала на планету Ялмез, команду з перевіркою та виявлення причини появи цього позаземного викиду. Але вони допустили одну помилку направивши перевірку лише в місце головного викиду енергії яка потім спровокувала два інших. А треба було відправляти відразу у трьох напрямках і тоді можливо вони б завадили тому, що відбудеться у самого ближньому часі та понесе за собою лавину катастрофічних наслідків та загибелі багатьох мешканців планети Ялмез.

   В кам'яний зигзагоподібний широкий розлом між двох високих скель, з неба спікірувало чотири транспортних засоби чимось схожі на Земні снігоходи та почали швидко опускатися на дно розлому. 

   Їх цілю був чіткий магічний сигнал який був відчутний лише тим, хто володів магічними здібностями чи просто був підвладний цим магічним здібностям, але не використовував їх із-за незнання чи невміння використовувати у належному напрямі.

   Першим у четвірці який очолював рух, був маг такого високого рівня, що його сила прирівнювалась майже силі самого бога. Це була не сила яка передалася спадкоємністю від батька синові чи через покоління дідом внуку. Це була набута сила яка розвивалася та посилювалася століттями. Це була сила інших магів та магічних істот яку забрали після вбивства та удосконалили шляхом посилення власної магії. 

   Вслід за магом, в ланцюговому порядку, летіла трійця не менш небезпечних створінь які були здібні до магічних сил та професійно використовували свої сили на знищення ворога. Ця трійця вже давно працювала на мага та була вірна своєму командирові у всьому. Першим з трійці, був некромант Ескелетор. Його зовнішній вигляд дуже пасував його імені. Хоч всі інші, вже давно підозрювали, що некромант має зовсім інше ім'я як і мав іншу зовнішність. Його занадто худе обличчя сірого кольору так щільно обтягувало шкіру черепа, що здавалося неначе тієї шкіри й немає зовсім. А рот зі страшними іклоподібними зубами який не мав уст, лише посилював ефект уяви того, що в істоти зовсім немає шкіри. Великі вибалушені очі янтарного кольору з тонкими вертикальними зіницями розглядали місцевість та були на погонові відбити можливий напад противника. На Есклелеторі був сірий балахон з глибоким капюшоном на голові та того ж кольору штани і чоботи до колін. Наступною в групі була божественно прекрасна істота жіночої статі і якби не роги спірально закручені назад та не повністю чорні без зіниць очі, то її б можна було сміливо вважати жителем цієї планети. На ній була чорна шкіряна куртка під якою була магічна кольчуга зелено блакитного кольору та шкіряні чорні лосини заправлені у високі чоботи на каблуку. З халяв чобіт, стирчали руків'я двох довгих стилетів. Навіть не стилети, а короткі тонкі мечи. За спиною висів магічний лук який стріляв енергетичними стрілами які з'являлися, варто було задіяти лук. Останнім в групі магічних істот, був Фантом. Привид з магічними здібностями які виходили за рамки звичайного привида тим, що Фантом був здатний поглинати та використовувати електроенергію і навіть створювати енергетичного голема який кидався енергетичними кулями та блискавками. Мало того! Голем, міг вибухати викидаючи при цьому скільки енергії, що після його вибуху, навіть камінь обертався на пилюку. Радіус вибуху голема, був до ста метрів в діаметрі. Фантом мав не лише здібність створювати голема, але й керувати своїм металевим тілом в якому відпочивав та заряджав свою силу. Перебуваючи поза роботом, який мав вигляд чорних обладунків рицаря покритих магічними рунами захисту, він керував та скеровував дії робота.